Анотація до роботи:

Руденко В.В. Конкуренція на ринках легкових автомобілів країн Центральної та Східної Європи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2004.

У дисертаційній роботі досліджено особливості конкуренції у країнах з перехідною економікою. Визначено основні механізми конкуренції та виокремлені фактори, котрі визначають особливості цінової та нецінової конкуренції, на ринках легкових автомобілів у країнах Центральної та Східної Європи. Вивчено вплив державного регулювання на формування конкуренції на ринках легкових автомобілів даних країн. Досліджено фактори, що впливають на формування конкурентних стратегій автомобільними компаніями на ринку легкових автомобілів України, та проаналізовано дані стратегії. Ззапропонована модель оптимальної конкурентної стратегії фірми для ринку України. Розраховано можливі ставки мита у межах приєднання до системи ГАТТ/СОТ та короткостроковий прогноз продажу автомобілів і надходжень до бюджету України. Розроблено рекомендації щодо стратегій розвитку автомобільної галузі України.

1. До основних особливостей конкуренції в країнах Центральної та Східної Європи відносяться наступні: основну роль у переході від планової до ринкової економіки відіграє держава; значна підтримка з боку держави порушує умови конкурентної боротьби; швидке перенесення міжнародної конкуренції на внутрішні ринки при сильному економічному та технологічному розриві між країнами гальмує розвиток місцевих компаній; значна монополізація економіки, особливо державними підприємствами, стримує розвиток конкурентних відносин та економічний розвиток країн; збільшення частки приватної власності стимулює розвиток конкуренції на ринку; розвиток конкуренції сприяє розвитку місцевих підприємств, їх реструктуризації, що в кінцевому результаті приводить до зростання економік країн, розширенню асортименту продукції.

2. Для конкуренції на ринках легкових автомобілів країн Центральної та Східної Європи характерно: значне втручання держави в країнах, де існувало власне виробництво, яке було спрямоване на захист внутрішнього виробника шляхом встановлення різних видів тарифних та нетарифних бар’єрів з метою обмеження імпорту; значна увага приділялась залученню іноземних інвесторів до автомобільної галузі. Поступово з виходом з кризи власної автомобільної промисловості та в межах політики, що проводилась низкою країн, спрямованої на приєднання до ЄС, було скасовано ряд пільг та знижене мито до нуля для автомобілів з ЄС, що поставило компанії-виробники автомобілів з інших країн у нерівні конкурентні умови.

3. Загальною тенденцією для країн Центральної та Східної Європи було зниження цін у процесі виходу нових автомобільних компаній на ринки та переміщення акцентів з цінової конкуренції до нецінової.

4. Такі особливості країн субрегіону, як наявність кваліфікованої робочої сили, відносно дешевих ресурсів, досвід автомобілебудування, географічне розміщення, динамічність розвитку економік країн, наявність потенційно великого попиту, відсутність сталих стереотипів щодо іміджу відомих автомобільних брендів, виробнича гнучкість у галузі мають суттєвий вплив на механізми конкуренції в цих країнах.

5. Для механізмів цінової конкуренції характерними рисами є: перенесення виробництва до країн регіону з метою мінімізації податків та митних зборів та забезпечення безмитного виходу до ринків країн ЄС; вихід на ринок з відносно недорогою продукцією за рахунок економії на додатковому обладнанні, дизайні тощо; концентрація виробництва з метою досягнення ефекту економії на масштабі виробництва, зазвичай, на базі наявних виробничих потужностей у країні; зниження вартості за рахунок виходу на місцевий ринок виробників комплектуючих; проведення економічного експерименту на периферійних ринках.

6. Для нецінової конкуренції на автомобільних ринках країн Центральної та Східної Європи характерно: конкуренція, побудована більше на ефекті новизни, аніж на інноваціях; кооперація з місцевими виробниками автомобілів; суттєва та значна зміна структури післяпродажних послуг; намагання закріплення на ринку першим за конкурента; агресивна рекламна, маркетингова стратегії. Зростання економік підвищує попит, який стає вибагливішим, що стимулює розвиток нецінової конкуренції на основі інновацій, технологій тощо.

