Анотація до роботи:

Морозова І.І. Комунікативні стратегії ввічливості у стереотипній мовленнєвій поведінці вікторіанської жінки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2004.

Вікторіанська жінка як мовна особистість є представником середніх/вищіх класів, виразником вікторіанської ментальності, соціокультурних норм, носієм мовного стандарту епохи.

Стереотипна мовленнєва поведінка вікторіанської жінки здійснюється у її дискурсі, де домінує принцип увічливості: переважає позитивна ввічливість з приоритетною стратегією стимулювання спільності інтересів; із негативних найчастотнішою є стратегія запитання та ухильності.

Дискурс вікторіанської жінки включає ситуації: виявлення почуттів; світська бесіда; дискусії; плітки; флірт; розпорядження й повчання. В екзостереотипі її мовленнєвої поведінки гендерний параметр демонструє відносну значущість: позитивна ввічливість домінує в ситуаціях виявлення почуттів, світської бесіди і флірту; в інших ситуаціях варіативність за ситуативним критерієм нейтралізується і залежить від моногендерного чи кросгендерного контексту спілкування.

Необхідність системного дослідження мовленнєвої поведінки мовної особистості ВЖ з позицій сучасної антропоцентричної лінгвістики зумовила звернення до вивчення природи принципу ввічливості та функціонування його стратегій і тактик у вікторіанському жіночому дискурсі, зажадала моделювання стереотипу мовленнєвої поведінки ВЖ. Виходячи із діяльнісного розуміння мовленнєвої поведінки та базуючись на комплексному застосуванні положень сучасної лінгвопрагматики, теорії дискурсу, теорії мовної особистості, у проведеному дослідженні теоретично узагальнено й уточнено питання комунікативного принципу ввічливості, по-новому вирішено проблеми стереотипу комунікативної поведінки мовної особистості ВЖ; установлено прагмалінгвістичні особливості її дискурсу та набір типових комунікативних ситуацій–стереотипів. Головні результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

ВЖ як мовна особистість є типізованим представником середніх/вищіх шарів британської лінгвокультурної спільноти, виразником вікторіанської ментальності, у т.ч. соціальних і культурних норм епохи, носієм стандартизованої англійської мови ХІХ ст. Три взаємопов'язані рівні у структурі мовної особистості ВЖ містять такі настанови: прагматичний рівень – на ввічливо-дистанційовану поведінку та емоційність у спілкуванні; когнітивний – на прихильність до колективізму і традицій; вербально-семантичний – на переважно імпліцитну передачу інформації.

У цілому домінуючим у мовленнєвій поведінці ВЖ як стереотипу є комунікативний принцип увічливості, що базується на однойменному концепті. Він реалізується позитивними й негативними стратегіями (увічливість зближення й віддалення). За уточненою порівняно з типологією П. Браун та С. Левінсона номенклатурою, де об’єднано стратегію прояву уваги, розуміння й симпатії до слухача, Р1/Р15, у дискурсі ВЖ провідною серед стратегій зближення визнаємо стратегію стимулювання спільності інтересів Р7, а серед менш уживаних стратегій негативної ввічливості – стратегію запитування та ухильності N2.

Мовленнєва поведінка ВЖ є соціально-діяльнісним стереотипом, що реалізується у дискурсі. Вікторіанський жіночий дискурс визначаємо як мисленнєво-комунікативний феномен, процес і результат мовленнєвої діяльності ВЖ. Соціально-психологічні й прагматичні властивості зумовлюють специфіку категорій дискурсу та акцентують категорію гендерну, яку трактуємо як соціально-культурний феномен, що конструюється у мовленнєвому спілкуванні засобами мови.

У вікторіанському жіночому дискурсі виділяємо такі стереотипні комунікативні ситуації: виявлення почуттів; світська бесіда; дискусії (обговорення питань моралі, матримоніальних питань, діяльності поза колом сім’ї, фінансового стану родини); плітки; флірт; розпорядження й повчання. Найтиповішими соціально-ситуативними ролями ВЖ є ролі світської знайомої, матері, дружини. У більшості ситуацій позитивна ввічливість є провідною незалежно від статі адресата: “Виявлення почуттів” – стратегії Р2, Р12, Р13, “Світська бесіда” – стратегія Р7 і “Флірт” – стратегії Р2, Р7, Р8, Р10, Р11.

