Антонюк Лариса Леонтіївна. Конкурентоспроможність націоанльної економіки в умоваїх глобалізації : Дис... д-ра наук: 08.05.01 - 2004.
Анотація до роботи:
Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність національної економіки в умовах глобалізації. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Київський національний економічний університет, Київ, 2003.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретико – методологічних і практичних аспектів міжнародної конкурентоспроможності країн в умовах глобалізації.
У дисертації розглядаються теоретичні засади феномену міжнародної конкурентоспроможності в умовах глобалізації. Досліджується механізм формування міжнародної конкурентоспроможності високорозвинених країн світу. Виявлено генезис, характер, масштаби конкуренції національних держав в глобальному середовищі. Розглядаються основні методологічні засади оцінки динамічних моделей міжнародної конкурентоспроможності країн та проводяться на їх основі економетричні методи дослідження. Досліджується вплив інноваційних процесів на підвищення конкурентоспроможності країни.
В дисертації оцінено конкурентні позиції України на світових ринках, здійснено їх порівняння із національним економічним потенціалом та розроблені рекомендації щодо розвитку інноваційних процесів у регіонах . Запропоновано засади державного впливу на зростання конкурентоспроможності економіки України.
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, а саме: визначення факторів, шляхів та особливостей досягнення країнами високого конкурентного статусу в умовах глобалізації. На посилення конкурентної боротьби впливають такі процеси як інтеграція національних і регіональних ринків, лібералізація світової торгівлі, міжнародний рух факторів виробництва, глобалізація попиту та пропозиції, швидке поширення інформаційних технологій, диверсифікація міжнародних форм організації бізнесу. На основі всебічного аналізу методологічних засад визначення конкурентоспроможності, економетричних методів дослідження стратегічних факторів та їх впливу на конкурентний статус країн, автор сформулював ряд висновків теоретичного та практичного значення щодо формування основних напрямків науково обґрунтованої стратегії підвищення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки.
1. Глобалізація світової економіки загострює конкуренцію, що здійснюється на міждержавному (конкуренція держав); міжрегіональному (конкуренція регіонів) та мікроекономічному рівнях зумовлюючи нестійкість конкурентних переваг суб’єктів міжнародних економічних відносин. Це вимагає постійного вдосконалення, гнучкого пристосування до змін світової кон’юнктури та мінливого конкурентного середовища. Міжнародна конкурентоспроможність країн пов’язана передусім із високопродуктивними факторами виробництва, конкурентними перевагами в найбільш прибуткових сферах та сильними позиціями національних фірм на світовому ринку. Для досягнення та утримання високого конкурентного статусу країни має значення характер конкурентних переваг, які вона розвиває. Стратегічними факторами успіху країн в економічному змаганні за лідерство на світових ринках стають інноваційні зрушення, ключові компетенції та конкурентоспроможні ділові моделі. Найбільш ефективною теорією, яка пояснює механізм реалізації конкурентних переваг високорозвиненими країнами, є інтегративна теорія, яка поєднує теорії – еволюційну Й.Шумпетера, глобального лідерства – Хамела-Прахалада та міграції капіталу – А.Сливоцького.
2. Висока конкурентоспроможність компаній, кластерів, регіонів та національних економік зумовлена передусім потужними Національними інноваційними системами, де безперервно виникають та комерціалізуються інновації. Країни – ключові інноватори є лідерами в рейтингах глобальної конкурентоспроможності, завдяки досягненню високого рівня продуктивності праці, вмінню оперативно реагувати на зміни ринкового попиту, оновлювати товарну номенклатуру, знижувати витрати, формувати майбутні потреби споживачів, здатністю принципово змінити структуру економіки та підвищити якість життя населення. Ефективність функціонування Національних інноваційних систем передбачає не тільки розвинених науки та освіти, а й інституційних умов, серед яких вирішальними є: інтеграція в глобальну інноваційну систему; конкурентоспроможний підприємницький сектор; сучасна інформаційна інфраструктура.
3. Формування глобального постіндустріального суспільства зумовлюється інтенсивним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, які є вирішальними чинниками підвищення конкурентоспроможності країни, за тим що: по – перше, інформація стає одним із найважливіших факторів виробництва; по – друге, швидке поширення інформації при низьких витратах і можливість скорочення інформаційного розриву як в середині країни так і в міжнародній системі; по – третє, технології та засоби поповнення, нагромадження, передачі, обробки й використання інформації є також засобами для створення нових товарів; по – четверте, інформаційні технології призвели до появи електронних торговельних операцій та нового глобального ринку, який відкриває широкі можливості для підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання завдяки розширенню потенційних споживачів та багато іншого.
