Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Фінанси, грошовий обіг і кредит


114. Васильчишин Олександра Богданівна. Комерційні банки та лізинговий бізнес в Україні: дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Тернопільська академія народного господарства. - Т., 2004. , табл.



Анотація до роботи:

Васильчишин О.Б. Комерційні банки та лізинговий бізнес в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – Фінанси, грошовий обіг та кредит. Тернопільська академія народного господарства. - Тернопіль, 2004.

Дисертація присвячена питанням активізації лізингової діяльності комерційних банків та розвитку лізингового бізнесу в Україні в цілому. У роботі висвітлюються теоретичні та практичні засади організації процесу фінансування лізингових проектів комерційними банками, проводиться дослідження сучасного стану лізингових відносин в Україні та напрямків його розвитку за участю комерційних банків.

Найсуттєвіші ідеї та результати дисертаційного дослідження стосуються: сутності понять “лізинг”, “лізинговий бізнес” та “лізингова індустрія”; процесу розвитку та регулювання лізингових відносин в зарубіжних країнах та в Україні; вивчення можливих форм участі комерційних банків у лізинговому бізнесі; організації та реалізації лізингових проектів за фінансуванням комерційними банками; доцільності застосування комерційними банками при фінансуванні лізингових проектів методики техніко-економічним обґрунтуванням (ТЕО) розробленої ЮНІДО, яка забезпечить збір необхідної інформації для прогнозування руху грошових коштів й визначення оцінки лізингового проекту; запропоновано комерційним банкам у своїй діяльності використовувати розроблену структуру Кодексу лізингової політики, яка апробована в АППБ “Аваль”; для покращення стану кредитного портфеля банку застосовувати схему реструктуризації кредитної заборгованості шляхом переоформлення проблемної заборгованості на лізингову угоду та схему проведення лізингових операцій у холдинговій структурі через власні лізингові компанії.

Пропонуються обґрунтовані рекомендації у комерційній, податковій, обліковій та регуляторній сферах інфраструктури лізингу для ефективного розвитку лізингового бізнесу в Україні.

Результатами дисертаційного дослідження є теоретичні узагальнення та вирішення практичних проблем, пов'язаних з активізацією лізингової діяльності комерційних банків та розвитку лізингового бізнесу в Україні. Загальні висновки, одержані в результаті дослідження, такі:

  1. Узагальнюючи досвід зарубіжних країн і враховуючи вітчизняну практику здійснення лізингових операцій, необхідно чітко розмежовувати два види лізингу – фінансовий і оперативний та значну кількість лізингових форм, що виправдали себе на практиці. При цьому під фінансовим лізингом слід розуміти сукупність лізингових відносин, що здійснюються зі спеціально придбаним майном у власність, котре потім передається у тимчасове користування на термін, що майже дорівнює терміну експлуатації усієї або більшої частини вартості майна. Відповідно, під оперативним лізингом належить розуміти сукупність лізингових відносин, при яких витрати лізингодавця, що стосуються купівлі й утримання лізингового майна, не покриваються лізинговими платежами протягом терміну дії лізингового договору.

  2. На основі аналізу розвитку лізингових індустрій зарубіжних країн з’ясовано, що лізингова індустрія кожної країни проходить через певні етапи, при цьому відмінна риса між ними полягає тільки у терміні проходження через той чи інший етап. Дослідження кожного етапу з детальним аналізом положення країни в рамках циклу зарубіжних країн дає підстави на виділення комерційного банку як одного з основних суб`єктів лізингу.

  3. Доцільність активного розвитку лізингового бізнесу в Україні викликана тим, що: 1) лізинг дозволяє краще управляти оборотним капіталом, що пояснюється невеликою першою виплатою або її відсутністю; 2) може забезпечити до 100% фінансування, а це зберігає оборотний капітал лізингоодержувача; 3) забезпечує фіксовані виплати, що базуються на фіксованому відсотку, тобто ризик в отриманні відсотків покладається не на лізингоодержувача, а на лізингодавця (лізингодавці звичайно знаходяться у набагато кращому становищі, оскільки мають доступ до інструментів, які дають змогу управляти такими ризиками); 4) є гнучкою формою фінансування, адже зазвичай він набагато менше регулюється; 5) лізинг забезпечує страхування від інфляції, тому що лізингові платежі переважно фіксовані на характерний для лізингу термін (від трьох до п’яти років), а це є гарантією проти впливу інфляції протягом цього періоду; 6) розширює джерела кредитування, тобто лізинг є альтернативою банківського фінансування, а не його заміною; 7) за допомогою лізингового механізму зазвичай швидше можна отримати потрібні кошти, ніж отримати їх як кредит у банку; 8) може надавати нефінансові послуги (наприклад, технічне обслуговування обладнання), які не можна отримати з інших джерел кредитування; 9) страхує від технічної відсталості; 10) лізинг може сприяти лізингоодержувачеві заощаджувати кошти завдяки великому масштабу операцій лізингодавця; 11) сприяє розвитку вторинних ринків.

  4. Аналіз стану лізингових відносин в Україні показує, що: попит на лізингові операції та послуги в Україні зумовлений, насамперед, несприятливим станом парку устаткування; в Україні нині панує сприятливе середовище для здійснення лізингових операцій та надання лізингових послуг; найбільш реальними господарюючими суб’єктами, які мають тимчасово вільні кошти чи мають доступ до них, є банківські установи; частка лізингових операцій у діяльності українських банків незначна; активізація лізингової діяльності комерційних банків необхідна для фінансового забезпечення лізингового бізнесу; потрібно переглянути нормативні та законодавчі акти, які регулюють лізингові відносини, а також діяльність комерційних банків у цій сфері.

