У дисертації вирішена актуальна наукова проблема теорії державного управління, яка полягає в розробленні теоретико-методологічних засад дослідження конфліктів у діяльності органів місцевого самоврядування, аналізі та обґрунтуванні методологічних підходів до визначення ролі, принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування, запропонуванні науково-прикладних шляхів розв’язання та прогнозування конфліктних ситуацій у діяльності органів місцевого самоврядування, що забезпечать вирішення конфліктів між виконавчою владою та місцевим самоврядуванням. Проведений аналіз свідчить, що ефективність подальшого розвитку місцевого самоврядування залежить від пошуку напрямів урегулювання конфліктів у діяльності органів місцевого самоврядування шляхом утвердження нових принципів діяльності цих органів у сфері організаційно-правових, фінансово-економічних, господарських та соціально-побутових відносин. На жаль, на сьогодні залишилися нереалізованими зобов’язання України стосовно впровадження в повному обсязі положень Європейської хартії місцевого самоврядування, зокрема щодо повноцінного функціонування місцевого самоврядування в особі районних та обласних рад, які фактично стали придатками до місцевих державних адміністрацій. Негативні тенденції пов’язані з недосконалістю чинного законодавства, відсутністю чіткого розмежування повноважень і функцій між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, що створює численні конфлікти між різними рівнями влади як по горизонталі, так і по вертикалі, вносить додаткове напруження у відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, що, у свою чергу, призводить до виникнення конфліктів у діяльності органів місцевого самоврядування. У процесі дослідження з’ясовано бачення характеру взаємовідносин між органами державного управління та органами місцевого самоврядування, імовірностей виникнення владних конфліктів, можливостей ефективного впливу регіональних органів державної влади і місцевого самоврядування на перебіг управлінських процесів. Слід зазначити, що актуальним на сьогодні для врегулювання конфліктів є запровадження парламентського, судово-правового, фінансового, соціального контролю за діяльністю управлінців, гласність, відкритість, прозорість їх діяльності та врахування громадської думки, дотримання антикорупційного законодавства. На підставі досліджень зроблено висновок, що державну кадрову політику важливо націлити на: становлення в регіонах системи професіональної і високоефективної державної служби, авторитетної серед населення, політично нейтральної, соціально стабільної та матеріально незалежної; удосконалення нормативно-правової бази, системи механізмів економічного, організаційного, освітньо-інформаційного забезпечення регіональної кадрової політики. Одержані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення визначеної при постановці проблеми мети, вирішення поставлених завдань, що підтверджує гіпотезу та дає можливість зробити висновки та внести відповідні пропозиції. 1. На підставі комплексного системного аналізу наукових джерел за темою дослідження слід відзначити, що діяльність органів місцевого самоврядування є однією з найважливіших управлінських і організаційних проблем, рівень комплексної наукової розробки якої недостатній та не відповідає сучасним потребам розвитку державного управління. У працях науковців розглядалися лише окремі аспекти конфліктів, які виникають у діяльності органів місцевого самоврядування. Як зазначає науковець М.Пірен, у суспільстві не сформувалися механізми управління конфліктами, їх попередження та шляхи вирішення, особливо в системі управлінської діяльності. В сучасних умовах, як показали дослідження, кожна сфера громадського життя породжує свої специфічні види соціальних конфліктів: політичні, національно-етнічні, економічні, культурні тощо. Отже, політичний конфлікт – це конфлікт із приводу розподілу влади, домінування, впливу, авторитету. Однією з яскравих форм його прояву в сучасній ситуації України, як зазначають дослідники цього феномену П.Бабіч, В.Борденюк, І.Грицяк, В.Кравченко, В.Куйбіда, В.Яцуба, є довготривалий конфлікт між виконавчою та законодавчою владою в країні та в окремих регіонах, між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Оскільки конфлікти пов’язані із зіткненнями інтересів та поглядів людей, у їх зародженні, розвитку та розв’язанні велику роль відіграє психологічний фактор. Психологія конфлікту, на думку вчених І.Ващенка, М.Пірен, Д.Дзвінчука, базується на аналізі міжособистісних стосунків, що сприяють вирішенню конфліктів. На підставі аналізу наукових праць виявлено, що проблеми виникнення конфліктів у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування розглядалися лише в окремих теоретичних або практичних напрямах у соціальних, економічних, політичних, психологічних аспектах і мали фрагментарний характер. 2. У процесі комплексного дослідження історичного шляху становлення і розвитку місцевого самоврядування виявлено теоретичні передумови та причини виникнення протиріч у діяльності органів місцевого самоврядування, можливість їх переростання в конфліктні ситуації, які в різні історичні проміжки часу обумовлювалися: політичним устроєм держави, взаємозв’язками учасників державно-управлінських відносин та чіткістю визначення компетенцій кожного з них, політико-правовими особливостями організації урядів, взаємозв’язком та взаємодією управління та права, керованістю і впорядкуванням суспільних відносин тощо. Визначено основні причини виникнення конфліктів у процесі діяльності органів місцевого самоврядування: незавершеність процесу формування законодавчих основ місцевого самоврядування в Україні; відсутність реальних гарантій з боку держави, що спричиняє ряд конфліктних ситуацій, які стосуються відокремлення комунальної власності від державної, забезпечення стабільності місцевих бюджетів тощо; відсутність чіткого правового розмежування предметів відання та повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування; нереалізація конституційних положень щодо матеріальної та фінансової основ місцевого самоврядування; недосконалість системи судового захисту місцевого самоврядування; існування адміністративно-територіального поділу для збереження адміністративної системи в структурі місцевого самоврядування; неготовність місцевого керівництва до впровадження моделі формування й діяльності системи місцевого самоврядування залежно від регіону, його історичних особливостей. 