4. Оцінку міжнародної конкурентоспроможності країн необхідно проводити з допомогою динамічних багатофакторних моделей, які враховують економічний, науково-технічний потенціали, зовнішньоекономічні зв’язки, державне регулювання, фінансово-кредитну систему, інфраструктуру, соціальну компоненту. Дослідження автором новітніх світових методик показали, що всеохоплюючими є індикатори міжнародної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму. Застосування методів економіко-математичного моделювання надали можливість виявити диспозицію основних суб’єктів міжнародних відносин та визначити основні чинники, які впливають на формування високого конкурентного статусу країни. У результаті виокремлено 8 кластерів міжнародної конкурентоспроможності. До висококонкурентоспроможних країн – першого кластеру – відносяться США, Фінляндія, Сингапур, Тайвань, Австралія, Швеція, Швейцарія та Канада, до неконкурентоспроможних – країни 7 та 8 кластерів (ряд південноафриканських та латиноамериканських країн та Україна).
5. Українська держава опинилась у міжнародному конкурентному середовищі, до якого національна економіка виявилась непідготовленою. Неконкурентоспроможність вітчизняної продукції, нераціональна структура виробництва, неефективне використання факторів виробництва, низький внутрішній попит, незадовільна мотивація щодо підвищення ефективності виробництва, несприятливий інноваційно-інвестиційний клімат, нерівномірний розвиток регіонів — ці основні чинники зумовили незадовільний стан зовнішньоекономічних зв’язків. Сировина структура експорту свідчить про прогресуючу втрату Україною свого виробничого і науково–технічного потенціалу. Крім того, суттєве зменшення частки високотехнологічних товарів (лише 4,2%), які є домінуючими в експорті конкурентоспроможних країн підтверджує низькі конкурентні позиції національної економіки на світових ринках і створює загрозу національній безпеці. Для України підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників, інтенсивний розвиток зовнішньої торгівлі має особливе значення, адже це сприяє завершенню ринкової трансформації економіки та ефективній інтеграції у світовий економічний простір.
6. Економічне зростання високорозвинених країн світу та їхня міжнародна конкурентоспроможність визначальною мірою обумовлюються інтелектуалізацією основних факторів виробництва та наявністю потужного інноваційного потенціалу. Стратегічним пріоритетом в Україні у контексті забезпечення національної конкурентоспроможності є опанування науково-технологічною моделлю економічного розвитку. Для цього існують такі об’єктивні передумови як наявність визнаних у світі власних наукових шкіл та унікальних технологій з розробки нових матеріалів, фізики низьких температур, генетики, здатних забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на рівні найвищих стандартів. Незважаючи на кризові явища в інноваційній сфері, в країні вдалося зберегти розгалужену мережу наукових організацій, а в окремих аспектах навіть зміцнити ядро науково-технічного потенціалу. Разом з тим, він залишається незадіяним на внутрішньому і зовнішніх ринках. Окрім того, Україна має сильну генетичну основу для динамічного розвитку найсучасніших напрямків фундаментальної та прикладної науки, закладену в різні історичні часи всесвітньо відомими вченими.
7. Досвід високорозвинених держав світу, ключових інноваторів показує, що структурні зміни в економіці, підвищення конкурентоспроможності економік можливе лише на інноваційній основі, максимальному використанні інноваційного потенціалу регіонів з урахуванням особливостей кожного з них. За допомогою регіональних інноваційних систем відбувається консолідація активів регіону, оптимальне використання його потенціалу, що дозволяє, по-перше, збільшити надходження до місцевих бюджетів, по-друге, залучити та зберегти висококваліфікований персонал, по-третє, забезпечити високу зайнятість і підвищити конкурентоспроможність регіону. Регіональна інноваційна складова є найважливішим етапом формування Національної інноваційної системи. Зростання конкурентоспроможності української економіки залежатиме від того, наскільки регіони провадитимуть активну інноваційну політику та стимулюватимуть інноваційну активність суб’єктів господарювання. Проведені в роботі розрахунки інноваційної спроможності регіонів України за допомогою авторської методики показали їх різнорівневий характер, що дозволило зробити висновок про відсутність дієвої системи мотивації інноваційної активності суб’єктів господарювання на місцевому рівні. Негативні тенденції в інноваційній сфері потребують гнучких підходів до формування інноваційної політики та забезпечення правового регулювання інновацій як на всіх етапах їх життєвого циклу, так і на усіх рівнях. Необхідно розробити регіональні інноваційні системи в Україні та стимулювати фінансування інноваційної діяльності із усіх можливих джерел, особливу увагу необхідно приділити розвитку венчурного капіталу як основного джерела комерціалізації новинок; сприяти подальшому розвитку інноваційної інфраструктури; регіональних інформаційних центрів та центрів передачі технологій та інше.