  5. Проведений аналіз участі комерційних банків у лізингових відносинах переконливо показав, що банки, виступаючи лізингодавцем чи кредитором лізингодавця, лізингоодержувачем чи гарантом, мають більше переваг і пільг, якщо вони проводять лізингові операції через власну дочірню лізингову компанію. Звідси найприйнятнішою формою участі у лізинговому бізнесі для банків є створення дочірньої лізингової компанії, через яку банк зможе ефективніше реалізувати фінансування програми власного розвитку та здійснювати реструктуризацію проблемних активів через лізингові схеми.

  6. При дослідженні питання вибору й обґрунтування схем та організаційно-економічних механізмів здійснення лізингових угод за участю комерційних банків в роботі обгрунтовано доцільність поділу процесу організації лізингового проекту на п'ять етапів, а саме: підготовчий, етап розгляду лізингового проекту, укладання лізингової угоди, етап реалізації та завершальний етап лізингової угоди). Особливу увагу для комерційних банків становить етап розгляду лізингового проекту.

  7. Важливим моментом при розробці чи розгляді лізингового проекту є вивчення та оцінювання його за техніко-економічним обґрунтуванням (ТЕО). На основі теоретичних і практичних результатів проведеного дослідження ТЕО автором запропоновано банківським установам застосовувати методику ТЕО, розроблену ЮНІДО, яка забезпечить збір необхідної інформації для прогнозування руху грошових коштів. Ця методика є стандартом у країнах з розвинутими лізинговими відносинами та інструментом для підвищення якості лізингових пропозицій та сприяння стандартизації техніко-економічних досліджень, які часто є не тільки неповними, а й погано підготовленими.

  1. Комерційним банкам для активізації їхньої діяльності у лізинговому бізнесі доцільно використовувати розроблений Кодекс лізингової політики комерційного банку, який має будуватись за наступною структурою: загальні положення; форми участі банку в лізинговому бізнесі; фінансові умови укладання контрактів, пов'язаних із лізингом; кредитні комітети, які приймають рішення щодо доцільності фінансування лізингового проекту; моніторинг лізингової діяльності.

  2. Для усунення низки негативних явищ, що виникають у банківських установах у сфері кредитування, передусім проблем, пов’язаних із несвоєчасним поверненням значної кількості кредитів і накопиченням у кредитних портфелях банків доволі великої кількості проблемних і майже безнадійних боргів, банкам доцільно здійснювати переоформлення проблемної кредитної заборгованості на лізингову угоду за допомогою зворотного лізингу за схемою, запропонованою автором. Цю схему можна також використовувати з метою поліпшення стану інших взаємовідносин клієнта і банку в процесі їх співпраці, а саме: пролонгації кредиту; винесення кредитного зобов’язання на протермінування; у випадку надання банком поручительства чи гарантії за третіх осіб і пред’явлення їх банку до сплати з метою запобігання переведенню позабалансового зобов’язання у протерміноване балансове; практики видачі клієнтам короткострокових кредитів з подальшою їх пролонгацією при потребі в довготерміновому кредиті; звернення стягнення на заставу, що супроводжується додатковими витратами (оформлення юридичних документів, судові витрати, сплата зборів, державного мита, оплата послуг нотаріуса та ін.).

Публікації автора:

У фахових виданнях:

  1. Васильчишин О.Б. Комерційні банки у формуванні лізингових відносин в Україні // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: економіка. – 2002.– №11. - С.110– 117. – 0,56 д.а.

  2. Васильчишин О.Б. Лізинг як вид підприємницької діяльності // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: економіка. –2002. – №12. - С. 172–175. – 0,28 д.а.

  3. Васильчишин О.Б. Трансформація державного регулювання лізингового бізнесу в Україні // Наукові записки. Збірник наукових праць кафедри економічного аналізу. Випуск 11. Тернопіль: Видавництво "Економічна думка", 2002 р. - С. 195–199.– 0,38 д.а.

  4. Васильчишин О.Б. Впровадження лізингових відносин в структуру холдингу // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Економіка. Випуск 139. Чернівці "Рута", 2002. - С. 86–88. – 0,25 д.а.

  5. Васильчишин О.Б. Комерційні банки та ризики лізингових операцій // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: економіка. – 2002. – №10.– С. 122– 126. – 0,51 д.а.

  6. Васильчишин О.Б. Питання створення та функціонування лізингових компаній в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 170. Дніпропетровськ: ДНУ,2003. - С. 152-158. – 0,28 д.а.

  7. Васильчишин О.Б. Проектне фінансування лізингових угод // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: економіка. – 2002. –№13, - С. 84–90.– 0,55 д.а.

  8. Васильчишин О.Б. Оптимізація управління лізинговими операціями // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: економіка. – 2003. – №14. - С. 118– 122. – 0,34 д.а.

  9. Васильчишин О.Б. Лізинг у діяльності комерційних банків // Вісник Національного банку України. - 2003.- №8. - С. 55–57. – 0,38 д.а.

  10. Васильчишин О.Б. Особливості страхування лізингових операцій // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 186:В 4 т., Том І. Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 168–177. – 0,44 д.а.

В інших виданнях:

  1. Васильчишин О.Б. Проблеми активізації лізингового бізнесу в Україні // Інноваційні фактори ресурсно-екологічної безпеки Карпатського регіону: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції. Чернівці, 14-16 березня, 2001 р. – Чернівці: Рута. 2001. - С. 99–102.– 0,16 д.а.

  2. Васильчишин О.Б. Лізинг як один з векторів розвитку банківництва в Україні // Економічні проблеми ринкової трансформації України: Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції 3-4 грудня 2002 р./ відп. за вип. Я. В. Грудзевич: ЛБІ НБУ, 2002 . - С. 40–41. – 0,09 д.а.