Анотація до роботи:

Губанов О.В. Композиційно-просторові принципи формування ансамблів 30 – 50-их рр. ХХ ст. в історичних центрах міст Донбасу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 – теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. – Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, Харків, 2008.

У дисертації виявлено рівень вивченості архітектури Донбасу в загальній теорії архітектури і містобудування. Виявлена специфіка виникнення ансамблевої забудови архітектури в містах Донбасу, яка обумовлена цілим рядом чинників: 1) наявність корисних копалин; 2) наявністю дешевої робочої сили; 3) поява залізниці. Встановлені етапи виникнення, становлення та розвитку ансамблевої архітектури в центрах міст Донбасу: з поч. 1934 р. і до кін. 1940-их рр. (зародження), з кін. 1940-их і до 1955 років (розквіт) і з 1955 по 1959 роки (загибель). По кожному з визначених етапів виявлені характерні особливості формування ансамблів: галузеві, композиційно-планувальні і стилістичні. Виявлені і послідовно розкриті основні принципи і прийоми формування ансамблів в центрах міст, які охоплюють їх розташування, опис складових елементів (планувальні, просторові принципи та принципи об’ємної забудови будівель). Запропонована концепція з охорони, використання і відновлення ансамблів 1930 – 1950-их рр., яка припускає мінімальні зміни в їх зовнішньому вигляді. Розроблена і запропонована методика збереження і використання ансамблів 30 – 50-их рр. ХХ ст. в центрах міст Донбасу.

1. На підставі вивчення літературних, архівних та інших джерел встановлено, що проблема ансамблевої забудови міст Донбасу досліджена фрагментарно, несистемно і потребує освітлення.

2. Вивчення передумов дозволило встановити, що на розвиток ансамблевої архітектури у Донбасі вплинув розвиток його міст. Виникнення останніх в свою чергу забов’язано значним залежам кам’яного вугілля, наявності дешевої робочої сили і будівництву залізниць. Все це в цілому притягнуло капітали, що дало змогу розвитку промисловості в регіоні, особливо з 1860-их рр. – часу побудови першої залізниці. Окрема вага галузевого чинника вказує на необхідність розглядати його як одну з головних складових при розробці відповідних пропозицій і рекомендацій для охорони та використання ансамблів в центрах історичних міст Донбасу.

3. На основі проведених досліджень вперше виявлені відмінні особливості забудови передвоєнного періоду (поч. 1930-х – 1941 рр.), для якої характерно змішання рис конструктивізму і неокласицизму. На рівні містобудування план забудови практично не відрізняється від класичної забудови. А на рівні обрису плану будинків і фасадів спостерігається змішання стильових рис. На фасадах використовуються спрощені чи перероблені деталі, які характерні для класичної архітектури. Таким чином, при реконструкції ансамблів передвоєнного періоду (поч. 1930-х – 1941 рр.), слід враховувати зміни стильової направленості, які спостерігалися на різних рівнях, враховуючи містобудівний і об’ємно-планувальний, та рівень рішення фасадів будинків. Ці зміни мали місце переважно в межах двох основних стильових напрямків: конструктивізму і неокласицизму.

4. У результаті виконаних досліджень встановлено, що найбільша частина ансамблів в центрах міст Донбасу мала ступінь здійсненності не більш 75 % і тільки в деяких містах, таких як Сєверодонецьк, Алчевськ, Краматорськ, Дружківка, Єнакієве і Добропілля вона досягла більш 75 %. З огляду неповної здійсненності ансамблів центрів міст є виключно важливим ранжування здійснених елементів за їх композиційною значимістю. Пропонується ці елементи диференціювати за двома групами: в першій розглядаються окремі частини ансамблю, включаючи будинки, які формують ядро центру; в другій розглядаються вузли і елементи, які поступаються за значенням першим, але мають не менш важливе значення в прилеглій забудові центру.

5. Встановлено, що період еволюції стильових рис в архітектурі ансамблів центрів міст Донбасу можна розділити на три етапи:

з 1934 до кінця 1940-их рр. – період становлення, який характеризує зародження неокласицизму і його укріплення. У цей же період відбувається загаснення стилю конструктивізм, яке продовжується приблизно до 1940 р.;

з кінця 1940-их по 1955 рр. – період розквіту, який завершується датою прийняття постанови “Про усунення надмірів в проектуванні і будівництві ”.

з 1955 по 1959 рр. – період загаснення, який характеризується впровадженням нових будівельних технологій, матеріалів у забудову. Відбувається перехід до стилю функціоналізм і зникнення принципів забудови, які характерні для стилю неокласицизм.