8. Існуючі методичні підходи є недостатніми для визначення фінансової та соціальної конкурентоспроможності в Україні. Цю проблему усуває використання універсальних методик, що базуються на системі показників, таких як «потужність ділових моделей», робочий капітал, коефіцієнти рентабельності, ліквідності, ряд інших індикаторів фінансового менеджменту (для оцінки фінансової конкурентоспроможності основних галузей, кластерів, компаній) та питомої оплати праці (для оцінки соціальної конкурентоспроможності). Розрахунок цих показників дозволив визначити найбільш фінансову конкурентоспроможну галузь народного господарства, напрямки міграції капіталу до конкурентоспроможних ділових моделей та диспропорції в економічній та соціальній сферах.
9. Сильні конкурентні позиції конкурентоспроможних країн пов’язані з ефективною державною політикою, яка здатна формувати конкурентне середовище для національних фірм, галузей, кластерів. Основним елементом є національні фірми, які конкурують на світових ринках, використовуючи кооперацію і співробітництво, та інші форми міжнародного бізнесу для посилення довгострокових конкурентних переваг. Держава є найбільш важливим важелем інституціонального механізму, який забезпечує високі конкурентні позиції вітчизняним товаровиробникам. Інституційний механізм формування конкурентоспроможності економіки внаслідок регулюючих інституцій та правил, які обмежують вибір економічних елементів, визначає, як буде їх діяльність спрямована на підвищення продуктивності та вдосконалення конкурентних переваг.
10. Концепція міжнародної конкурентоспроможності країни є важливим теоретичним підґрунтям для розробки національної стратегічної архітектури. Вона обумовлює необхідність економічної відкритості і глибокої інтеграції держави в світогосподарську систему для більш повної реалізації можливостей економічного зростання. Однак це відбувається не автоматично, а внаслідок обраних державою пріоритетів та механізмів їх реалізації. Визначено, що пріоритетні заходи, які направлені на підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників, національної економіки передбачають: швидкий розвиток високотехнологічних секторів промисловості – авіаційній, космічній, біотехнологічній, приладобудівній, фармацевтичній промисловості і інформаційних технологій; розвиток галузей, які обслуговують внутрішній споживчий ринок; розвиток інформаційної інфраструктури і середнього та малого підприємництва. У сферах, де продукція українських товаровиробників недостатньо конкурентоспроможна, доцільне укладення угод про ліцензування технологій зарубіжних компаній, лідерів світового ринку.
11. Реалізація Державної стратегії підвищення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки (2005–2025) повинна перетворити Україну на сильну, економічно розвинену державу із визнаним світовою спільнотою високим конкурентним статусом. Проведений аналіз може слугувати підтвердженням безальтернативності для України інноваційного поступу, адже іншим шляхом неможливо забезпечити підвищення міжнародної конкурентоспроможності. На період 2005–2006 рр. необхідно створити умови для пришвидшеного переходу на інноваційну модель розвитку. Це передбачає створення національної інноваційної системи, яка має бути тісно пов’язана з політикою у сфері інтелектуальної власності та функціонування на регіональному і галузевому рівнях єдиної системи управління процесом комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності, інтегрованої із сучасними засобами телекомунікацій. На період 2006–2007 рр. організація постійного моніторингу (бенчмаркінгу) конкурентних переваг країни, проведення політики сприяння розвиткові технологічних прогнозів (форсайту), стимулювання створенню промислових кластерів.
Публікації автора:
Монографії:
Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації. – К.: КНЕУ, 2004. – 275 с. (14,85 др.арк.).
Антонюк Л.Л., Поручник А.М. Стратегії фінансування інноваційної діяльності в Україні // Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації. – К.: КНЕУ, 2001. – С.356-384. –1,2 др.арк. (особисто автору належить – 0,7 др.арк.: аналіз науково-технічного потенціалу України; фінансування та організація інноваційної діяльності).
Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 394. – 24,0 др.арк. (особисто автору належить – 9 др.арк.: аналіз інноваційної діяльності в Україні; дослідження ролі інноваційного чинника в підвищенні конкурентоспроможності національної економіки; маркетингові дослідження інноваційного попиту).
