Анотація до роботи:

Мінчак Г.Б. Конотативна семантика сучасних ідеологічно забарвлених номінативних одиниць (на матеріалі української преси 90-х років ХХ століття). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Інститут української мови НАН України, Київ, 2003.

У дисертації пропонується новий комплексний підхід до вивчення конотативної семантики ідеологічно забарвлених номінативних одиниць сучасної української мови пострадянського періоду. Спираючись на теорію мовної номінації, у дослідженні визначено лексико-семантичне поле національного ідеологічного узусу в зіставленні з комуністичним ідеологічним узусом та виявлено структурно-семантичні зміни в конотативному макрокомпоненті ідеологічно забарвлених номінативних одиниць.

Основну увагу в роботі приділено розкриттю специфіки ідеологічно забар-
влених номінативних одиниць в ономасіологічному і семасіологічному аспектах з урахуванням головних постулатів лінгвоаксіології, етнолінгвокультурології та соціолінгвістики. Це дало змогу простежити зміни конотативного значення аналізованих номінацій у трьох напрямках – індукування, редукування та субституції і виявити
на їх основі п’ять семантико-структурних процесів – ідеологізацію, реідеологіза-
цію, деідеологізацію, переідеологізацію, вторинну ідеологізацію. У межах зазначених процесів класифіковано апелятиви й оніми за таксономічним принципом. Із застосуванням елементів контент-аналізу встановлено перевагу ідеологічно забарвлених номінативних одиниць з негативною чи енантіосемічною оцінкою внаслідок процесів ідеологізації та переідеологізації і з меліоративною – у процесі реідеологізації.

Визначено провідну роль мовних контрастів як засобу увиразнення змін конотативної семантики ідеологічно забарвлених номінативних одиниць в українській пресі 90-х років.

1. Одна з тенденцій розвитку мовознавчої науки сьогодні – залучення до лінгвістичного аналізу соціальних вимірів – дає змогу глибше проникнути в саму природу мови, повніше виявити умови її функціонування та динаміку розвитку, представити в новому світлі онтологічну картину мови як суспільного явища. На лексико-семантичному рівні української мови доленосні події в житті українського суспільства наприкінці 80-х – на початку 90-х років ХХ століття в сукупності з інтралінгвальними чинниками вплинули на створення нового гетерогенного за концептуальним змістом і мовним оформленням сучасного ідеологічного тезаурусу. Внаслідок потенційної здатності всіх слів мови (універсальних й ідіоетнічних апелятивів і онімів) бути ідеологізованими через необмежену співвіднесеність із референційною сферою описати конотативну семантику ІЗНО можна лише з позицій певного виокремленого ідеологічного узусу, визначивши ступінь співвідношення цінностей, відображених у мовних одиницях цього узусу, зі світоглядно-ментальною ціннісною картиною лінгвонаціональної спільноти. Що більше точок перетину ідеологічних і національних цінностей, то більше можливостей конотативної оцінки закріпитися узуально. У нашій роботі таким став ревіталізований на початку 90-х років національний ідеологічний узус, у межах якого тематично й хронологічно неоднорідні ІЗНО становлять єдине ЛСП на основі спільного конотативного значення, протиставляючись ІЗНО комуністичного ідеологічного узусу.

2. Конотативна еволюція семантики ІЗНО є перманентним явищем у розвитку будь-якої природної мови й відображає здатність останньої втілювати зміну культурно значущих для суспільства орієнтирів. Але порівняно з процесами ідеологізації, деідеологізації, переідеологізації, вторинної ідеологізації в конотативній семантиці ІЗНО радянського періоду, що характеризувалися штучним насадженням ідеологічних, виразно зорієнтованих пейоративних і меліоративних конотацій, у мові сучасної української преси вони відбуваються природніше, без “зовнішнього” силового втручання. З цієї причини чітких меж у відзначених процесах немає: та сама номінативна одиниця може зазнавати впливу різних семантичних модифікацій. Тому йдеться про динамічні процеси мови на синхронному зрізі, про зміни в конотативній семантиці ІЗНО, але не завжди про результати. Однак у деяких ІЗНО, що з’явилися внаслідок процесів реідеологізації, переідеологізації (різні радянізми), можна констатувати не виникнення, а дискретне закріплення відповідної емосеми, оскільки асоціативні семи внутрішньої форми конотативного макрокомпонента є не спорадичними, а стереотипізованими під впливом неофіційного дискурсу радянського періоду.

3. Основну частку сучасних кількісно та якісно багатших (порівняно з радянським політичним дискурсом) ІЗНО становлять не власне лексико-семантичні ідеологічні інновації, а ІЗНО, у конотативній семантиці яких відбулися зрушення в напрямку до реідеологізації, переідеологізації та вторинної ідеологізації. Вони є частковим виявом загальних закономірностей розвитку сучасної лексико-семантичної системи української мови, зокрема тенденцій до демократизації, інтелектуалізації, ревіталізації деяких номінацій і їхньої писемної фіксації. Це відобразилося в збагаченні корпусу ІЗНО розмовними, лайливими словами, західноукраїнськими словами, російськими запозиченнями, фоновими словами української культури та культур інших народів.

