Анотація до роботи:

Пастернак І.І. Комплексне лікування апендикулярного перитоніту у дітей. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.09 – дитяча хірургія. – Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2007.

Дисертація присвячена розробці, імунопатогенетичному обґрунтуванню та аналізу клінічної ефективності нового способу лікування дітей, хворих на гострий апендикулярний перитоніт, із застосуванням інтраопераційного ультразвукового опромінення очеревини та поєднаного впливу еферентних методів.

У дисертації дана клініко-імунологічна характеристика особливостей протікання гострого перитоніту в дітей. Вивчено стан імунологічної реактивності та неспецифічної протиінфекційної резистентності дитячого організму в залежності від поширення запального процесу, встановлено інформативність показників імунограми при цьому захворюванні. Доведена ефективність комплексного лікування гострого перитоніту апендикулярного генезу із застосуванням гіпербаричної оксигенації, плазмаферезу, інтраопераційної ультразвукової обробки очеревини.

У дисертаційному дослідженні зроблено теоретичне узагальнення та подано нове вирішення актуального завдання дитячої хірургії – удосконалення результатів лікування дітей із гострим перитонітом, шляхом застосування інтраопераційної ультразвукової кавітації очеревини та поєднаного імунокорегуючого впливу еферентних методів лікування. Вивчено рівень захворюваності дітей на гострий перитоніт за період з 1998 по 2005 роки.

1. У дітей, хворих на гострий перитоніт, мають місце зміни імунологічної реактивності та неспецифічної протиінфекційної резистентності, які залежать від поширеності патологічного процесу в черевній порожнині. При місцевому перитоніті розвиток імунних реакцій відбувається за загальними механізмами, збалансовано та ефективно. При дифузному - формується вторинний імунодефіцитний стан, виснаження імунних функцій, переважно систем специфічного імунного захисту: дефіцит Т-лімфоцитів, за рахунок Т-хелперних субпопуляцій, супроводжується наростанням Т-супресорної активності та вмісту 0-лімфоцитів, активація з виснаженням функціональних резервів ефекторної системи неспецифічного протиінфекційного захисту. При розлитому перитоніті формується параліч ефекторної неспецифічної системи протиінфекційного захисту та пригнічення специфічного антитілоутворення.

2. Ранній післяопераційний період при місцевому перитоніті не потребує проведення імунокорегуючої терапії; при дифузному - необхідне застосування засобів імуностимулюючої дії; у дітей з розлитим перитонітом доцільне проведення імуносорбційної та імунозамісної терапії.

3. Гіпербарична оксигенація впливає на клітинні та гуморальні фактори імунітету при дифузному перитоніті в дітей. Відмічений прямий і опосередкований вплив на Т-клітинно-опосередкований імунітет (зростання числа Т-лімфоцитів (1,53±0,49Ч10⁹ кл/л), нормалізація Т-хелперів (34,90±3,25%) і пригнічення Т-супресорів (9,01±1,32%)), неспецифічну протиінфекційну резистентність (зростання фагоцитарної активності (78,30±3,98%) та фагоцитарного числа (7,57±1,99), нормалізація киснезалежних механізмів бактерицидної активності, відновлення функціональних резервів фагоцитів), В-клітинний гуморальний імунітет (нормалізація вмісту В-лімфоцитів (0,59±0,18Ч10⁹ кл/л; 18,0±1,4%) і рівнів імуноглобулінів основних класів периферійної крові).

4. Поєднане використання методів плазмаферезу, гіпербаричної оксигенації на фоні імунозамісної терапії в лікуванні розлитого перитоніту володіє імуномодулюючим та імунозамісним ефектом: нормалізує вміст лейкоцитів (6,99±1,05Ч10⁹ кл/л) і лімфоцитів (2,76±0,41Ч10⁹ кл/л) периферійної крові, імунорегуляторний індекс (2,60±0,67), сприяє наростанню Т-хелперної активності (28,33±6,11%). Також нормалізується рівень ЦІК (114,0±19,47 ум.од.), відносний вміст В-лімфоцитів (17,6±1,41%), концентрація Ig G (9,95±2,05г/л), знижується Ig М. Стимуляція неспецифічної протиінфекційної резистентності з відновленням функціональних резервів фагоцитів проявляється зростанням фагоцитарної активності (69,13±6,71%), нормалізацією імунологічного коефіцієнта, нітросинійтетразолієвого тесту та цитохімічного коефіцієнту в спонтанному та стимульованому варіанті, зростанням коефіцієнта активності фагоцитозу (2,01±0,32).

