Результати проведеного дисертаційного дослідження та перспективи подальшої розробки даної теми відображені у наступних положеннях. 1. Перехід від індустріального суспільства до постіндустріального був ознаменований виникненням інформаційних комунікативних технологій та широким їх розповсюдженням у всіх сферах суспільного життя. Суспільні перетворення змінили ціннісну траєкторію розвитку освіти, суттєво вплинувши на процес породження та передачі інформації. Завдяки використанню основних інформаційно-комунікаційних технологій комунікація долає просторові та часові межі, прискорює обмін інформацією. Освіта відповідає на суспільні трансформації виникненням нової форми навчання – дистанційного навчання. Утворення та розповсюдження дистанційного навчання – це спосіб гідно відповісти на освітню кризу, уникнути помітного інформаційного відставання суспільства, працювати на випередження в освітній сфері, шляхом швидкого реагування на зміни, що відбуваються. 2. Дистанційне навчання займає лідируючі позиції на ринку освітніх послуг, воно, на відміну від інших форм навчання, використовує повний спектр інформаційно-комунікаційних технологій з метою постачання навчальної інформації, розвитку вмінь та навичок учнів у комунікативно активному середовищі без подальшого обов’язкового підтвердження освітньо-кваліфікаційного рівня через надання диплому. Зважаючи на те, що дистанційне навчання представляє собою особисто-орієнтовану, гнучку, модульну форму навчання, що відбувається на основі взаємодії учасників навчального процесу, визначаємо явище комунікації основною складовою даною форми, від рівня втілення якої залежить ефективність дистанційного навчального процесу. 3. Комунікація в електронній мережі відходить від взаємодії тільки двох комунікантів. Оскільки комп’ютерна мережа має безліч зв’язків, то при безпосередньому відкритому спілкуванні між комунікантами завжди знайдеться особа, що розуміє повідомлення. Кількість осіб, що беруть пасивну участь у спілкуванні, може бути довільною, вона обмежується тільки технічними характеристиками комп’ютерної мережі. При цьому пасивні учасники спілкування в будь-який момент часу мають можливість стати активними мовцями та навпаки. Основною метою навчальної комунікації є залучення комунікантів до ціннісно-змістовної сфери знань. 4. В царині дистанційного навчання діє електронна комунікація, що має штучну та природну форми вираження. Процес налагодження спільної діяльності суб’єктів навчання відбувається за допомогою комунікативного акту передачі, або отримання інформації, внаслідок якого повідомлення, що зазнає впливу інформаційного шуму, передається по каналу передачі інформації через використання відповідної комунікативної технології від адресанта до адресата. Контроль процесу навчання забезпечується завдяки наявності зворотного зв’язку між комунікантами, функцією якого є забезпечення високого рівня інтерактивності в процесі взаємодії. Відсутність явища інтерактивності, або недостатній її рівень створюють загрозу існування однонаправленого, директивного характеру комунікації, що перешкоджає досягненню позитивного результату дистанційного навчання. 5. Стрімке подвоєння кількості інформації, що обумовлюється інформаційною кризою, призводить до перегляду освітньої парадигми. Зміна парадигмальних відношень між вчителем та учнем перетворює учня на активного учасника навчального процесу. Введення нових способів накопичення знань та оперування ними вплинули на зміну цілей навчального процесу, від передачі сталої сукупності знань до культивування навичок оперування інформаційними потоками, самостійного здобуття знань. Побудову навчального середовища згідно з новим типом парадигмальних відношень підтримує дистанційне навчання, де партнерська суб’єкт – суб’єктна взаємодія породжує надію на вирішення глобальної проблеми людства – нерозуміння чужої ментальності, через процес відкритої рівноправної двосторонньої взаємодії, в якому виховується повага до точки зору співрозмовника. 6. Фундаментальною умовою збереження якості комунікативних технологій є врахування їх дидактичних особливостей при проектуванні дистанційних навчальних курсів, а саме таких компонентів як невід’ємна мобільність технологій, підтримка високого рівня інтерактивності засобами зворотного зв’язку, надання можливості доступу до різних джерел інформації. Комунікативні технології грають провідну роль в організації дистанційного навчального процесу, а саме в підтриманні взаємодії між вчителем та учнем. Головні параметри, що впливають на процес дистанційного навчання в цілому та на комунікативні технології, як складову його частину, є параметри часу й простору, що моделюють ситуацію взаємодії. В ході аналізу складових частин комунікативних технологій, виділяємо поділ комунікативних технологій відповідно до мети взаємодії учасників навчального процесу, характеру роботи з інформацією в електронній мережі. 