Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Хірургія


Сабадош Ростислав Васильович. Комплексне хірургічне лікування синдрому діабетичної стопи, ускладненого дисемінованим внутрішньосудинним зсіданням крові: Дис... канд. мед. наук: 14.01.03 / Івано-Франківська держ. медична академія. - Івано-Франківськ, 2002. - 252арк. - Бібліогр.: арк. 192-230.



Анотація до роботи:

Сабадош Р.В. Комплексне хірургічне лікування синдрому діабетичної стопи, ускладненого дисемінованим внутрішньосудинним зсіданням крові.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. Тернопільська державна медична академія ім. І.Я.Горбачевського, Тернопіль, 2002.

Обстежено 157 хворих із синдромом діабетичної стопи (CДC). Виявлено, що у таких осіб зустрічаються 4 типи гемостазіограми: І – “нормальний”, ІІ – “гіперкоагуляційний синдром”, ІІІ – “І стадія синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання (ДВЗ) крові” (ІІІа – хронічного, ІІІб – підгострого) і ІV – “ІІ стадія ДВЗ-синдрому”. Доведено, що ДВЗ-синдром наявний у пацієнтів і, корелюючи з вираженістю мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок i інтоксикаційного синдрому, займає одне з провідних місць у генезі CДC. На 190 білих щурах показано ефективність при ДВЗ-синдромі в експерименті системної ензимотерапії. Встановлено, що комплексне хірургічне лікування CДC з включенням вобензиму чи флогензиму, зупиняючи ДВЗ крові, сприяє достовірному зменшенню у хворих проявів мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому і дозволяє суттєво знизити частоту повторних операцій, післяопераційну летальність та середній термін перебування у стаціонарі.

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в обгрунтуванні доцільності запропонованого комплексного хірургічного лікування хворих із синдромом діабетичної стопи, ускладненим дисемінованим внутрішньосудинним зсіданням крові. Це наукове завдання вирішене внаслідок вивчення особливостей гемостазіологічних змін при різних формах синдрому діабетичної стопи, з’ясування їх ролі у його генезі та розробці, на основі цього, диференційованого комплексного хірургічного лікування вказаних пацієнтів із застосуванням системної ензимотерапії. Призначення наукового завдання – підвищення ефективності хірургічного лікування хворих із синдромом діабетичної стопи.

2. У пацієнтів із синдромом діабетичної стопи зустрічаються чотири типи гемостазіограми: “нормальний”, тип “гіперкоагуляційний синдром”, що характеризується змінами судинно-тромбоцитарного та І і ІІІ фаз коагуляційного гемостазу, тип “І стадія ДВЗ-синдрому”, особливістю якого є порушення всіх ланок згортальної, протизгортальної та фібринолітичної систем з особливо глибокими гіперкоагуляційними змінами, і тип “ІІ стадія ДВЗ-синдрому”, характерний вираженим виснаженням судинно-тромбоцитарного гемостазу та фібринолітичної системи на фоні різноспрямованих гіпергіпокоагуляційних змін.

3. При нейропатичній інфікованій формі синдрому діабетичної стопи частіше зустрічаються “нормальний” тип гемостазіограми та гіперкоагуляційний синдром, а при гангренозно-ішемічній та змішаній – І та ІІ стадії ДВЗ крові, причому загалом ДВЗ-синдром виявляється у 92,3 % хворих зі змішаною формою, у 63,2 % - з гангренозно-ішемічною, і лише у 21,4 % - з нейропатичною інфікованою, що пов’язано, в першу чергу, з найменшою вираженістю при цій формі мікроангіопатії, характеристики якої мають найсильніші серед усіх чинників розвитку “стопи діабетика” кореляційні зв’язки з показниками тяжкості гемостазіологічних порушень.

4. У пацієнтів із синдромом діабетичної стопи ДВЗ-синдром, що у 80,8 % хворих має хронічний перебіг і у 19,2 % - підгострий, зумовлюється, головним чином, мікроангіопатією і токсемією, а прогресуючи, поглиблює не тільки їх прояви, але й стає однією з безпосередніх причин наростання симптомів дистальної полінейропатії, а в деяких випадках - і головною її причиною.

