Загадка є інтелектуальним продуктом лінгвокреативної діяльності певного етнокультурного колективу в хронологічно не визначений період його розвитку й важливим компонентом його фольклорної спадщини, що зумовлює її наукову атракцію для багатьох галузей гуманітарного знання фольклористики, культурології, естетики, літературознавства, мовознавства. У контексті мультидисциплінарних студій загадка постає як поліфункціональна знакова система, спеціалізована на виконанні низки інтра- й екстралінгвальних функцій. Німецька народна загадка це стислий, образний, алегоричний опис об'єкта не названого, але відомого тому, хто загадує з метою отримати відповідь від того, хто відгадує. В пареміофонді культури вона представлена двома мовленнєвими жанрами – віршованим і прозовим. Перший використовує практично весь арсенал віршових розмірів (ямб, хорей, дактиль тощо), другий конституюється п'ятьма інтонаційними моделями, які існують у вигляді розповідних і питальних синдетонів і асиндетонів з кінцевою термінальною мелодикою. Німецька народна загадка є бінарно організованим текстовим конструктом, когнітивно-логічна структура якого формується за принципом дискретної єдності одиниць прямої та непрямої номінації – поверхнево маніфестованим реченням-текстом (власне загадка) і прихованим концептуальним референтом, призначеним для декодування (відгадка). Дискретна єдність загадки й відгадки базується на відношеннях ізоморфізму: загадка містить у собі всі когнітивно релевантні риси відгадки, а відгадка – загадки. При цьому між ними встановлюються різні логіко-смислові відношення: тотожності та відмінності, одиничного та загального, імплікації та експлікації. У такий спосіб ННЗ виступає судженням, телеологічна спрямованість якого полягає в кодуванні певного концептуального референта. Концептуальні референти, що актуалізуються в ННЗ, можуть бути гіперонімічного й гіпонімічного типу, а їхня ієрархічно впорядкована сукупність утворює закриту концептосистему. Остання структурується сталим набором концептуальних гіперонімів людина, природа, річ, час і простір, у межах яких актуалізуються (ката)концепти, що презентують людину та її життєвий світ. У тісній взаємодії з лінгвокогнітивним потенціалом загадки перебуває й її функціональна специфіка, що зумовлюється лінгвопрагматичними властивостями, предикативною організацією та синтаксичним аранжуванням. Із перспективи актуального членування текстова матерія ННЗ утворюється комунікативно розчленованими й нерозчленованими конструкціями з лінійною або паралельною прогресіями, у межах яких розподіл комунікативних ролей здійснюється в напрямку від теми до реми. Як правило, тема реалізується шляхом прономінального заміщення, а рема – через суб'єктивний порядок слів, що допускає її ініціальну позицію. Прагмасемантичний інваріант ННЗ визначається питальною інтенцією в режимі лудичного модусу спілкування з метою спонукання адресата до розв’язання певного інтелектуального завдання. На тлі цієї прагманастанови можуть актуалізуватися й такі комунікативні варіанти загадки, як констативи й директиви, що перетворює її в дифузний мовленнєвий акт, у якому співіснують і взаємодіють різні іллокутивні сили. Механізми продукування та функціонування німецької народної загадки підпорядковуються чітким вимогам до її вербальної „упаковки“, яка визначається синергетичною взаємодією засобів різних рівнів лексичного, морфологічного, синтаксичного. Останні використовуються для оформлення притаманних лише ННЗ когнітивно-комунікативних настанов, що виявляється у специфіці її предикативної та синтаксичної організації. Предикативна організація ННЗ характеризується своєрідним аранжуванням категорій темпоральності, модальності та персональності. Її темпоральна мережа обмежується двома основними часовими формами - презенсом і претеритом, а також їх комбінаціями з перфектом за алгоритмом consеcutio temporum. Спектр модальних засобів ННЗ охоплює не лише форманти внутрішньої (індикатив, кон’юнктив, імператив) і зовнішньої модальності (дієслова й частки), але й обох разом. Персональна сітка характеризується превалюванням активного стану і третьою особою однини. Широкий спектр синтаксичних засобів свідчить про певну гнучкість реченнєвої структури ННЗ, що цілком задовольняє її комунікативні та інформативні настанови. Німецька народна загадка - це структурно, змістовно й функціонально завершений текстовий продукт фольклорного походження, який генерується за чіткими логічними законами судження, використовує ресурси замкненої на собі концептосистеми й будується за схемою простого або складного мовленнєвого акту, метою якого є спонукання до інтелектуальної активності адресата, що зумовлює цілеспрямовану селекцію засобів її лексичного та граматичного аранжування, а також її специфічний ритміко-мелодійний візерунок. Пропонований погляд на когнітивно-комунікативну природу ННЗ визначає й деякі перспективні напрямки досліджень, пов'язані з більш детальним вивченням законів кодування й декодування, з виділенням концептуальних домінант, з карнавалізацією (використання у „сміховому“ дискурсі) тощо. Аналіз загадки доцільний і в межах теорії жанрів і стилів, лінгвокультурології, лінгвосинергетики. Особливий вузол проблематики складають контрастивні дослідницькі реф- лексії, які уможливлюють зіставний аналіз загадок різних етно- й лінгвокультур. |
