Чепляка Олексій Миколайович. Комплексне лікування хворих на гострий парапроктит : Дис... канд. мед. наук: 14.01.03 / Вінницький національний медичний ун-т ім. М.І.Пирогова. — Вінниця, 2006. — 171арк. : рис. — Бібліогр.: арк. 150-171.
Анотація до роботи:
Чепляка О.М. Комплексне лікування хворих на гострий парапроктит. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – Хірургія – Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України. – Вінниця, 2006.
Дисертація присвячена вирішенню актуального наукового завдання у галузі хірургії – покращeнню результатів лікування хворих на гострий парапроктит шляхом розробки комплексу післяопераційних заходів із застосуванням антисептичної гідрофільно-гідрофобної композиції та хлорпромазину.
Розроблена багатокомпонентна композиція для місцевого лікування гнійних ран в І фазі ранового процесу, яка володіє антимікробною активністю до аеробних та анаеробних мікроорганізмів, вираженою (268%) і тривалою (24 години) дегідратуючою (осмотичною) активністю, адсорбційною здатністю, що дозволило скоротити терміни очищення ран у хворих на гострий парапроктит від гнійно-некротичного вмісту з 5,2±0,2 до 3,9±0,1 доби, появи грануляцій з 5,5±0,3 до 4,3±0,2 доби, початку крайової епітелізації з 7,6±0,3 до 6,6±0,3 доби і термін їхнього перебування в стаціонарі з 10,7±1,0 до 7,9±0,5 доби.
Електронномікроскопічними дослідженнями було встановлено, що у хворих на гострий парапроктит на третю добу після оперативного втручання функціональна активність ранових макрофагів значно пригнічена і посилюється під впливом хлорпромазину.
Включення в програму лікування гнійних ран у хворих на гострий парапроктит місцевих аплікацій хлорпромазину дозволило скоротити терміни очищення ран від гнійно-некротичного вмісту з 5,2±0,2 до 3,8±0,1 доби, появи грануляцій з 5,5±0,3 до 4,3±0,2 доби, початку крайової епітелізації з 7,6±0,3 до 6,4±0,3 доби, а термін госпіталізації цих хворих зменшився з 10,7±1,0 до 7,1±0,7 доби.
У роботі на підставі експериментальних і клінічних досліджень представлено теоретичне і клінічне обгрунтування вирішення актуального завдання – покращання хірургічного лікування хворих на гострий парапроктит шляхом оптимізації методів місцевої медикаментозної терапії.
Частота захворювання на гострий парапроктит залишається високою, коливаючись в межах 11,9-17,4% від загальної кількості хворих на гострі гнійно-запальні захворювання м’яких тканин і не має тенденції до зниження.
Розроблена багатокомпонентна композиція, до складу якої входять силікс (68 %), поліметилсилоксан (23 %), метронідазол (7,5 %), декаметоксин (1,5 %) і яка володіє полівекторною дією: антимікробною до широкого спектру мікроорганізмів, вираженою (268%) і тривалою (24 години) осмотичною активністю, адсорбційною здатністю, що дозволяє її застосовувати для місцевого лікування гнійних ран в першій фазі ранового процесу.
При дослідженні антимікробної активності препаратів методом дифузії в агар встановлено, що введений до складу розробленої композиції антисептик декаметоксин справляє потенціюючу дію на протимікробну активність метронідазолу відносно анаеробних мікроорганізмів.
За допомогою електронномікроскопічних досліджень зразків тканин, взятих із вогнища запалення експериментальної моделі місцевої гнійної інфекції та у хворих на гострий парапроктит, було встановлено, що на третю добу після оперативного втручання функціональна активність макрофагів значно пригнічена і посилюється під впливом хлорпромазину.
Розроблена програма комплексного лікування хворих на гострий парапроктит, яка включає оперативне лікування та місцеве застосування багатокомпонентної композиції та хлорпромазину, сприяє скороченню термінів очищення ран на 1,3 доби, появи грануляцій на 1,2 доби, початку крайової епітелізації на 1 добу і перебування хворих у стаціонарі на 3 доби. Системна антибіотикотерапія при гострому парапроктиті показана при наявності синдрому системної запальної відповіді.
Публікації автора:
Профілактика та хірургічне лікування гострого парапроктиту / Желіба М.Д., КоцюраО.А., Чепляка О.М., Превар А.П., Ошовський І.Н., Камінський О.А. // Хірургія України. – 2003. – № 1 (5). – С 51-53. Автор провів аналіз післяопераційних ускладнень у хворих на гострий парапроктит, приймав участь у оформленні статті.
Бурковський М.І., Чепляка О.М., Геращенко І.І. Дослідження клінічної ефективності композиції "Метроксан" при місцевому лікуванні гострого парапроктиту // Вісник Вінницького національного медичного університету. – 2004. – №8 (1). – С. 164-166. Дисертантом проведені оперативні втручання та місцеве лікування післяопераційних ран у досліджуваних хворих, участь у оформленні статті.
Болезнь Фурнье / Желиба Н.Д, Чепляка А.Н, Коцюра А.А., Ошовский И.Н., ХимичС.Д., Бушинский В.Е. // Вісник Вінницького національного медичного університету. – 2004. – №8 (1). – С. 187-189. Автором проведені аналіз літературних даних, участь у лікуванні хворих.
Чепляка О.М. Гострий парапроктит: сучасний погляд // Вісник Вінницького національного медичного університету. – 2004. – №8 (1). – С. 228-231.
Дослідження фізико-хімічних властивостей композиції “Метроксан” / М.Д.Желіба, О.М.Чепляка, М.І.Бурковський, І.І.Геращенко // Вісник Української медичної стоматологічної академії. – 2005. – Т. №5, вип. 1 (9). – С. 89-90. Дисертантом виконані фізико-хімічні дослідження, участь у підготовці матеріалу до друку.
Бурковський М.І., Чепляка О.М., Царюк Ю.С. Ультраструктурні зміни ранових макрофагів під впливом аміназину // Вісник морфології. – 2005. – № 11 (2). – С. 198-202. Дисертантом виконані експериментальна частина дослідження та забір матеріалу для електронно-мікроскопічного дослідження.
Чепляка О.М. Фагоцитарна активність ранових макрофагів у хворих на гострий парапроктит під впливом хлорпромазину // Вісник Української медичної стоматологічної академії. – 2006. – Т. 6, Вип. 1-2. – С. 206-210.