5. Застосування системної ензимотерапії (вобензиму або флогензиму) для лікування експериментальних тварин з хірургічною парабіотичною моделлю ДВЗ-синдрому, летальність при якій сягає 84,0 %, дозволяє знизити її до 16,0-20,0 % і ліквідувати його лабораторні та морфологічні прояви у переважній більшості випадків, що підтверджує доцільність застосування цих препаратів і при ДВЗ-синдромі у хірургічних хворих.

6. При хірургічному лікуванні синдрому діабетичної стопи використання курсів вобензиму або флогензиму в комплексі заходів для протидії І і ІІ стадіям хронічного чи підгострого ДВЗ-синдрому сприяє цілковитій ліквідації його проявів у всіх пацієнтів, що супроводжується нормалізацією гемостазіограми у 60-80 % осіб та залишковим гіперкоагуляційним синдромом у решти, тоді як без вказаних препаратів ДВЗ крові припиняється лише у 30-45 % хворих, а внормування показників гемостазу реєструється не більше, ніж у 5 %; через рік після вказаних курсів прояви хронічного ДВЗ-синдрому відновлюються у 34,6-38,5 % пацієнтів, а у контрольній групі він виявляється на цей час у 76,5 % осіб.

7. Незалежно від стадії та гостроти перебігу ДВЗ-синдрому у хворих із синдромом діабетичної стопи, через два тижні після початку курсу системної ензимотерапії позитивний вплив флогензиму на їх гемостазіологічний статус є відчутнішим, ніж вобензиму, але після закінчення повного курсу (28 діб) кращі результати спостерігаються у пацієнтів, які приймали вобензим.

8. При комплексному хірургічному лікуванні синдрому діабетичної стопи системна ензимотерапія, зупиняючи процеси ДВЗ крові, сприяє достовірному зменшенню у хворих проявів мікроангіопатії і нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому і дозволяє суттєво знизити частоту повторних операцій, післяопераційну летальність та середній термін перебування у стаціонарі.

Практичні рекомендації

1. При вивченні гемостазіологічного статусу хворих із синдромом діабетичної стопи важливо використовувати такий набір тестів, який характеризував би кожну з ланок згортальної, протизгортальної та фібринолітичної систем, оскільки стандартизована коагулограма не дозволяє дати вичерпну характеристику наявним у них гемостазіологічним порушенням, а в деяких випадках може залишатися без змін навіть при наявності маніфестного ДВЗ-синдрому (що характерно для його ІІ стадії).

2. Для оцінки загальних порушень гемостазу і для контролю за ефективністю коригуючої його терапії у хворих із синдромом діабетичної стопи слід визначати не протромбіновий час, який, незалежно від гіпер- чи гіпокоагуляційних змін гемостазіограми, у більшості таких пацієнтів має схильність до подовження (внаслідок гіпопроконвертинемії, зумовленої гепатоцелюлярною недостатністю на фоні жирового гепатозу), а активований парціальний тромбопластиновий час, на який не впливає гіпопроконвертинемія і значення якого чітко залежить від загальних змін гемостазу.

3 Серед показників гемостазіограми для оцінки важкості І стадії ДВЗ-синдрому у пацієнтів із синдромом діабетичної стопи найкраще використовувати вміст фібриногену у крові та значення тромботесту, а для характеристики його ІІ стадії – активність антиплазмінів.

4. При виявленні у хворих із синдромом діабетичної стопи І стадії хронічного чи підгострого ДВЗ-синдрому невідкладне радикальне одномоментне оперативне втручання на гнійно-некротичному вогнищі рекомендуємо доповнити 28-денним курсом вобензиму по 5 драже тричі на день, що повинен поєднуватися з інсулінотерапією, антибактеріальними, дезінтоксикаційними, імуномодулюючими та гепатопротекторними засобами і симптоматичною терапією.

5. При наявності у пацієнтів із синдромом діабетичної стопи ІІ стадії ДВЗ-синдрому загальноприйняті заходи боротьби з ним пропонуємо доповнювати 28-денним курсом флогензиму по 3 драже тричі на день, що повинен поєднуватися з невідкладним радикальним одномоментним оперативним втручанням на гнійно-некротичному вогнищі та традиційним комплексом консервативних лікувальних заходів.

Публікації автора:

1) Сухарев И.И., Сабадош Р.В. Системная энзимотерапия в ангиологии и ангиохирургии // Системная энзимотерапия. Теоретические основы, опыт клинического применения.-К.:МОРИОН, 2000.-С.259-266.

