У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновані рекомендації для вирішення науково-прикладної задачі посилення конкурентоспроможності людського капіталу в умовах збільшення масштабів міжнародної міграції робочої сили з України. Основні науково-теоретичні, методичні та практичні результати полягають у наступному. 1. Конкурентоспроможність людського капіталу визначається якістю та його певною вартістю, яку встановлює працедавець в залежності від особистих рис та характеристик працівників. Водночас, при наявності надлишкової пропозиції робочої сили її вартість визначається потребами та можливостями працедавців, що в нашій країні переважно означає невідповідність заробітної плати реальній вартості робочої сили. В країнах із ринковою економікою взаємозв’язок між якістю та вартістю праці дуже тісний, оскільки існує безпосередня залежність заробітної плати кожного найманого працівника від стабільності доходу підприємства. Тобто, вартісні показники безпосередньо залежать від якісних і кількісних показників праці конкретного працівника. Поглиблення ринкових відносин впливатиме на конкурентоспроможність, перш за все, тих працівників, які орієнтовані одночасно і на заробіток, і на високу напруженість праці. Відтак, однією з ключових передумов конкурентоспроможності суб’єктів господарювання, як показало дослідження, є їх здатність до динамічної адаптованості щодо змін у структурі конкурентних переваг. Це передбачає наявність певних знань, навичок, індивідуального і колективного досвіду, вміння кожного працювати в нових умовах, володіння високими технологіями, наявність висококваліфікованої робочої сили та інформаційних комунікацій. 2. Поглиблення процесу інтеграції України до ЄС потребує досягнення відповідних макроекономічних показників розвитку, адаптованого до європейських стандартів законодавства, сприятливого інвестиційного клімату, стабільної національної валюти, і, найголовніше, високого рівня соціальних стандартів. Особливе місце в системі ринкових відносин належить оплаті праці, яка відображає взаємодію економічних процесів на різних рівнях управління. Під час переходу до ринкової економіки в Україні, як відомо, були допущені серйозні помилки щодо розуміння сутності заробітної плати, яку раніше розглядали у відриві від зміни вартості товару – робоча сила. Як результат, на транзитивному етапі формування ринкових відносин відбувалося штучне стримування доходів населення, здійснення політики зростання цін, що призвело до зниження рівня конкурентоспроможності людського капіталу. Складність цих явищ має бути врахована при регулюванні міграційних процесів, які ще більше погіршують конкурентоспроможність вітчизняного людського капіталу, а, отже, й національної економіки загалом. 3. Динамізм та масштабність розвитку зовнішньої зайнятості, недоліки чинної системи управління трудовою міграцією обумовили необхідність удосконалення державної міграційної політики в Україні. Подальше поліпшення державної міграційної політики потребує створення умов для ефективної координації зусиль всіх зацікавлених сторін в сфері трудової міграції, проведення роботи із визначення стратегічних цілей та перспективних напрямів взаємодії нашої країни з міжнародними організаціями. Отже, щоб стати справді ефективним інструментом регулювання міждержавного обміну людським капіталом, політика України у сфері регулювання міграційних процесів повинна бути продуманою і збалансованою, спиратися на досвід традиційних країн-експортерів та імпортерів робочої сили. 4. Нове становище людини у сфері зайнятості, пов’язане з конкуренцією, свободою і добровільністю вибору сфери суспільно-корисної діяльності, а також зі зміною місця проживання і праці, в тому числі й з виїздом за кордон, вимагає дієвої міграційної політики. Міграція населення істотно впливає на збалансованість ринку праці, змінює економічний і соціальний стан населення, часто супроводжується зростанням освітньої і професійної підготовки, розширенням потреб задіяних у міграції населення людей. Розширення ЄС шляхом приєднання країн з вищим рівнем безробіття та нижчою оплатою праці, погіршення ситуації на ринку праці країн ЄС обумовлюють ускладнення з працевлаштуванням трудових мігрантів з України на європейському ринку праці. Крім того, потрібно враховувати, що залежність соціально-економічного розвитку країн ЄС від імміграції людського капіталу в різних країнах оцінюється неоднозначно. Водночас, масовий приплив мігрантів для країн ЄС є причиною росту безробіття, знижуючи рівень заробітної плати працівників країн перебування. Тим самим міграція опосередковано впливає на рівень життя населення європейських країн, на його розміщення, демографічну та соціальну структуру. 5. Внаслідок міжнародної трудової міграції значна кількість вітчизняних трудових мігрантів залучена в економіку країн Центральної та Східної Європи. Потужні потоки трудових мігрантів з України в ці країни протягом останніх років зумовлені їх близьким розташуванням та спрощеною системою перетину кордонів. В країнах, де найбільше залучається вітчизняна робоча сила (Польща, Чехія), виявлено позитивний вплив використання легальної робочої сили з-за кордону на економічний розвиток цих країн. Водночас, можна стверджувати, що причина такого позитивного ефекту полягає саме у використанні легальної компоненти міграційних потоків завдяки здійсненню цими країнами селективної міграційної політики, яка заснована на залученні конкурентоспроможного людського капіталу з високим кваліфікаційним рівнем та порівняно низькою вартістю праці. 6. Проведене дослідження дає підстави зробити висновок, що підвищення ефективності інституційного забезпечення конкурентоспроможності людського капіталу на регіональному рівні потребує не стільки збільшення кількості інститутів, скільки трансформації вже існуючої інфраструктури, вдосконалення її діяльності, в тому числі в напрямку оновлення функцій. Зокрема з’ясовано, що позитивні зміни у макроекономічному середовищі, підкріплені раціоналізацією діяльності ринкової інфраструктури, малого і середнього бізнесу, фінансово-кредитних установ, сфери послуг тощо, є потужним базисом для розвитку людського капіталу. Таким чином, досягнення оптимального рівня конкурентоспроможності людського капіталу, що відповідає потребам інформаційного суспільства і нової економіки в нашій країні, потребує створення спеціального інституційного середовища. При цьому акцент повинен бути зміщений з домінування інститутів соціального захисту і боротьби з бідністю на оптимізацію діяльності тих інституцій, що сприяють підвищенню якості життя громадян завдяки максимальній реалізації їх власного трудового потенціалу у національній економіці. 7. Прискорення процесу повернення громадян на батьківщину та використання позитивного ефекту від еміграції населення, на думку дисертанта, потребує виконання таких завдань: розвитку інституцій, які займаються працевлаштуванням; надання інформації про ситуацію на ринках інших країн; активізації укладання міждержавних двосторонніх угод з країнами-реципієнтами вітчизняних мігрантів; поточного обліку робочої сили та запобігання відпливу кваліфікованої робочої сили за кордон; здійснення контролю за виїздом потенційних емігрантів та вдосконалення системи соціального страхування; створення консультаційних центрів для мігрантів за кордоном та недержавних організацій з підтримки сімей, що залишились на батьківщині; розробки і реалізації регіональних програм залучення трансфертів мігрантів як інвестиційного ресурсу розвитку підприємництва у місцях постійного проживання мігрантів чи членів їх сімей; солідарної участі держави у підтримці та гарантуванні ділової активності мігрантів. |
