У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової задачі, пов'язаної з комплексною оцінкою ефективності застосування взаємозалежної системи природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення сталого розвитку. Вибір ефективного механізму регулювання природокористуванням повинен спиратися на систему комплексних індикаторів сталого розвитку і реалізацію відповідних стабілізаційних рішень екоменеджменту. Головні наукові і практичні результати роботи полягають у наступному. 1. Підходи, що дозволяють ввести раціональне природокористування до процесу економічного зростання з урахуванням інтересів майбутніх поколінь, інтегрувалися в сучасну модель сталого розвитку окремих держав і усього світового співтовариства. При цьому якість життя, яка значною мірою залежить від сталості природних систем, стає одним із факторів забезпечення сталого розвитку. 2. Центральне місце в забезпеченні сталого розвитку займає проблема врахування довгострокових екологічних наслідків від прийнятих сьогодні економічних рішень на основі методології обґрунтування принципів і способів переходу до гармонічно збалансованого розвитку. Однак інтегральні (агреговані) індикатори, а також система індикаторів, що відображає різні аспекти сталого розвитку, і входять в міжнародні і національні програми сталого розвитку, а плани і програми розвитку економіки і її окремих секторів, плани дій з охорони навколишнього середовища розвинутих країн не знайшли належного впровадження в Україні. 3. Аналіз сучасних підходів до оцінки економічного фактора, що забезпечує можливість сталого розвитку в Україні, свідчить про необхідність подальшого вдосконалення методологічного підходу щодо формування цілісної системи індикаторів, за значенням яких можна судити про інтегральні характеристики економічного сталого розвитку країни та її територій, з таких причин: а) діюча в Україні система показників стану навколишнього середовища й ефективності використання природних ресурсів, що базується на системі статистичної звітності, розробленій наприкінці 1970 років, не відповідає міжнародним стандартам; б) у пропонованих методичних рекомендаціях оцінки економічної безпеки України, в яких сформована система показників економічної безпеки і визначені їх порогові значення, екологічна сфера взагалі не розглядається. 4. Покращання екологічної ситуації в Україні можливе шляхом реалізації механізмів екологічного регулювання, під якими, у практичному значенні, ми розглядаємо сукупність науково-технологічних та організаційно-управлінських стабілізаційних природоохоронних заходів, узгоджене здійснення яких може або усувати вплив дестабілізуючих факторів на об'єкти та системи народногосподарського комплексу або обмежувати погіршення їх функціонування. 5. Оцінка ефективності природоохоронних заходів, що ґрунтується на традиційному підході, не враховує додатковий інвестиційний ефект, який виражається в можливості одержання додаткового приросту інвестиційного капіталу через ефект реалізації комплексу науково-технологічних і організаційно-управлінських стабілізаційних природоохоронних заходів. 6. Результативність механізмів екологічного регулювання, спрямованих на забезпечення сталого розвитку території, пропонується оцінювати комплексно за допомогою двох взаємозалежних блокових систем позаекономічних та економічних показників, що характеризують кількісні й якісні властивості еколого-економічного об'єкта, процесу або рішення. Перший блок містить систему інтегральних (агрегованих) індикаторів сталого розвитку, за значенням яких проводиться оцінка ступеня сталості соціально-економічного розвитку, а також систему індикаторів, кожна з яких відбиває окремі аспекти сталого розвитку. Другий блок містить взаємоузгоджену систему еколого-економічних показників, що характеризують економічну стійкість суб'єктів господарської діяльності (підприємство, галузь). 7. При комплексній оцінці ефективності механізмів екологічного регулювання необхідне застосування індикативного аналізу як основного методичного інструментарію оцінки еколого-демографічної складової сталого розвитку території. Діагностування ступеня кризового стану територій із застосуванням зазначеного підходу дозволяє диференційовано формувати систему ефективних природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення сталого розвитку держави та її територій. 