6. У процесі дослідження були виявлені і узагальнені характерні особливості, які відобразились і на формуванні ансамблів в центрах міст. Ці особливості поділяються на три типи: галузеві, композиційно-планувальні і стилістичні. До перших відноситься вид промисловості. До других особливості, які вплинули на розташування, вид ансамблів в центрах та їх просторову організацію. До числа останніх відноситься просторовий зв’язок промислових об’єктів з композицією ансамблів в центрах міст. До третіх стилістичні, які характеризуються відсутністю регіональних мотивів в архітектурі будинків і використанням рис, які характерні для столиць та окремих міст України: Москви, Києва, Харкова. Ці особливості мали прояв, не зважаючи на тяжкі обставини після воєнного часу.

7. Виявлені принципи можна класифікувати на планувальні, просторові і принципи об’ємної побудови будинків. Перші охоплюють питання розміщення ансамблів у структурі міста, а також включають розміщення окремих елементів ансамблів (будинків, монументів, парків та ін.). Другі охоплюють питання просторової організації ансамблів і їх пов’язання з міським середовищем. Щодо третіх, то вони мають прояв на рівні об’ємного рішення будинків і споруд.

8. Розроблені рекомендації і пропозиції для ведення комплексної реконструкції та нового будівництва з урахуванням історично складеної забудови 1930 – 1950-их рр. Реконструкція забудови даного історичного періоду супроводжується мінімальними змінами у зовнішньому вигляді будинків, досягається наступною низкою комплексних архітектурно-планувальних і конструктивних заходів: 1) освоєнням підземного простору під складовими елементами ансамблю (площами, кварталами, будинками); 2) реконструкцією зони перших поверхів зі зміною їх функції; 3) освоєнням горищного простору житлових і громадських будинків через перебудову їх під мансарди; 4) реконструкцією житлових кварталів, які входять до ансамблю і які передбачають відповідні зміни в їх забудові; 5) реконструкцією різностильової забудови більш характерною для періоду становлення (1930 – поч. 1940-их рр.); 6) відповідним розміщенням рекламної інформації, яка не суперечить загальному композиційному складу ансамблю та його головних складових елементів.

9. Розроблено методику з охорони і використання ансамблів 1930 – 1950-их рр. в центрах міст Донбасу. Ця методика базується на врахуванні наступних складових: ступеню здійсненності ансамблів; галузевої специфіки міст; існуючої правової бази збереження ансамблів; принципів формування ансамблів; існуючої вітчизняної і світової практики з охорони історико-архітектурної спадщини. Спектр проектних заходів наданої методики забезпечує комплексний підхід до рішення проблеми збереження, реконструкції і використання ансамблів 1930 – 1950-их рр. в сучасних умовах розвитку міст. До методики додається алгоритм вибору заходів з охорони і використання ансамблів в залежності від їх здійсненності. Здійснення цих заходів у вітчизняній практиці проектування буде мати не тільки важливе архітектурно-містобудівне, але й економічне, соціальне та культурологічне значення. Ця методика показує також, що деякі з попередніх функцій, що характерні для ансамблів розглянутого періоду не втратили свого значення дотепер і сьогодні набувають нового значення, таким чином сприяючи консолідації і розвитку нашого суспільства.

Публікації автора:

1. Губанов А.В. Особенности формирования и архитектурно-планировочной организации ансамбля площади Ленина в городе Дружковке // Вiсник ДонДАБА. – Вип. 2002 – № 6 (37). – С. 56 – 57.

2. Губанов А.В., Вергелес А.В. Отражение процесса формирования ансамблей 30 – 50-х гг. ХХ в. в литературных источниках // Вiсник ДонДАБА. – Вип. 2003 – № 3 (40). – С. 19 – 21.

3. Губанов А.В., Вергелес А.В. Ансамбли 30 – 50-х гг. ХХ в. в центрах городов Донбасса // Вiсник ДонДАБА. – Вип. 2004 – № 3 (45). – С. 35 – 37.

4. Губанов А.В., Вергелес А.В. Историческая и художественная ценность градостроительных ансамблей Донбасса 30 – 50-х гг. ХХ в. на примере центров городов Северодонецка и Алчевска // Вiсник ДонДАБА. – Вип. 2004 – № 6 (48). – С. 80 – 84.

5. Губанов А.В., Вергелес А.В. Особенности размещения общественных зданий в ансамблях центральных площадей городов Донбасса, сформировавшихся в 1930 – 1950-е гг. // Вісник ДонДАБА. – Вип. 2006 – № 3 (59). – С. 111 – 115.

6. Губанов А.В., Мироненко В.П., Вергелес А.В. Композиционные требования к застройке ансамблей в центрах городов Донбасса в 1930 – 1950-е гг.// Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. праць / За ред. Даніленка В.Я. – Харків: ХДАДМ, 2006 - № 11. – С. 77 – 80.