У роботі представлене нове рішення актуальної задачі сучасної гінекології – підвищення ефективності відновлення репродуктивної функції у пацієнток з кломіфен-резистентними формами СПКЯ після ендохірургічної стимуляції овуляції. На основі вивчення імуноендокринного статусу пацієнток з СПКЯ удосконалена схема комплексної реабілітації після ендохірургічної стимуляції овуляції шляхом включення еферентного методу імунокорекції – плазмаферезу, що дозволило підвищити ефективність відновлення репродуктивної функції. 1. СПКЯ зустрічається серед 60,7 % пацієнток, прооперованих з приводу безплідності лапароскопічним доступом, і характеризується ановуляторною безплідністю, що формується на тлі: гіперандрогенних пухлиноподібних процесів у яєчниках (полікістозу, стромального текоматозу, гіперплазії текатканини), двостороннього збільшення яєчників з підвищенням їхнього об’єму в 3,06 (p<0,001) і яєчниково-маткового індексу в 3,11 рази (p<0,001), гіперандрогенії з підвищенням гірсутного числа в 2,37 рази (p<0,001). 2. Ановуляторна безплідність при кломіфен-резистентних формах СПКЯ пов’язана з ендокринним дисбалансом, що проявляється гонадотропною дисфункцією зі збільшенням продукції ЛГ у 1,98 рази (р<0,001) на тлі збереження рівня секреції ФСГ, ТТГ і ПРЛ у межах фізіологічної норми; оваріальної гіперандрогенії з підвищенням рівня тестостерону в 2,05 (р<0,001), андростендіону – у 1,52 (р<0,001), 17–гідроксіпрогестерону – у 1,87 рази (р<0,001); а також підвищенням продукції інсуліну в 1,62 рази (р<0,001) на тлі зниження концентрації глюкози в периферичній крові в 1,14 рази (р<0,001), що приводить до збільшення співвідношення інсулін/глюкоза в 1,97 рази (р<0,001). Проведення ендохірургічної стимуляції овуляції з традиційним комплексом ранньої післяопераційної реабілітації не приводить до нормалізації ендокринного статусу. 3. Для кломіфен-резистентних форм СПКЯ характерна наявність імунної недостатності, що виявляється дисбалансом лейкоцитарного профілю крові з підвищенням кількості еозинофілів на 44,07 % (р<0,01), зниженням моноцитів – на 61,52 % (р<0,004) і вмісту Т-лімфоцитів на 9,28 % (р<0,001); дисбалансом у субпопуляційному складі Т-лімфоцитів зі зниженням CD4+ на 19,31 % (р<0,001), CD8+ – на 15,82 % (р<0,001), CD16+ – на 16,77 % (р<0,001), CD22+ – на 11,40 % (р<0,001), збільшенням CD25+ на 2,00 % (р<0,03) і збереженням імунорегуляторного індексу в межах норми; дисімуноглобулінемією зі зниженням рівня Ig G на 17,71 % (р<0,001) при одночасному підвищенні Ig А на 49,15 % (р<0,01), Ig М на 42,11 % (р<0,01) і збереженні змісту Ig Е в межах фізіологічної норми; дисбалансом у функціонуванні моноцитарно-макрофагальної системи з підвищенням ЦІК на 60,70 % (р<0,001) і зниженні секреції комплементу на 27,35 % (р<0,001); автоімунними процесами з підвищенням концентрацій антитіл до фосфоліпідів Ig G у 1,76 (р<0,001), Ig М – у 3,44 (р<0,001), антитіл до 2-ГП-1 – у 4,28 рази (р<0,001), а також підвищенням секреції ФНП- у 8,34 рази (р<0,001). Проведення ендохірургічної стимуляції овуляції з традиційним комплексом ранньої післяопераційної реабілітації не приводить до нормалізації імунного статусу. 4. Взаємозв'язок між ендокринним та імунним статусом у пацієнток із кломіфен-резистентними формами СПКЯ виявляється модулюючим впливом яєчникової гіперандрогенії переважно на клітинний імунітет, продукцію ЦІК і автоімунні процеси, а гіперсекреції ЛГ – переважно на синтез імуноглобулінів і комплементу. Найбільш виразні кореляційні взаємозв'язки існують між концентрацією в периферичній крові андростендіону і рівнем ЦІК (r=0,65, p<0,05), вмістом андростендіону і ФНП- (r=0,59, p<0,05). 5. Включення плазмаферезу до комплексу ранньої післяопераційної реабілітації поліпшує ендокринний статус пацієнток з СПКЯ після ендохірургічної стимуляції овуляції, що виявляється у вірогідно більшому зниженні порівняно з традиційною реабілітацією концентрації в периферичній крові рівня ЛГ у 1,27 (р<0,001), коефіцієнта співвідношення ЛГ/ФСГ – у 1,54 рази (р<0,001), 17a-гідроксіпрогестерону – у 1,24 рази (р<0,02). Використання в комплексній схемі реабілітації плазмаферезу приводить через місяць після операції до вірогідного зниження рівнів Т в 1,83 (р<0,001) і АС – у 1,30 рази (р<0,001) порівняно з вихідними показниками до операції; при традиційній схемі реабілітації вірогідного зниження рівнів цих гормонів не настає (р>0,05). 6. Застосування плазмаферезу в комплексі ранньої післяопераційної реабілітації пацієнток з СПКЯ приводить до вірогідної нормалізації в популяції лімфоцитів периферичної крові вмісту CD3+, CD4+, CD8+, CD22+, концентрації Ig G, Ig А и Ig М, ЦІК, комплементу, антитіл Ig G до фосфоліпідів, а також до вірогідно більшого зниження вмісту антитіл Ig М до фосфоліпідів у 1,37 (р<0,002), антитіл до 2-глікопротеїну-1 у 1,64 (р<0,001) і рівня ФНП- у 1,94 (р<0,002) рази порівняно з традиційною схемою реабілітації. 7. Ендохірургічна стимуляція овуляції з курсом традиційної післяопераційної реабілітаційної терапії у кломіфен-резистентних пацієнток з СПКЯ, які страждають на безплідність, приводить до відновлення овуляторної функції у 81,25 % випадків, репродуктивної – у 53,66 %. Включення плазмаферезу до комплексу ранньої післяопераційної реабілітації підвищує ефективність відновлення овуляторної функції на 11,41 % (р<0,02) і репродуктивної – на 20,65 % (р<0,005). |