Антонюк Л.Л., Поручник А.М. Венчурний капітал: Зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні. – К.: КНЕУ, 2000. – 170 С. – 10 др.арк. (особисто автору належить – 5 др.арк.: аналіз ролі держави у створенні економіко-правових умов розвитку венчурного капіталу в Україні; напрями вдосконалення ефективності венчурного фінансування ).
Підручники, навчальні посібники:
Антонюк Л.Л. Поручник А.М. Можливості венчурного інвестування в Україні // Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник. За ред. д-ра екон.наук, проф. Д.Г.Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2003. – 387 С. – 1,1 др.арк. (особисто автору належить – 0,7 др.арк.: розробка форм та методів стимулювання інноваційної діяльності в Україні; аналіз світового досвіду джерел інвестування інноваційної діяльності).
У наукових фахових виданнях:
Антонюк Л.Л., Сацик В.І. Фінансова рівновага та конкурентоспроможність господарської системи // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. – Вип. 6. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 296-301. – 0,4 др.арк. (особисто автору належить 0,3 др.арк.: обґрунтування методики оцінки фінансової конкурентоспроможності компаній).
Антонюк Л.Л. Фінансова конкурентоспроможність основних галузей народного господарства України // Науковий вісник Волинського державного університету. – 2001. – №4. – С. 91-94 (0,3 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Шляхи підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств сфери послуг // Економіка. Вісник. Випуск 50. – К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2001. – С. 9-12 (0,5 др.арк.).
Антонюк Л.Л., Малевич Л.Я. Перспективи сучасного економічного зростання та інноваційна активність в Україні // Наук. зб., Вип. 6 /Відп. ред. В.І.Павлов – Луцьк: Надстир’я, 2001. – С. 76-80. – 0,4 др.арк.(особисто автору належить 0,3 др.арк.: обґрунтування перспективних напрямків науково-технічної політики України).
Антонюк Л.Л. Еволюція теоретичних поглядів на конкурентоспроможність // Міжнародна економіка. Наук. зб., Вип.28 /Відп. ред. В.Є.Новицький. – К.: ІСЕМВ, 2001. – С. 211-222 (0,6 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Капітал конкурентоспроможних ділових моделей // Науковий вісник Волинського державного університету. – 2002.– №2. – С. 54-58 (0,4 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Міжнародний досвід бізнес-планування інноваційних проектів // Вісник Технологічного університету Поділля. –Вип. № 5. – Хмельницький, 2002. – С. 148-151 (0,3 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Соціально-трудові відносини та їх вплив на конкурентоспроможність національної економіки // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції: Наук. зб., Вип. 8 /Відп. ред. В.І.Павлов – Луцьк: Надстир’я, 2002. – С. 45-56 (0,5 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Роль держави у формуванні конкурентоспроможної економіки // Вчені записки: Наук. зб., Вип. 48 /Відп. ред. В.С.Савчук. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 195-201 (0,5 др.арк.)
Антонюк Л.Л. Конкурентоспроможність національної економіки: показники і динаміка розвитку // Міжнародна економіка. Наук. зб., Вип.28 /Відп. ред. В.Є.Новицький. – К.: ІСЕМВ, 2001. – С. 10-20 (0,6 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Інноваційні фактори підвищення конкурентоспроможності національної економіки // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр.. Дніпропетровського державного університету, Вип.147. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 24-36 (0,5 др.арк.).
Антонюк Л.Л.Глобальні виміри конкурентоспроможності // Міжнародна економіка. Наук. зб., Вип.28 /Відп. ред. В.Є.Новицький. – К.: ІСЕМВ, 2003. – С. 65-74 (0,5 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Кластерний аналіз міжнародної конкурентоспроможності країн // Вісник. Зб. наук. пр. Академії праці і соціальних відносин, Вип. 1. – К.: АПСВ, 2003. – С. 82-89 (0,5 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності в сучасних умовах // Вісник КНТЕУ, Зб. наук. пр., Вип. 10 – КНТЕУ, 2003. – С. 49-56 (0,5 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Конкурентоспроможність як фактор підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності України // Формування ринкової економіки. Наук. зб., Вип. 48 /Відп. ред. В.С.Савчук. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 69-82 (0,5 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн ЄС // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр.. Дніпропетровського державного університету, Вип. 200. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 518-526 (0,4 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Порівняльний аналіз методик оцінки міжнародної конкурентоспроможності національних економік // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр.. Дніпропетровського державного університету, Вип.182. Т. 2. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 437-449 (0,5 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Регіональна конкурентоспроможність країн ЄС // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону. : Наук. зб., Вип. 9. Т. 1. /Відп. ред. В.І.Павлов – Луцьк: Надстир’я, 2002. – С.45-58 (0,5 др.арк.).
