Анотація до роботи:

Миронець Н. Р. Книжково-рукописне зібрання барона Ф. Р. Штейнгеля: формування, зміст, доля. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство та бібліографознавство, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. – Київ, 2004.

Проводиться реконструкція книжково-рукописної спадщини барона Ф. Р. Штейнгеля, встановлено історію формування і долю зібрання, з’ясовані основні біографічні відомості і складена наукова біографія власника, визначено роль інших осіб. Проаналізований зміст рукописного та книжкового фондів, шляхи комплектування, розглянута книгознавча та бібліотекознавча цінність зібрання.

1. Книжково-рукописна спадщина барона Ф. Р. Штейнгеля формувалася в результаті культурно-просвітницької діяльності Городоцького музею Волинської губернії. Її специфіка полягала в тому, що зібраний співробітниками закладу, серед яких були видатні діячі науки і культури – М. Ф. Біляшівський, В. О. Мошков, А. А. Матвеєв, Я. В. Яроцький та інші, краєзнавчий матеріал складав вагому джерельну базу всебічного вивчення минулого та сучасності волинського регіону і в той же час мав значну наукову цінність для вивчення старовини України в цілому. Отже, комплексне дослідження книжково-рукописної спадщини барона Ф. Р. Штейнгеля має важливе значення для історичної реконструкції окремих сторінок збирацької діяльності на Волині, а також для вивчення історії книги, шляхів комплектування краєзнавчої бібліотеки в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст., бібліографічних та археографічних студій. Таке дослідження можливе за умови реконструкції зібрання, складність якої полягає в тому, що під час Першої світової війни та Української національно-демократичної революції 1917-1921 рр. воно було розпорошене і не збереглося як цілісний комплекс. Сьогодні вцілілі матеріали розосереджені в багатьох сховищах України – у відділах НБУВ та ДАРО.

2. Встановлення історії створення бібліотеки Городоцького музею барона Ф. Р. Штейнгеля, визначення принципів та джерел комплектування фондів, вивчення напрямків науково-дослідної роботи закладу в контексті загальних краєзнавчих досліджень регіону дозволили оцінити значення осередку як першого світського культурно-просвітницького центру Волині, а також з’ясувати внесок окремих осіб у справу збереження та популяризації книжково-рукописних пам’яток української нації. Найзначніший внесок зробили Ф. Р. Штейнгель та М. Ф. Біляшівський, автори ідеї заснування та програми діяльності музею, найдіяльніші збирачі зібрання, які одночасно займалися і науковим опрацюванням та систематизацією книжково-рукописних фондів. Значну роль в заснуванні книжково-рукописних збірок відіграв В. О. Мошков - маловідомий і в той же час видатний музиколог, фольклорист, етнограф.

3. Родо-видовий склад зібрання – універсальний та різноманітний. Крім рукописів, стародруків та видань пізнішого часу (з поч. ХІХ ст.), сюди увійшли і колекції документів, що відповідали поняттю “рукопис”, але через певні критерії відбору при комплектуванні вони потрапили до інших відділів музею (наприклад, географічного), зокрема, це фотодокументи, карти, плани, невеликі за обсягом архівні матеріали, малюнки тощо. Основні джерела комплектування Городоцького зібрання та шляхи наповнення його фондів вирізняються різноманітністю. Найбільш результативними були дари наукових товариств, окремих авторів та бібліофілів; придбання літератури у книгарнях та видавничо-книготорговельних фірмах; пошукова (польова) робота під час проведення вченими музею наукових екскурсій (експедицій); обмін виданнями.

4. Зміст книжково-рукописного зібрання Городоцького музею був визначений основними завданнями та цілями закладу, а також його характером. Тому наповнення фондів було можливе лише виданнями та іншими документами, що так чи інакше репрезентували різні сторони минулого та сучасності Волині. Предметно-тематична різноманітність зібрання забезпечувалася в першу чергу повнотою видань, що представляли різні напрямки наукових досліджень: історичні матеріали, в тому числі і велика кількість біографічних, бібліографічних та археографічних робіт, природознавчі, географічні та етнографічні праці. Доповнювали змістову насиченість фондів періодика, різного роду довідкові видання, белетристика тощо.