У пропріальному просторі характерною ознакою останнього десятиліття стала персоніфікація соціально значущих подій і поява ідеологічно забарвлених універбатів, композитів і суфіксальних дериватів, утворених від прізвищ відомих політичних діячів (колишніх і сучасних).

4. Аксіологічні інновації, які з’явилися внаслідок наведених структурно-семантичних змін у конотативному значенні ІЗНО, є здебільшого носіями негативної або енантіосемічної оцінок, що свідчить про неоднозначне ставлення мовців до нових і старих соціальних реалій та закоріненість у суспільній свідомості радянських ідеологічних стереотипів (квазістереотипів, за В.М. Телією). Але якщо в процесах ідеологізації, переідеологізації домінують пейоративні аксіонеологізми, то в процесі реідеологізації – меліоративні, тому що наявність яскраво вираженої національної специфіки визначає здебільшого позитивність оцінки будь-якого явища з боку носія мови. Про це свідчать також метафоричні (у широкому значенні) контексти як вербалізовані стереотипи уявлень й оцінок певних інтраобразів. У силовому полі сучасного політичного дискурсу – це національно специфічні метафори-символи й органістичні метафори. Стереотипи, які на них ґрунтуються, є завжди позитивними.

5. Дослідження конотативної семантики ІЗНО національного ідеологічного узусу засвідчило перспективність вивчення одного з найбільш дифузійних лінгвістичних концептів – конотації крізь призму етнолінгвокультурології, лінгвоаксіології та соціолінгвістики. Поєднання постулатів цих лінгвістичних сфер із традиційним підходом до конотативної проблематики – ономасіологічним і семасіологічним аспектами структурної лексичної семантики, по-перше, спростовує думку про малозначущість і другорядність конотації, увиразнюючи її важливість як носія етноспецифічної інформації в міжкультурній комунікації, по-друге, дало змогу дослідити складну взаємодію лінгвістичних і соціальних чинників у вторинній номінації, схарактеризувати специфіку конотативних процесів пострадянського періоду, класифікувати тематично й хронологічно неоднорідні номінації, виявити їхні парадигматичні, синтагматичні й епідигматичні зв’язки, простежити, як трансформації конотативного макрокомпонента і його складників семантичної структури ІЗНО пов’язані зі змінами лінгвокреативних орієнтирів соціуму.

Публікації автора:

1. Перифраза як засіб заперечення новомови (на матеріалі української та російської мов) // Проблеми зіставної семантики: Зб. наук. статей. – К.: КДЛУ, 2001. – Вип. 5. – С. 193-197.

2. Конотативно-ідеологічний потенціал фразеологічних одиниць в тексті // Наука і сучасність: Зб. наук. праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К.: Логос, 2001. – Т. ХХV. – С. 245-252.

3. Лінгвонім українська мова як об’єкт оцінки в сучасному політичному дискурсі // Вісник Київського лінгвістичного університету. Сер. Філологія.– К.: КНЛУ, 2002. – Т. 5. – № 2. – С. 13-19.

4. Гра слів як лінгвостилістичний засіб комічної гіперсемантизації ідеологізованих лексико-фразеологічних одиниць // Слов’янський вісник: Зб. наук. праць. Серія “Філологічні науки” Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету. – Рівне: РІСКСУ, 2003. – Вип. 4. – С. 76-82.

5. Склад і семантика ідеологічно маркованих фразеологізмів // Славянская фразеология в ареальном, историческом и этнокультурном аспектах: Материалы международной научной конференции. – Гомель: ГГУ имени Ф. Скорины, 2001. – С. 207-210.

6. Динамічні процеси у фразеології української мови 90-х років ХХ ст. // Sowo. Tekst. Czas – VI. Nowa frazeologia w nowej Europie: Materiay VI Midzynarodowej Konferencji Naukowej. – Szczecin; Greifswald: Wydawnictwo naukowe Uniwersytetu Szczeciskiego, 2002. – S. 383-387 (у співавторстві з М.П. Кочерганом).

7. Семантичний процес реідеологізації у мові сучасної української публіцистики // Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – Дніпропетровськ: ПБК “ЕКОНОМІКА”, 2003. – С. 174-178.

8. Конотативно-оцінний аспект ідеологічно забарвлених онімів // Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики: Тези Всеукраїнської наукової філологічної конференції. – Черкаси: ЧІТІ, 2001. – С. 103-104.

9. Експресивно-оцінна метафора в сучасній українській періодиці (лінгвофілософський аспект) // Мова у слов’янському культурному просторі: Тези доповідей і повідомлень Міжнародної наукової конференції. – Умань: Графіка, 2002. –
   С. 116-117.

10. Російські запозичення в сучасній українській періодиці (прагмалінгвістичний аспект) // Традиція і сучасне в українській культурі: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 125-річчю Гната Хоткевича. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2002. – С. 124-125.