Савчук В.С., Антонюк Л.Л. Інноваційна домінанта в розвитку України за умов глобалізації // Вчені записки: Наук. зб., Вип. 5 /Відп. ред. В.С.Савчук. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 7-13 – 0,6 др.арк. (особисто автору належить 0,3 др.арк.: аналіз інноваційної конкурентоспроможності країни).
Антонюк Л.Л., Сацик В.І. Економетричні методи аналізу міжнародної конкурентоспроможності країн // Економіка України. – 2004. - № 4. – С. 46-52. – 0,5 др.арк. (особисто автору належить 0,4 др. арк.: кластерний аналіз міжнародної конкурентоспроможності країн).
Антонюк Л.Л., Каленюк І.С. Освіта як конкурентна перевага нації // Теоретичні та прикладні питання економіки. Наук. зб. Вип. 5. – К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 2004. – С. 48-55. – 0,6 др.арк. (особисто автору належить 0,3 др. арк.: формування урядової політики в сфері освіти).
В інших виданнях
Антонюк Л.Л. Державне сприяння підвищенню конкурентоспроможності учасників зовнішньоекономічної діяльності // Матеріали IV Міжнародної наук.-практ. конф. «Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах». – К.: УАЗТ, 2001. – С. 112-116 (0,3 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Деякі аспекти вдосконалення зовнішньоторговельних зв’язків в Україні // Матеріали V Міжнародної наук.-практ. конф. «Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України». – К.: УАЗТ, 2002. – С. 167-169 (0,2 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Регіонально-інноваційний розвиток в Україні // Матеріали ХІІІ Міжнародної наук.-практ. конф. « Стратегії розвитку економічного потенціалу регіонів: інвестиційні пріоритети та інфраструктура», – Чернівці: АНТ Лтд., 2002. Ч. 1. – С. 158-161 (0,2 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Деякі аспекти регіональної інноваційної політики // Матеріали Х Міжнародної наук.-практ. конф. “Управління організацією: регіональні аспекти”. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2002. – С. 15-16 (0, 1 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Політика Європейського Союзу з підвищення конкурентоспроможності країн-членів // Матеріали наук.-практ. конф. «Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз». – К.: УАДУ, 2002. – С. 254-256 (0,1 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Проблеми фінансування інноваційної діяльності в Україні // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечение иностранных инвестиций: региональный аспект». Зб. наук. пр. Донецького національного університету. – Донецьк: ДонНУ. – 2002. – С. 326-328 (0,25 др. арк.).
Антонюк Л.Л. Регіональна складова національних інноваційних систем // Матеріали V Міжнародної наук.-практ. конф. «Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євро інтеграції». – К.:НАДУ, 2003. – С. 92-94 (0,1 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Товарні відносини в інноваційній сфері // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. “Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу”. – К.: КНТЕУ, 2002.– С. 90-92 (0,1 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Міжнародне науково-технічне співробітництво – фактор зростання інноваційної конкурентоспроможності країни // Прометей. Зб. наук. пр. Вип. 2. – Донецьк, 2003. – С. 17-28 (0,5 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Інноваційна конкурентоспроможність України та її регіонів // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 4 (22). – С. 37-45. (1,0 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Інновації – джерело економічного зростання та забезпечення конкурентоспроможності економіки // Матеріали V Міжнародної наук.-практ. конф. « Творча спадщина Йозефа А. Шумпетера та трансформація сучасної економіки України». – Чернівці: НЧУ, 2003. – С. 20-22 (0,1 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Інноваційна конкурентоспроможність регіонів України // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. «Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання». – Луцьк, 2003. – С. 253-254 (0,1 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Динаміка конкурентних переваг країн та їх міжнародна конкурентоспроможність // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. “Україна наукова 2003”.. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С.20-21 (0,1 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Інноваційні фактори у підвищенні ефективності зовнішньої торгівлі України // Матеріали ІІ Міжнародної наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень 2003”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 33-34 (0,1 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Вплив глобальних факторів на міжнародну конкурентоспроможність // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. «Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку» – ІСЕМВ НАН України, 2003. – С. 77-78 (0,1 др.арк.).
Антонюк Л.Л. Роль освіти у формуванні конкурентоспроможного людського капіталу // Наукові засади економіки та управління освітою. – К.: Підручники та посібники, 2004. – С. 20-22. (0,4 др.арк.).