Функціонування стратегій ввічливості варіюється не тільки за ситуативним, а й за контекстуальним (моно- й кросгендерним) критерієм. Зокрема, в моногендерному спілкуванні переважає негативна ввічливість у ситуаціях “Дискусія” (стратегії N2, N6, N9) і “Плітки” (стратегія N2), а позитивна ввічливість – у ситуації “Розпорядження і повчання” (стратегії Р2, Р12, Р13). У кросгендерному спілкуванні позитивна ввічливість домінує у ситуаціях “Дискусія” (стратегії Р4, Р5, Р11) і “Плітки” (стратегії Р5, Р7), а негативна – у ситуації “Розпорядження і повчання” (стратегія N2).

Екзостереотипом мовленнєвої поведінки ВЖ є цілісний ментально-лінгвальний комплекс, культурно й соціально зумовлене уявлення про очікувану і належну мовленнєву поведінку цієї групи, що склалося у представників інших груп. Стереотипний образ ВЖ базується на стереотипі–уявленні про її мовленнєву поведінку у стереотипах–ситуаціях. Превалювання позитивної ввічливості у вікторіанському жіночому дискурсі свідчить, що чинник гендеру має відносну значущість для мовленнєвої поведінки мовної особистості; у дискурсі ВЖ домінують параметри ситуації і контексту, що свідчить про примат метагендерного над гендерним у її стереотипній мовленнєвій поведінці.

Застосований у дисертаційному дослідженні підхід до вивчення стереотипної мовленнєвої поведінки мовної особистості й стратегій ввічливості дискурсу в лінгвістиці та отримані результати представляються перспективними для використання у подальшому вивченні динаміки розвитку гендерних стереотипів британської лінгвокультурної спільноти, у міжкультурних студіях актуалізації стереотипів у мові й мовленні, у дослідженнях стереотипів фемінності та маскулінності, у розробці питань категорій дискурсу та його комунікативних принципів.

Основні положення роботи повністю відбито у таких публікаціях:

1. Морозова И.И. Так называемая “женская речь” (англоязычная) в западном языкознании // Вісн. Харк. держ. ун-ту. – 1999. – № 424. – С. 106 – 110.

2. Морозова И.И. Особенности дискурса женщины среднего класса в терминах речевых ситуаций и тематики общения // Вісн. Харк. нац. ун-ту. ім. В.Н. Каразіна. – 1999. – № 461. – С. 169 – 174.

3. Морозова І.І. Принципи ввічливості в англійському жіночому дискурсі ХІХ сторіччя // Наук. часопис Волинського держ. ун-ту. “Філологічні студії”. – 2000. – №3. – С. 93 – 98.

4. Морозова И.И. Стратегии вежливости как способ редукции когнитивного диссонанса // Вісн. Харк. нац. ун-ту. ім. В.Н. Каразіна. – 2001. – № 537. – С. 86 – 92.

5. Морозова І.І. Мовленнєві прояви стереотипу “вікторіанська жінка” у дискурсі // Вісн. Харк. нац. ун-ту. ім. В.Н. Каразіна. – 2003. – № 586. – С. 85 – 89.

6. Морозова И.И. Социальные характеристики женского викторианского дискурса // Тези доповідей міжнар. наук. конф., присвяченій 70-річчю факультету іноземних мов, “Іноземна філологія на межі тисячоліть” – Харків: Константа, 2000. – С. 204 – 205.

7. Морозова І.І. Феномен ввічливості як прояв прагматичного рівня мовної особистості // Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва: Зб. наук. пр.– К.: Вид-во Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка, 2001. – С. 301 – 304.

8. Морозова И.И. К анализу прагматического уровня языковой личности // Материалы Третьей Междунар. конф. “Филология и культура”. – Тамбов: Изд-во Тамбов. гос. ун-та им. Г.Р. Державина, 2001. – Часть 3. – С. 49 – 50.

9. Morozova I. Describing politeness Strategies in Women’s Discourse: Methodology and Methods // Abstracts of the 2^nd USSE Conference “Pragmatics and Вeyond”. – Kharkiv: Konstanta, 2001. – P. 41 – 42.

10. Morozova I. Politeness as Communicative Principle and Mental Concept // Матеріали Міжнар. наук. конф. “Треті Каразінські читання: Методика і лінгвістика – на шляху до інтеграції”. – Харків: Вид-во Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2003. – С. 125 – 126.