Дисертація присвячена вирішенню важливої наукової задачі - аналізу конкурентоспроможності продукції підприємств сільськогосподарського машинобудування та пошуку шляхів її підвищення. В результаті проведеного дослідження зроблено наступні висновки: 1. На основі узагальнення теоретичних підходів сформульоване визначення конкурентоспроможності продукції підприємств сільськогосподарського машинобудування, як властивість сільськогосподарської техніки, що характеризується ступенем реального або потенційного задоволення нею конкретних потреб споживачів на конкретному сегменті ринку у порівнянні з аналогічною технікою. Доведено, що конкурентоспроможність продукції більш повно розкривається через систему її показників. З урахуванням вимог конкретного ринку конкурентоспроможність продукції підприємств сільськогосподарського машинобудування, зумовлюється найбільш прийнятним, як для споживачів, так і для виробників, співвідношенням між рівнем якості продукції, рівнем витрат на її придбання й використання, рівнем сервісу і рівнем її маркетингового просування. 2. Доведено, що визначальною умовою успішності прийняття управлінських рішень щодо посилення конкурентних позицій продукції на ринках збуту стає об’єктивна і своєчасна кількісна оцінка конкурентоспроможності продукції. Проведено класифікацію методичних підходів до визначення конкурентоспроможності продукції з урахуванням їх базових ознак, що створює передумови обґрунтованого вибору виробником методу її оцінювання. В економічній науці досі не проводилося окремих досліджень по розробці механізму оцінки конкурентоспроможності продукції підприємств сільськогосподарського машинобудування. Вітчизняні підприємства потребують науково обґрунтованого методичного підходу до визначення конкурентоспроможності своєї продукції з урахуванням відмінностей різних сегментів ринку, який можна було б використати в практичній діяльності. 3. Запропоновано методичний підхід, який дозволив провести кількісну оцінку комплексного показника рівня конкурентоспроможності продукції на різних сегментах ринку. Здійснено групування цих показників за чотирма основними блоками та визначена вагомість кожного з них з позицій, як споживачів, так і фахових експертів. Запропоновано для розгляду конкретні ознаки сегментації ринку споживачів сільськогосподарської техніки в залежності від рівня їх платоспроможності. Розроблено методичний підхід, що дозволяє проводити порівняння різних видів продукції вітчизняних виробників з існуючими аналогами. Це дає можливість виявити її переваги та недоліки. Проведений розрахунок комплексного показника конкурентоспроможності продукції дає можливість визначитися стосовно відповідної стратегії, що забезпечить підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств сільськогосподарського машинобудування. Доведено, що стабільні конкурентні переваги можна забезпечити завдяки забезпеченню раціональної якості продукції, покращення рівня сервісу та маркетингового просування продукції на ринок. 4. В результаті дослідження стану ринку сільськогосподарського машинобудування України встановлено, що на даний час дуже гостро стоїть проблема поступової деградації механізованих технологій у рослинництві через безперервний процес скорочення виробництва вітчизняної сільськогосподарської техніки, фізичне й моральне старіння наявного машинно-тракторного парку. Це пояснюється невисокою платоспроможністю більшості підприємств-користувачів цієї галузі, що не дозволяє їм закуповувати техніку в необхідному обсязі та потрібної якості. Доведено, що основою вибору техніки споживачем є відповідність технічних характеристик продукції сучасним вимогам, достатній гарантійний строк експлуатації, раціональна вартість, імідж підприємства-виробника та можливість надати якісні сервісні послуги, тощо. 5. В процесі апробації запропонованого методичного підходу, проведено оцінку рівня конкурентоспроможності посівної техніки. Як результат встановлено, що рівень конкурентоспроможності зарубіжної сільськогосподарської техніки значно вищий за вітчизняний. Найбільш вагомим показником рівня конкурентоспроможності продукції вітчизняного виробництва є незначна споживча вартість продукції. Результати проведеного дослідження свідчать, що рівень комплексного показника конкурентоспроможності сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва змінюється для кожного сегмента ринку: чим вищий рівень платоспроможності споживачів у сегменті, тим нижчим є рівень конкурентоспроможності продукції. Результати процесу апробації дають можливість вітчизняним виробникам здійснювати керований процес управління рівнем конкурентоспроможності продукції в залежності від особливостей її реалізації на ринку. 6. Встановлено, що досягнення високого рівня конкурентоспроможності продукції підприємств сільськогосподарського машинобудування можливе лише при системному підході до його управління. Ефективність процесу управління зумовлена зростанням рівня комплексного показника конкурентоспроможності продукції. Виходячи з можливостей виробника та вимог споживачів визначені два основних способи управління конкурентоспроможністю продукції, а саме: «експрес-управління» та «варіативне управління». Перший застосовується для визначення ефекту від зростання комплексного показника конкурентоспроможності продукції при зміні значень одиничних показників. Більш ефективним є другий спосіб, що дозволяє проаналізувати всі можливі варіанти зміни рівня конкурентоспроможності продукції підприємств сільськогосподарського машинобудування та вибрати найбільш доцільний варіант. 7. У зв’язку із великою кількістю складних розрахунків, необхідних для оцінки та прийняття рішення щодо управління конкурентоспроможністю продукції, розроблена ефективна комп’ютерна програма, що дозволяє швидко виконувати складні розрахунки з метою оцінки та прийняття відповідних рішень в процесі вибору та прийняття відповідної стратегії управління конкурентоспроможністю продукції підприємств сільськогосподарського машинобудування. Використання результатів дослідження у виробничій діяльності підприємств дає можливість керівництву підприємств, інвесторам та споживачам об’єктивно оцінювати рівень конкурентоспроможності продукції на цільових сегментах вітчизняного ринку, а також дозволяє визначитися стосовно стратегії управління конкурентоспроможністю продукції з урахуванням перспективних напрямків зміцнення конкурентних позицій вітчизняних підприємств в умовах зростаючої конкуренції на ринку. |