3. Проаналізувавши конфліктні поля суперечностей, які виникають у процесі діяльності органів місцевого самоврядування, запропоновано механізми розв’язання конфліктів: забезпечення державної підтримки розвитку місцевого самоврядування, удосконалення законодавчої бази щодо правового, організаційного, матеріально-фінансового забезпечення місцевого самоврядування; розмежування повноважень та відповідальності за надання послуг населенню між виконавчою владою та місцевим самоврядуванням; зміцнення правових гарантій прав територіальних громад, органів та посадових осіб місцевого самоврядування, законодавче визначення процедури судового захисту інтересів територіальних громад, удосконалення механізмів відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування перед державою та територіальною громадою; створення правових, економічних та організаційних умов для формування територіальних громад з відповідними матеріальними та фінансовими ресурсами для ефективної реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування; удосконалення бюджетної системи та міжбюджетних відносин для забезпечення реальної самостійності місцевих бюджетів; визначення в державному бюджеті обсягів коштів для стимулювання регіонального та місцевого розвитку; реформування системи адміністративно-територіального устрою з метою забезпечення територіальності та повсюдності місцевого самоврядування; удосконалення кадрової політики органів місцевого самоврядування; трансформація місцевих державних адміністрацій; визначення статусу і режиму об’єктів комунальної власності. Запропоновані механізми розв’язання конфліктів ґрунтуються на наукових системних дослідженнях, позасудових способах вирішення компетенційних спорів, багаторічних контрактах, укладаннях договорів для подолання конфліктів у діяльності органів місцевого самоврядування. 4. Запропоновано шляхи попередження та розв’язання організаційно-функціональних конфліктів: унормування організаційно-правової основи становлення місцевого самоврядування шляхом внесення змін до чинного законодавства; забезпечення територіальності і повсюдності місцевого самоврядування завдяки існуванню самодостатніх територіальних громад, які б володіли матеріальними, фінансовими та іншими ресурсами в обсязі, достатньому для ефективної реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування; здійснення децентралізації влади шляхом розмежування функцій та повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; підвищення рівня забезпечення населення послугами до рівня гарантій і нормативів, закріплених Конституцією України, законами України, Європейською хартією місцевого самоврядування. Визначено соціально-економічні шляхи врегулювання конфліктів у діяльності органів місцевого самоврядування: удосконалення моделі місцевих органів виконавчої влади з урахуванням реалізації принципу децентралізації владних повноважень і визначення інституційної основи співпраці місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; раціоналізація адміністративно-територіального поділу; унормування управлінських та фінансових співвідношень делегованих і власних повноважень; запровадження програмно-цільових методів бюджетування державного управління на регіональному та місцевому рівнях; розробка основних засад державної підтримки регіонів та їх депресивних територій; законодавче забезпечення доступу органів місцевого самоврядування до ринків позичкового та інвестиційного капіталу; визначення обсягів державних послуг, які надаватимуться місцевими органами виконавчої влади; законодавче закріплення процедур самостійного прийняття рішень на рівнях виконавчої влади та місцевого самоврядування. На підставі аналізу наукових джерел відзначимо, що розробка і законодавче утвердження державної регіональної політики в Україні дадуть можливість державі, не втручаючись в оперативну діяльність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, за допомогою економічних важелів сприяти комплексному розвитку регіонів, сформувати таку територіальну та галузеву структури господарських комплексів регіонів, яка відповідатиме загальнодержавним інтересам та інтересам регіонів і стане додатковим фактором стабільності в державі, що, у свою чергу, приведе до попередження конфліктів у діяльності органів місцевого самоврядування. Доведено, що вирішувати конфлікти потрібно цивілізовано, шляхом об’єднання зусиль органів держави в особі місцевих державних адміністрацій та органів самоврядування за підтримки місцевої ініціативи. При цьому необхідною умовою є оптимальне поєднання інтересів окремої людини, територіальної громади та держави в цілому. Спираючись на праці провідних науковців з аналізу конфліктних ситуацій у діяльності органів місцевого самоврядування, зроблено спробу науково осмислити передумови виникнення конфліктів, провести науковий аналіз сучасного місцевого самоврядування, розкрити ключові проблеми державної регіональної політики України, розглянути причини виникнення конфліктів у діяльності між органами державного управління та місцевого самоврядування і спрогнозувати шляхи їх розв’язання. Проведене дослідження дає можливість визначити напрями вирішення конфліктів у діяльності органів місцевого самоврядування, що притаманні сучасним державно-управлінським процесам в Україні. |