5. Вплив інтраопераційної ультразвукової кавітації очеревини на імунний статус проявляється зростанням відносної частки лімфоцитів за рахунок Т-клітин (45,92±3,11%), усуненням дисбалансу субпопуляцій Т-лімфоцитів, нормалізацією абсолютного та відносного вмісту В-лімфоцитів (0,56±0,04Ч10⁹ кл/л; 17,83±0,72%), синтезу імуноглобулінів основних класів (Ig М, Ig G і Ig A). Ультразвукова обробка очеревини найбільше впливає на неспецифічну протиінфекційну резистентність, що проявляється активацією фагоцитарної активності (77,75±5,33%), зростанням фагоцитарного числа (6,34±0,89), нормалізацією киснезалежних механізмів бактерицидної активності фагоцитуючих клітин і відновленням резервних функцій фагоцитарної ланки, налагодженням регуляторних зв'язків між природною протиінфекційної резистентністю й клітинним імунітетом.

6. У дітей із гострим перитонітом у післяопераційному періоді формуються функціональні комплекси імунологічних показників. У дітей із дифузним перитонітом, пролікованих із застосуванням гіпероксібаротерапії, комплекси формують фактори гуморального В-клітинного імунітету та Т-клітинно-опосередкованого імунітету, В-клітинного імунітету та природної протиінфекційної резистентності. У дітей, санація черевної порожнини яким проводилась з ультразвуковим опроміненням очеревини, функціональні комплекси формували фактори неспецифічної протиінфекційної резистентності та гуморального В-клітинного імунітету.

7. Оптимізація комплексного лікування гострого перитоніту апендикулярного генезу, шляхом застосування гіпербаричної оксигенації, плазмаферезу, інтраопераційної ультразвукової обробки очеревини дозволила зменшити кількість ускладнень при повній відсутності летальності при дифузному перитоніті з 10% до 4,5%, при розлитому - з 21,1% до 13,3%; досягнути скорочення тривалості госпіталізації при дифузному перитоніті з 19,4 до 14,1, а при розлитому - з 23,8 до 19,7 ліжкоднів.

Публікації автора:

1. Экстракорпоральная и интракорпоральная гемокоррекция и детоксикация при лечении травматической болезни / Деденко И.К., Литвинюк В.А., Русин В.И., Козинец Г.П., Касымов Ш.З., Софиенко Г.И., Пастернак И.И., Радченко А.В. - К.: Нора-принт, 2004. - 328 с. (Опис методик екстракорпоральної детоксикації та частина матеріалу дослідження – авторські).

2. Пастернак І.І., Боднар Б.М., Безруков Л.О., Брожик В.Л., Боднар О.Б., Шестобуз С.В. Сучасна оцінка імунологічних показників у дітей з гострим деструктивним апендицитом, ускладненим поширеними формами перитоніту // Буковинський медичний вісник. - 2000. - Т4, № 1-2. - С. 85-87. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення результатів, статистична обробка та оформлення).

3. Боднар Б.М., Пастернак І.І., Брожик В.Л., Боднар О.Б., Кіфяк П.В., Польовий В.П. Стан імунологічної резистентності організму при перитоніті у дітей // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Щупика, випуск 10, книга 1. – Київ, 2001. – С.99-103. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення результатів, статистична обробка та оформлення).

4. Боднар Б.М., Брожик В.Л., Пастернак І.І., Кіфяк П.В. Вплив внутрішньоабдомінального електрофорезу та ентеросорбції на імунні показники у дітей з периапендикулярним абсцесом // Клінічна хірургія. - 2001. - №4. - С. 32-34. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, статистична обробка та оформлення).

