В дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення та запропоновано нове рішення актуального наукового завдання щодо зменшення частоти післяпологових гнійно-септичних ускладнень при абдомінальному розродженні у вагітних з потенційною інфекцією шляхом розробки комплексу перед- та інтраопераційних лікувально-профілактичних заходів. 1. На підставі проведеного ретроспективного аналізу встановлено, що найбільш суттєвими факторами ризику розвитку ПГСЗ є: хронічні захворювання придатків та матки (52,2%), хронічні запальні захворювання шлунково-кишкового тракту (29,7%), нирок і сечовивідних шляхів (24,4%), анемія вагітних (37,3%), тривала загроза переривання вагітності (63,7%) жінок, інфікування мікроорганізмами групи TORCH (54,2%). У 79,7 % випадків післяпологових гнійно-септичних ускладнень було поєднання 3-х та більше чинників ризику розвитку вищезазначеної патології (ВШ=3,9 (95% ДІ: 3,4-4,3). 2. Стан системи мати-плацента-плід у жінок з високим ризиком інфікування супроводжується вираженими морфофункціональними альтеративними, інфільтративними змінами (неоднорідність паренхіми «інфікованої» плаценти у вигляді чергування гіпер- (26,3%), та гіпоехогенних ділянок (21,1%), передчасне старіння плаценти (7,9%), гіперплазія плаценти (5,2%), мало- і багатоводдя (18,4%). Гістологічна верифікація інфікування фетоплацентарного комплексу мала місце в 11 (57,9%) випадках (інтервіллозит з маргінальною плацентарною інфільтрацією, плацентит з явищами децидуїту, амніоніт). Стан мікробіоценозу характеризувався збільшенням асоціацій умовно-патогенних мікроорганізмів (St. aureus, St. hominis, Str. mitis, Enterococcus faecalis, Mycoplasma hominis, Gardnerella vaginalis, Candida albicans та ін.). 3. У вагітних з потенційним інфікуванням ще до абдомінального розродження є прояви антиоксидантної недостатності (церулоплазмін 348 мг/л, трансферин 209 мг/дл), які посилюються в післяопераційному періоді. В основній групі пацієнток у післяопераційному періоді має місце нормалізація або тенденція до нормалізації показників ПОЛ-АОС (церулоплазміну до 338 мг/л, трансферину до 217 мг/дл; дієнових кон’югатів до 0,94 ум.од/мл, малонового діальдегіду до 27,66 ммоль/л), що свідчить про відновлення антиоксидантного захисту. 4. Стан імунної системи жінок з високим ризиком інфікування ще до оперативного розродження можна розцінити як дисбаланс клітинної та гуморальної ланок: Т-лімфопенія (39,2%), зниження вмісту CD4+клітин до 30,3%, при відносному підвищенні вмісту CD8+ (21,4%), зниження імунорегуляторного індексу CD4+/CD8 + до 1,42, збільшення числа клітин з мембранним маркером готовності до апоптозу CD95+ до 22,83%, а також рівня експресії маркерів активації CD25+ до 2,96%; зменшення вмісту В-лімфоцитів (7,32%), тенденція до зростання рівня Ig G, що сприяє активації інфекційного процесу. Використання запропонованого профілактичного комплексу дозволяє покращити показники клітинного імунітету: CD3+ до 67,14%, CD19+ до 12,49%, CD95+ до 15,21% і зменшити ризик реалізації післяопераційних інфекційних ускладнень. 5. Запропонований комплексний підхід до профілактики післяпологових гнійно-септичних ускладнень у жінок з високим ризиком потенційної інфекції з використанням перед- та інтраопераційних лікувально-профілактичних заходів (нормалізація мікробіоценозу за допомогою препаратів мірамістину, мератіну комбі та лактовіту, інтраопераційно - ушивання рани нижнього сегменту матки за запропонованою методикою) дає змогу зменшити тривалість операції, інтраопераційну крововтрату та ускладнення, післяопераційний ліжко-день, прискорити темпи інволюції матки, реабілітації породіль та знизити частоту післяпологових інфекційних ускладнень при абдомінальному розродженні в 2 рази, тобто є патогенетично обґрунтованим, економічно доцільним та більш ефективним порівняно з традиційними заходами. |