7. У зв’язку з віддаленістю комунікативних технологій в часі, просторі взаємодія між комунікантами відбувається через електронну форму, яка не є вираженою в предметах дійсності, тобто віртуально. Під час звернення до комунікативних технологій між учасниками навчального процесу продукується віртуальне навчальне середовище з високим рівнем комунікативної активності його репрезентантів. Віртуальне навчальне середовище перетворює просторово-часову характеристику згідно з власними законами, моделює ланцюг подій. При цьому буття користувача визначається його активною позицією по конструюванню моделі світу. Народжуючись за допомогою комунікативних актів, віртуальна реальність представляє собою комунікативну технологію, де взаємодія учасників є основою сприйняття даного типу реальності, провідним інструментом її наповнення. 8. Інтенсифікація навчального процесу у дистанційному навчанні, складовою якої є взаємодія комунікантів, дозволяє підвищити ефективність їхньої взаємодії, що позитивно відображається на всьому процесі навчання, надає інструменти по його оптимізації. У випадку дистанційного навчання оптимізація шляхів застосування комунікативних технологій призводить до інтенсифікації процесу комунікації, що впливає на загальний рівень ефективності дистанційного освітнього простору. Метою дистанційної комунікації є посилення рівня активності між комунікантами, результатом чого є підвищення продуктивності комунікативних актів. 9. Інтенсифікація комунікативної активності виявляється у прискореному процесі здобуття та засвоєння знань, що відбувається у результаті безпосередньої взаємодії учасників навчального процесу. Процес інтенсифікації комунікативної активності залежить від двох груп факторів, перша з яких розкриває фактори інтенсифікації, що залежать від організації процесу навчання, друга включає в себе фактори інтенсифікації власне процесу комунікації. Так як процес інтенсифікації комунікації відбувається в контексті загального процесу навчання, то на нього діють всі ті фактори, що відмічаються при підвищенні рівня інтенсифікації загального процесу навчання, а саме підвищення мотивації учня, здійснення принципу наочності, відповідність виду комунікативної технології до мети поставленого завдання, осмислення необхідності вступу до комунікації, підготовленість навчальних та методичних матеріалів до процесу дистанційної навчальної взаємодії, висока якість передачі комунікативних технологій. Зважаючи на те, що мова йде про якісне підвищення рівня інтенсифікації комунікації, то відмічаємо наявність факторів, що залежать від провадження процесу комунікації, а саме чітка постановка комунікативної задачі, забезпечення оптимального управління процесом взаємодії, підвищення рівня інтерактивності, підготовленість процесу комунікації до мети спілкування, співвіднесеність рівня структурованості та довільності діалогу, проведення процесу комунікації на основі структурованих знань. 10. Феномен комунікації нерозривно пов’язаний з аксіологічним акцентами процесу продукування, передачі, обробки та накопичення знань. Одним з факторів інтенсифікації комунікативної активності є проведення процесу комунікації на основі структурованих знань, адже невпинна навчальна взаємодія особистостей на базі знаннєвого контенту має результатом побудову чіткої та логічної моделі знань в уяві індивіда. В електронній мережі в зв’язку зі зміною моделі викладу знань спостерігається легкість їх тиражування та розповсюдження, наслідком чого є дублювання знань. Дана ситуація негативним чином позначається на роботі індивіда в електронній мережі, призводить до стану розгубленості в інформаційному масиві. На фоні цього виникає нагальна необхідність структурування знань з метою легкого оперування ними. Знаннєві структури, що існують в електронній мережі, об’єднуються у інформаційні тезауруси. Тезауруси відображають зв’язані поняття предметної галузі, тобто виступають структурованою базою знань, що є інформаційною основою їх грамотного представлення та фахового моделювання. |