5. Боднар Б.М., Пастернак І.І., Сидорчук І.Й., Микитинський Е.М., Басистий С.І., Кіфяк П.В., Польовий В.П. Вплив гіпербаричної оксигенації на клініко-імунологічні показники у дітей з гострим розлитим перитонітом // Клінічна хірургія. -2001. - №5.-С. 25-27. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення результатів, статистична обробка та оформлення).

6. Пастернак І.І., Боднар Б.М., Брожик В.Л., Унгурян А.М. Мембранний плазмаферез у комплексному лікуванні ендогенної інтоксикації при розлитому перитоніті апендикулярного генезу у дітей // Клінічна хірургія. - 2004. - №2. - С. 23-25. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення результатів, статистична обробка).

7. Пастернак І.І. Застосування ультразвукової кавітації очеревини при перитоніті у дітей // Хірургія дитячого віку. - 2005. - Т.II, №2. - С. 33-36.

8. Пастернак І.І. Вплив поєднаного використання дискретного плазмаферезу та гіпербаричної оксигенації на Т-клітинно-опосередкований імунітет при розлитому перитоніті в дітей // Хірургія дитячого віку. - 2006. - Т.III, №2. - С. 45-50.

9. Деклараційний патент України на корисну модель № 11918 (U), МПК: А61М 25/14. Спосіб відбирання ексудату для хронологічного мікробіологічного дослідження вмісту черевної порожнини при перитоніті / Пастернак І.І., Боднар Б.М. Заявл. 08.07.2005. Опубл. 16.01.06. Бюл. №1. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення результатів та оформлення).

10. Деклараційний патент України на корисну модель № 17090 (UА), МПК: А61N 7/00. Спосіб комбінованої багаторазової локальної санації черевної порожнини при перитоніті у дітей / Пастернак І.І., Шестобуз С.М., Боднар Б.М. Заявл. 01.03.2006. Опубл. 15.09.06. Бюл. №9. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення результатів та оформлення).

11. Боднарь Б.Н., Пастернак И.И., Безруков Л.А., Брожик В.Л., Боднарь О.Б., Кухарчук А.Л., Тиктинский В.С., Регульская И.Б Иммунные нарушения и их коррекция тимустимулином при распространенных формах перитонита у детей // Детская хирургия. - 2000. - №5. - С. 14-16. (Аналіз літератури, клінічні спостереження та оформлення).

12. Боднарь Б.Н., Пастернак И.И., Сидорчук И.Е., Брожик В.Л., Боднар О.Б. Изменение клинико-иммунологических показателей под влиянием гипербарической оксигенации у детей с разлитым гнойным перитонитом // Материалы юбилейной конференции детских хирургов, посвящённой 70-летию кафедры болезней детского возраста Росийского государственного медицинского университета “Настоящее и будущее детской хирургии” – Москва, 2001. – С. 33-34. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення результатів, статистична обробка та оформлення).

13. Пастернак І.І. Лікування апендикулярного перитоніту в дітей // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2004. - Т 3, №3. - С. 84.

14. Пастернак И.И., Сторожук С.Н., Микитинский Е.Н. Оптимизация лечения аппендикулярного перитонита у детей // Матеріали XXI з'їзду хірургів України. – Запоріжжя, 2005. - С.154-155. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення результатів, статистична обробка та оформлення).

15. Боднар Б.М., Пастернак І.І., Трефаненко Д.А. Зміна клініко-імунологічних показників під впливом гіпербаричної оксигенації в дітей з розлитим гнійним перитонітом // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2006. - Т 5, №1. - С. 110. (Клінічні спостереження, узагальнення результатів, статистична обробка – авторські).

16. Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я №4 - 2005 р. Спосіб хронологічного бактеріального дослідження вмісту черевної порожнини / Пішак В.П., Боднар Б.М., Сидорчук І.Й., Пастернак І.І. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення результатів, статистична обробка та оформлення).

17. Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я №6 - 2005 р. Спосіб комплексного лікування апендикулярного перитоніту / Боднар Б.М., Пастернак І.І. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення результатів, статистична обробка та оформлення).