7. Стратегіям автомобільних компаній на ринках країн Центральної та Східної Європи притаманне продовження їх базової стратегії з певними модифікаціями, враховуючи особливості національного ринку. Автомобільним компаніям на ринку України притаманна збутова стратегія, хоча налагодження складальних процесів свідчить про поступові зміни в цій галузі, що приводить до розвитку конкуренції не лише між імпортерами, а й між імпортерами та виробниками. Стратегії країн Центральної та Східної Європи на автомобільному ринку тяжіють до периферійної інтеграції. На відміну від існуючих авторська класифікація типів стратегій включає більш широке коло критеріїв, що дає можливість детальніше класифікувати конкурентні стратегії фірми на ринку.

8. Стратегії автомобільних компаній на ринку легкових автомобілів України значною мірою визначаються політикою уряду в автомобільній галузі та особливостями попиту. Надання значних пільг державою окремому підприємству та створення для нього сприятливих конкурентних умов призводить до зростання монополізації ринку легкових автомобілів та обмеження конкуренції. Низька купівельна спроможність населення пояснює перевагу цінової конкуренції над неціновою, хоча для окремих цінових сегментів переважає нецінова конкуренція, в основному для імпортованих, окрім російських автомобілів.

9. Аналіз попиту на Україні, правового поля діяльності, інших чинників, а також розрахунки на базі лінійної моделі регресійного аналізу й рентабельності підприємства для різних варіантів виробництва дають підстави стверджувати, що інвестори не зацікавлені в створенні виробничих потужностей на ринку України, наявність декількох виробників на сучасному етапі пояснюється лише значними пільгами для окремо взятого підприємства та створенням виробничих потужностей у вільних економічних зонах. Найбільш оптимальною за існуючих умов для виробничих компаній є стратегія дрібновузлового складання, що зумовлюється достатнім попитом та існуванням ряду податкових преференцій. Повномасштабне виробництво легкових автомобілів за сучасних умов є нерентабельним через низьку ємність внутрішнього ринку та високу інтенсивність конкуренції на зовнішніх ринках.

10. Підвищення конкурентоспроможності автомобільної галузі України стримується невибагливістю смаків споживачів через низький рівень платоспроможності населення; значним технологічним відставанням галузі; вирішальною роллю іноземних компаній у системі постачання; значною монополізацією ринку легкових автомобілів.

11. Розвиток автомобільної галузі України потребує залучення іноземних інвестицій, за допомогою яких може бути проведено модернізацію продукції, технологій та виробничих потужностей. На думку автора, стимулювання має відбуватись шляхом: надання податкових пільг з податку на прибуток, податку на землю; звільнення від обкладення митним збором капітального обладнання, призначеного для виробництва автомобілів та їх компонентів; введення прискореної амортизації обладнання; надання низки привілеїв на експорт продукції.

12. Метою регуляторної політики України в автомобільній галузі має стати збільшення експорту модернізованої продукції та додаткової вартості в Україні, а також входження до виробничої/розподільчої мережі одного або декількох крупних автомобілебудівних підприємств, які вже існують в даному регіоні, з метою підвищення стандартів якості, рівня продуктивності, вдосконалення маркетингових, організаційних та управлінських навичок тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ у наукових фахових виданнях:

1. Руденко В.В. Вплив законодавства на конкурентне середовище ринку легкових автомобілів України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Київ: ІМВ. – 2001. – вип. 29, ч.ІІІ. – С. 75-82.

2. Руденко В.В. Динаміка розвитку автомобільного ринку Польщі // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Київ: ІМВ. – 2002. – вип. 31, ч.ІІ. – С. 205-208.

3. Руденко В.В. Становлення автомобільного сектора Угорщини в 1990-х рр. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Київ: ІМВ. – 2002. – вип. 33, ч.І. – С. 230-236.

4. Руденко В.В. Антимонопольне регулювання у перехідній економіці України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Київ: ІМВ. – 2003. – вип. 39, ч.І. – С. 239-244.

5. Руденко В.В. Стратегії розвитку автомобілебудівного сектора України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Київ: ІМВ. – 2003. – вип. 40, ч.ІІ. – С. 185-196.

6. Руденко В.В. Розвиток конкурентних відносин на автомобільному ринку України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Київ: ІМВ. – 2003. - вип. 41, ч.І. – С. 197-203.

7. Руденко В.В. Міжнародна конкуренція на автомобільному ринку України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Київ: ІМВ. – 2003. – вип. 43, ч.ІІ. – С.146-147.

8. Руденко В.В. Типологія стратегій компаній на автомобільних ринках країн Центральної та Східної Європи // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Київ: МВ. – 2004. – вип. 45, ч.ІІ. – С. 171-181.