2) Сабадош Р.В. Варіанти гемостазіологічних порушень при різних формах синдрому діабетичної ступні // Галицький лікарський вісник.-2001.-Т.8, № 4.-С.95-99.

3) Сабадош Р.В. Ефективність вобензиму в лікуванні синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові при діабетичній ангіопатії нижніх кінцівок // Клінічна хірургія.-1999.-№ 1.-С.16-18.

4) Сабадош Р.В. Патогенез парабіотичної інтоксикації та профілактика її виникнення // Український науково-медичний молодіжний журнал.-1997.-№ 3.-С.25-28.

5) Сабадош Р. Хірургічний експериментальний парабіоз: нова концепція патогенезу парабіотичної інтоксикації // Галицький лікарський вісник.-1999.-Т.6, № 1.-С.64-66.

6) Сабадош Р.В., Цюцяк О.М. Вплив різних факторів на тривалість виживання парабіонтів // Український науково-медичний молодіжний журнал.-1996.-№ 1.-С.12-14.

7) Геник С.М., Пиптюк О.В., Сабадош Р.В. Вобензим - засіб сучасної терапії хронічного синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові при діабетичній мікроангіопатії нижніх кінцівок // Клінічна хірургія.-1999.-№ 9.-С.14-15.

8) Геник С.М., Сабадош Р.В. Нова модель ДВЗ-синдрому та нові підходи до його лікування при діабетичних мікроангіопатіях // Галицький лікарський вісник.-1999.-Т.6, № 3.-С.56-57.

9) Пат. UA 34628 А, МВ G 09В 23/28. Спосіб моделювання синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові в експерименті / С.М.Геник, О.В.Пиптюк, Р.В.Сабадош (Україна).- № 98094949; Заявл. 22.09.98; Опубл. 15.03.01; Бюл. №2.

10) Геник С.М., Сабадош Р.В. Попередження гемостазіологічних порушень у щурів, сполучених парабіотичним анастомозом // Трансплантологія.-2001.-Т.2, № 1.-С.55-61.

11) Сабадош Р. Нові підходи до профілактики в хірургії синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові // Українські медичні вісті.-1998.-Т.2, № 1-2.-Ч.2.-С.23-24.

12) Цюцяк О.М., Сабадош Р.В. Поріняння методик штучного парабіозу у щурів і вплив температури на виживання парабіонтів // Тези доповідей 64 конференції студентського наукового товариства.-Івано-Франківськ, 1995.-С.92-93.

13) Сабадош Р.В. Структурно-морфологічні і метаболічні зміни при парабіотичній інтоксикації // Тези доповідей 65 конференції студентського наукового товариства.-Івано-Франківськ, 1996.-С.50.

14) Сабадош Р.В. Корекція порушень обмінних процесів при парабіозі в експерименті // Тези доповідей 66 підсумкової студентської наукової конференції.-Івано-Франківськ, 1997.- С.74.

15) Сабадош Р., Голубєв В. Експериментальний парабіоз для вирішення проблем ДВЗ-синдрому при хірургічних захворюваннях // Тези доповідей 67 студентської наукової конференції.-Івано-Франківськ, 1998.-С.62.

16) Сабадош Р.В. Механізми розвитку парабіотичної інтоксикації і профілактика її виникнення // Тези доповідей 50 студентської наукової конференції.-Ужгород, 1997.-С.45.

17) Сабадош Р.В. Експериментальний парабіоз. Гіпотеза патогенезу парабіотичної інтоксикації // Тези доповідей 2 Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених.-Тернопіль: “Укрмедкнига”, 1998.-С.61.

18) Сабадош Р.В. Нові підходи до медикаментозної профілактики ДВЗсиндрому в експерименті // Матеріали ХІV з’їзду терапевтів України.-Київ, 1998.-С.585-586.

19) Сабадош Р., Сабадош В. Новий засіб терапії хронічного ДВЗ-синдрому при діабетичних ангіопатіях нижніх кінцівок // Тези доповідей VІІІ конгресу світової федерації українських лікарських товариств.-Львів, 2000.- С.271.

20) Сабадош Р. Лікування синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (двз-синдрому) в експерименті // Сборник тезисов республиканской конференции молодых учёных “Актуальные вопросы диагностики и лечения неотложных состояний”.- Донецк, 2000.-С. 103-104.