8. Аналіз еколого-демографічних проблем України показав, що погіршення якості навколишнього природного середовища і демографічної ситуації значною мірою пов'язані з негативними екстернальними ефектами економічної діяльності, зокрема: а) із промисловим і радіоактивним забрудненням навколишнього середовища в результаті викидів/скидів забруднюючих речовин; б) з нагромадженням твердих відходів і ядерних матеріалів. 9. Рішення екологічних проблем за допомогою застосування різноманітних інструментів інтерналізації суспільних витрат господарювання для України є актуальним. Однак для реалізації даних інструментів економічного механізму екологічного регулювання необхідно знати відповідні еколого-економічні показники, у тому числі вартісну величину можливого соціоекологічного збитку. 10. Під соціоекологічним збитком пропонується розуміти невиправдані і передчасні втрати капіталу здоров'я населення внаслідок погіршення якості навколишнього природного середовища. Відвернений соціоекологічний збиток пропонується розглядати як головний критерій ефективності як організаційно-управлінських, так і науково-технологічних природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення сталого розвитку та прийнятного рівня екологічної безпеки території. Вартісна оцінка соціоекологічного збитку повинна також враховуватися: – при розрахунку інтегральних індикаторів сталого розвитку, що характеризують природоємність економіки; – при формуванні оптимальної податкової політики, що базується на обліку економічних наслідків забруднення навколишнього середовища з урахуванням суспільних витрат; – при обґрунтуванні необхідності збільшення витрат на охорону навколишнього середовища до рівня відповідної частки соціоекологічного збитку у ВВП. 11. Деградація природного середовища України, особливо внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, є однією з причин втрати капіталу здоров'я населення. Використовуючи методику оцінки втрат капіталу здоров'я з урахуванням вартості непрожитих років, установлено, що економічний збиток у результаті втрат здоров'я, пов'язаних із захворюваністю, передчасною інвалідністю і смертністю населення молодшого і працездатного віку тільки за 2002 р. в Україні склав близько 12,42 млрд грн (що складає 5,6% ВВП), розмір соціоекологічного збитку – 2,48 млрд грн (що складає 1,1% ВВП). Тобто державні витрати на охорону навколишнього середовища в Україні сьогодні повинні складати близько 1% від ВВП (на сьогодні ця цифра становить близько 0,03%), що відповідає розміру витрат на охорону довкілля у країнах ЄС. 12. Аналіз основних етапів формування концепцій природокористування показав, що в основу подальшого процесу екологізації народногосподарського комплексу України повинно бути покладено такі концепції: — концепцію сталого розвитку, що формується як альтернатива стереотипам споживчого суспільства й існуючих парадигм економічного розвитку ХХ століття; — концепцію повної економічної цінності навколишнього природного середовища як середовища існування і життєдіяльності людини; просторового базису розвитку і розміщення продуктивних сил і людських поселень; — концепцію людського капіталу, відповідно до якої рівень розвитку економіки значною мірою визначається станом здоров'я населення і кваліфікацією трудових ресурсів. Основні публікації з теми дисертації Монографічні видання: 1. Караева Н.В. Основные факторы и экономический механизм экологического управления состоянием ОПС // Актуальные проблемы устойчивого развития / Под общей ред. И.В. Недина, Е.И. Сухина. Ї К.: В-во “Знание” Украины, 2003. Ї С. 107-116. 2. Караева Н.В., Корпан Р.В., Савина Н.Б. Экологизация управления как условие улучшения инвестиционного обеспечения предприятий энергетики // Инновационное развитие топливно-энергетического комплекса: проблемы и возможности / Под общей редакцией Г.К. Вороновского, И.В. Недина. – К.: Знания Украины, 2004. Ї С. 182-189. (Визначено теоретичні основи оцінки ефективності впровадження еколого-економічних рішень, орієнтованих на стабілізацію функціонування суб'єктів господарювання на базі сценарних підходів). 3. Караева Н.В. Методологические аспекты комплексной оценки эффективного экологического регулирования интеграционных процессов в энергетике // Интеграция в энергетике и экономическая безопасность государства / Под ред. И.