Інтегральним результатом дисертаційної роботи є вирішення важливої науково-прикладної задачі щодо розробки і наукового обґрунтування організаційно-економічних основ формування стратегій забезпечення екологічно сталого розвитку регіону на ринкових засадах. За результатами досліджень зроблено наступні висновки: 1. Структурний аналіз основних проблем регіонального та державного рівнів (екологічних, політичних, економічних, ринкових, інституційних, соціально-демографічних та технологічних) на шляху до сталого розвитку України дозволив визначити напрямки їх розв’язання, обґрунтувати доцільність застосування принципів субсидарності, комплексності та програмності. Автором обґрунтовано використання систематизованих інструментів забезпечення екологічно сталого розвитку, серед яких виділено ринкові та адміністративні (прямого і опосередкованого впливу). Останні, при розробці ефективних методів управління організаційно-економічного механізму забезпечення сталого розвитку регіону сприяють підвищенню його ефективності. 2. Удосконалення автором структурно-логічної сутності поняття «стратегій забезпечення екологічно сталого розвитку регіону», як сукупності стратегій різних рівнів, які прямо чи опосередковано сприяють досягненню соціо-еколого-економічного зростання в регіоні, дозволяє сформулювати дієві теоретико-методичні підходи до формування ефективних регіональних стратегій розвитку та стратегій господарюючих суб’єктів регіону. 3. Доведено, що виробництво та споживання «екологічно орієнтованої продукції», як такої, що має удосконалені екологічні характеристики у порівнянні з товарами-аналогами та не створює екодеструктивного впливу на довкілля протягом усього життєвого циклу сприяє досягненню екологічно сталого розвитку регіону. Запропоновані класифікаційні ознаки екологічно орієнтованої продукції виробничого та споживчого призначення за ступенем екологічності (за характером впливу на НПС та здоров’я населення) на різних стадіях ланцюга «виробництво-споживання-утилізація» та класифікаційні ознаки видів екомаркування за змістовними характеристиками та етапами життєвого циклу, покладені в основу формування конкурентних переваг підприємств дозволяють підвищити ефективність їх господарської (в т.ч. природоохоронної) діяльності. 4. Поглиблені методичні засади екологізації заходів зі стимулювання збуту для всіх видів стимулювання (стимулювання торгівельної мережі, стимулювання персоналу, стимулювання споживачів) та результати аналізу основних переваг та недоліків цих заходів для учасників процесу просування продукції на ринку пропонуються за основу комунікаційних програм просування, що сприятиме збільшенню обсягів реалізації і споживання екологічної продукції. 5. Обґрунтовано необхідність визначення ступеня екологічності продукції та його практичну значущість в сучасних ринкових умовах: запропоновано показник ступеня екологічності продукції (Le) як такий, що показує кількісну міру наявності або відсутності необхідних факторів для визначення продукції екологічною і розраховується на основі застосування теореми Байєса, що на відміну від традиційних підходів враховує взаємодію системи свідоцтв на користь (або на противагу) екологічності, дозволяє отримати більш виважену оцінку, а також порівнювати оцінки ступеня екологічності продукції на для різних товарів. 6. На основі аналізу проблеми визначення відповідності ринкових стратегій росту ресурсам окремого підприємства та умовам зовнішнього середовища вперше запропоновано науково-методичний підхід до вибору ринкових стратегій росту на основі визначення чотирикомпонентного показника, який враховує соціо-еколого-економічні чинники впливу мікро- та макросередовища, дозволяє здійснити вибір відповідної екологічної функціональної стратегії суб’єктами господарювання та реалізувати її без додаткових витрат, а також економити час та ресурси. 7. Удосконалення теоретико-методичних підходів до формування регіональних стратегій розвитку та обґрунтування актуальності і необхідності формування регіональної стратегії з урахуванням екологічного фактору, (врахування екологічної стратегії як функціональної стратегії суб’єктів господарювання, взаємоузгодження стратегій різних рівнів) забезпечать реалізацію комплексного підходу до стратегічного планування екологічно сталого регіонального розвитку. 8. Засади організаційно-економічного механізму забезпечення екологічно сталого розвитку регіону, удосконаленого автором, відтворюють найбільш ефективні шляхи, методи, структурні елементи, необхідні для досягнення поставлених цілей управління та дозволяють реалізувати комплексний підхід до стратегічного планування на різних рівнях господарювання. 9. Доведено, що урахування особливостей розвитку підприємств як суб’єктів господарювання (в т.ч. природокористування) регіонального рівня при виборі екологічно орієнтованих стратегій, покладене в основу наукового обґрунтування та розробки стратегії забезпечення екологічно сталого розвитку регіону, дозволяє оптимізувати результати. 10. В рамках розроблення стратегії розвитку Сумської області проведено SWOT – аналіз, в ході якого автором запропоновано сумарні оцінки можливостей і загроз трансформувати у відносні, що дозволить порівнювати результати SWOT-аналізів різних регіонів та здійснювати порівняльну оцінку соціально-економічного та соціо-еколого-економічного напрямів розвитку регіону. Запропоновано схему позиціювання регіонів України за рангом індексу людського розвитку та рангом валового регіонального продукту, яка надає можливість розділяти регіони на 3 групи: стабільні, проблематичні та депресивні та визначати стратегічні альтернативи регіонального розвитку; 11. Розроблені автором практичні рекомендації формування стратегії розвитку регіону з урахуванням екологічного фактору на основі удосконалених етапів формування регіональної стратегії на прикладі Сумської області дозволяють вивести регіон з проблемних, а в стратегічній перспективі – перевести до групи перспективних регіонів України. | 