5. Книжково-рукописне зібрання поступово втрачало свою цілісність. Перших втрат воно зазнало під час евакуації з родинного маєтку в с. Городок, коли вціліла лише частина, відправлена власником до Києва, але і та була розосереджена за різними адресами. Протягом 1918-1920 рр. книжкові та рукописні фонди Городоцького музею відійшли частково до ВБУ, а інші – до бібліотеки Університету св. Володимира (до фондів останньої надійшов і сімейний архів Штейнгелів). Внаслідок відомих подій 20-30-х рр. ХХ ст. фонди бібліотеки Університету, в тому числі і зібрання Штейнгеля, було передано до складу ВБУ. В ході передачі Городоцьке зібрання знову роз’єднали: книжковий фонд було передано до ВБУ; епістолярну спадщину барона, його особисті документи і творчі матеріали - до відділу рукописів ВБУ (нині ІР НБУВ), де вони склали окремий фонд (Ф. 109); інша частина - господарські документи маєтку в с. Городок і рукописи бібліотеки музею відійшла під юрисдикцію Архіву Давніх Актів, потім, “мандруючи” довгий час по сховищах Центрального Державного історичного архіву в Москві (1941-1950 рр.), Державного архіву Житомирської області (1950-1952 рр.), в кінці 1952 року осіла у фондах Державного архіву Рівненської області, де зберігається і донині.

6. Реконструкція книжково-рукописної спадщини барона Ф. Р. Штейнгеля, здійснена шляхом комплексних методів дослідження з позицій історії та походження, дозволяє розглядати сформоване в Городоцькому музеї зібрання як історико-культурну пам’ятку України кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Її матеріали відзеркалюють як суспільні інтереси так і коло фахових та особистих зацікавлень збирачів, становлять цінне джерело до історії Волині, є цікавим об’єктом книгознавчих, бібліотекознавчих та джерелознавчих досліджень. Тому зібрання барона Ф. Р. Штейнгеля може бути включеним до Державного реєстру національного культурного надбання України відповідно до “Положення про порядок визначення наукових об’єктів, які становлять національне надбання”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 18.02.97, №174.

Основний зміст дисертації викладено у таких наукових працях:

1. Миронець Н. Р. Епістолярна спадщина Ф.Р.Штейнгеля в фондах Інституту рукопису НБУВ як джерело дослідження його життя та діяльності // Рукописна та книжкова спадщина України: Зб. наук. пр. – К., 2002. – Вип. 7. – С. 32-41.

2. Миронець Н. Р. Бібліотека барона Ф. Р. Штейнгеля як науково-дослідний відділ Городоцького музею Волинської губернії // Рукописна та книжкова спадщина України: Зб. наук. пр. – К., 2003. – Вип. 8. – С.190-201.

3. Миронець Н. Р. Бібліотека Городоцького музею барона Ф. Р. Штейнгеля: створення, шляхи наповнення, історична доля. // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі і ВНЗ: Зб. наук. пр. - Рівне, 2003. – Вип. 4, Ч.2: Культура Волині: історія та сучасність. - С. 61-66.

4. Миронець Н. Р. Городоцька бібліотека барона Ф. Р. Штейнгеля – скарбниця історичної пам’яті Волині // Наукові праці НБУВ. – 2003. - №11. – С. 391-396.

5. Миронець Н. Р. Доля книжково-рукописного зібрання українського культурного діяча барона Ф. Р. Штейнгеля // Бібліотечний вісник. – 2003. - №3. – С. 32-36.

6. Миронець Н. Р. Рукописні матеріали бібліотеки Ф. Р. Штейнгеля в Державному архіві Рівненської області // Архіви України. – 2003. – Вип. 4-6. – С. 155-164.