В. Недина. Ї К.: Знания Украины, 2005. Ї С. 253-269. Статті у фахових виданнях: 4. Караєва Н.В. Проблема макроекономічної стабілізації та дефіциту бюджету у перехідній економіці України // Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2000. Ї № 3(11). Ї С. 127-136. 5. Караєва Н.В. Економічне регулювання екополітики України в умовах хронічного дефіциту бюджету // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. – 2001. Ї № 6(27)-7(28). Ї С. 62-69. 6. Караєва Н.В. Розв’язання еколого-економічних проблем в Україні // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 26. Ї К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. Ї С. 153-157. 7. Караєва Н.В., Частоколенко І.П. Взаємовплив еколого-демографічної складової економічної безпеки та фінансового стану суб‘єктів господарювання // Вісник державного університету “Львівська Політехніка“. Серія Логістика. Ї 2002. Ї №446. Ї С. 314-322. (Визначено вплив дестабілізуючих чинників на показники еколого-демографічної складової економічної безпеки та виробничі показники суб‘єктів господарювання). 8. Караєва Н.В., Корпан Р.В. Методичні підходи до комплексної оцінки ефективності впровадження еколого-економічних рішень, орієнтованих на стабілізацію функціонування суб’єктів господарювання // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. Ї 2004. Ї № 6. Ї С. 17-22. (Визначено методичні підходи до комплексної оцінки ефективності впровадження еколого-економічних рішень, орієнтованих на стабілізацію функціонування суб’єктів господарювання). 9. Караєва Н.В. Кількісна оцінка макроекономічного збитку від втрат здоров’я населення // Наукові вісті НТУУ “КПІ”. Ї 2004. Ї № 5. Ї С. 13-21. Статті в інших наукових виданнях: 10. Караєва Н.В., Савицький О.Л. Можливість використання економічних інструментів для вирішення екологічних проблем в Україні на прикладі зарубіжних країн // Вісник Ужгородського університету. Ї 2000. Ї № 7. – С. 129-132. (Проаналізовано можливість використання економічних інструментів для вирішення екологічних проблем в Україні, які застосовуються в зарубіжних країнах). 11. Караєва Н.В. Економічні інструменти інвестиційної політики природокористування та охорони довкілля в зарубіжних країнах // Вісник Ужгородського університету. Ї 2000. Ї № 10. Ї С. 129-132. 12. Караєва Н.В., Синявський Р.В. Кількісна оцінка стану здоров’я / Моніторинг та прогнозування генетичного ризику в Україні / За заг. ред. В.Г. Сліпченка. Ї К.: ІВЦ “Видавництво „Політехніка”, 2003. Ї С. 209-218. (Визначено методичні підходи до кількісної оцінки стану здоров‘я). Тези виступів на наукових конференціях та семінарах: 13. Караєва Н.В. Економічні інструменти екологічного менеджменту // Маркетинг в Україні. Ї 2000. Ї № 4(6). Ї С. 46-48. 14. Караєва Н.В. Екологічно орієнтована стратегія економічного зростання України // Матеріали VІ Міжнародної науково-практичної конференції “Теорія управління організацією: стан та перспективи”, 6-7 квітня 2000 р. Ї К.: НТУУ “КПІ”; КНЕУ; ДДПУ, 2000. Ї С. 78-79. 15. Караєва Н.В. Економічні інструменти раціонального природокористування // Збірка тез доповідей учасників ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологія, Людина, Суспільство”, 11-12 травня 2000 р. Ї К.: НТУУ “КПІ”. Ї С. 55-56. 16. Караева Н.В., Савицкий А.Л. “Экономическое регулирование рационального использования водных ресурсов Украины” // Материалы Международной научной конференции молодых ученых “Водные биоресурсы и пути их рационального использования”, Киев, 31 января–1 февраля 2000 г. Ї К.: ИРХ УААН. Ї С. 127-128. 17. Караєва Н.В. Проблеми екологічної освіти в Україні // Матеріали Всеукр. наук. конф. “Екологічна наука і освіта в педагогічних вузах України”. Ї К.: Наук. світ, 2000. Ї С. 82-83. 18. Караєва Н.В. Екологічний маркетинг у системі управління підприємством // Матеріали VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть”, 24-26 травня 2001 р. Ї К.: НТУУ “КПІ”. Ї С. 112. 19. Караєва Н.В. Методологічний підхід до економічної оцінки інноваційних рішень соціально-екологічної спрямованості в енергетиці // Тези доповідей Четвертої щорічної Всеукраїнської наукової конференції “Екологічний менеджмент у загальній системі управління”, 22-23 квітня 2004 р. Ї Суми: Вид-во СумДУ. Ї С. 164-158. | 