Анотація до роботи:

Вальчук О.М. Конструктивно-екологічний аналіз дорожніх ландшафтів Східного Поділля. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук зі спеціальності 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2005.

У дисертації доповнено і детальніше розроблено ряд аспектів теоретико-методологічних засад дослідження дорожніх ландшафтів. Виділено й обґрунтовано етапи формування дорожніх ландшафтів Східного Поділля; досліджено їхню структуру, регіональні типи, геохімічні й екологічні особливості; проведено класифікацію і на підставі цього виконано районування дорожніх ландшафтів досліджуваного регіону. Визначено основні проблеми дорожнього природокористування й запропоновано заходи щодо оптимізації дорожніх ландшафтів Східного Поділля.

1. Дорожні ландшафти – складні зонально-азональні системи антропогенного (переважно техногенного) походження з притаманними лише їм ознаками, структурною організацією (власне дорожні ландшафти, дорожні ландшафтно-техногенні й дорожні ландшафтно-інженерні системи) та відповідними їм рівнями пізнання: ландшафтознавчим, географічним й геотехнічним. Такі складні структури варто розглядати з системно-інтегративних, антрополандшафтознавчих та геоекологічних позицій, враховуючи історико-еволюційні та соціо-економічні передумови їхнього формування й функціонування. Дорожні ландшафти – дворівневе парадинамічне системне утворення, функціонування якого зумовлене двома типами парадинамічних зв’язків: внутрішніми, що проявляються в результаті взаємодії між блоками дорожніх систем – технічним, управління й природним, та зовнішніми, що розвиваються в результаті взаємодії дорожніх ландшафтів з довкіллям. У процесі функціонування внутрішні й зовнішні парадинамічні зв’язки проходять три стадії: активну, стабільну й затухаючу.

2. В історико-еволюційному розвитку дорожні ландшафти Східного Поділля пройшли п’ять етапів: етап формування локальних мереж доріг – стежок тимчасового призначення (до V ст. до н.е.), етап формування субмеридіональної (вододільної) системи доріг військового й торговельного призначення (ІV ст. до н.е. – ХІІІ ст.), етап формування радіальних систем доріг і дорожніх ландшафтів з власними іменами (ХІІІ – ХVІІІ ст.), початковий етап формування сучасної мережі дорожніх ландшафтів (ХІХ – середина ХХ ст.), етап реконструкції (60-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.).

3. У компонентній структурі дорожніх ландшафтів провідна роль належить формам земної поверхні та їх геологічній будові, рослинному покриву й техногенним елементам. Вони зумовлюють розвиток основних несприятливих процесів у дорожніх ландшафтах Східного Поділля: геолого-геоморфологічних (найактивнішими є ерозійно-акумулятивні, на Придністров’ї і Товтрах – ще й карстових), з геохімічних – забруднення оксидами азоту, вуглецю, ненасиченими вуглеводнями (бенза(пірен)), сірчистим газом, альдегідами, сажею, важкими металами, а також гідрокліматичних та парадинамічних зв’язків з довкіллям.

4. Дорожні ландшафти Східного Поділля належать до лісопольових. Їхня просторова структура неоднорідна і в різних регіонах Східного Поділля має спільні та відмінні ознаки. Це дало змогу виділити три типи регіональних структур дорожніх ландшафтів: Придністровський “низькогірний”, Подільський височинний та Поліський низовинний, а також провести класифікацію дорожніх комплексів за їх приуроченістю до заплавних, терасових, схилових, вододільних, товтрових, зандрових та інших місцевостей.

5. У геохімічному аспекті дорожні ландшафти є одним із найактивніших різновидів антропогенних ландшафтів. Їх геохімічні властивості постійно змінюються в просторі й часі: просторові найкраще досліджувати в геохімічних відрізках, вузлах і ділянках дорожніх ландшафтів; часові, зокрема, важких металів – взимку, на початку весни та наприкінці осені. Крім традиційних деревних насаджень та інженерних заходів, для оптимізації несприятливих геохімічних процесів у дорожніх ландшафтах потрібно проводити розкислення ґрунтів та збільшувати у трав’яному покриві відсоток представників родини бобових.

6. Результатом функціонування доріг та їхньої взаємодії з довкіллям є не лише дорожні ландшафти, але й формування своєрідних дорожніх екозон. У структурі дорожніх екозон Східного Поділля виділено 11 мікроекозон: дорожнього відводу, геологічного і техногенного впливу, хімічного забруднення, деградації ґрунтів, водного, атмосферного й енергетичного забруднень, світлового впливу, естетичного та ландшафтного забруднення. Характерною ознакою усіх мікрозон, крім 1, 2 і 8, є їх асиметричність. Виділено три типи асиметрії дорожніх мікроекозон – вітрову, орографічну й ландшафтну.

7. Врахування просторової неоднорідності натуральних (фізико-географічне районування) та антропогенних (природно-господарське районування) ландшафтів, а також геохімічних та екологічних властивостей ДЛ Східного Поділля й особливостей їхньої просторової структури дало змогу провести районування дорожніх ландшафтів регіону. Виділено чотири дорожніх округи: Середньо-Придністровський, Подільський, Середньо-Придніпровський та Поліський і шість дорожніх районів: Подільського Придністров’я, Центрально-Подільський, Верхньобузький, Середньобузький, Східно-Подільський та Малополіський.

8. У розробці регіональних проектів раціонального природокористування необхідно звертати увагу не лише на оптимізацію несприятливих процесів, викликаних будівництвом і функціонуванням дорожніх ландшафтів, але й на розробку заходів з їх охорони та заповідання. Уже зараз доцільним є створення заповідної мережі дорожніх ландшафтів Східного Поділля.

Публікації автора:

Статті

1. Вальчук О.М., Гудзевич А.В. Заповідна Житомирщина в кінці XX ст. //Житомирщина на зламі тисячоліть. – Житомир: М.А.К., 2000. - Т. 21. - С. 241-243.

2. Вальчук О.М., Гудзевич А.В. Дорожні ландшафти в призмі сторіч та їх функціональні особливості (на прикладі м. Вінниці) //Історія української географії і картографії: проблеми і перспективи. - Тернопіль, 2000.- С.128-131.

3. Вальчук О.М. Дорожні ландшафти: проблеми класифікації //Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця, 2002. – Вип. 3. – С. 69-71.

4. Вальчук О.М. Дорожні ландшафти /Середнє Побужжя. За ред. Г.І. Денисика. – Вінниця: Гіпаніс, 2002. – С. 235-239.

5. Вальчук О.М. Структура дорожніх ландшафтів Східного Поділля //Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця, 2002. – Вип. 4. – С. 67-69.

6. Денисик Г.І., Вальчук О.М. Минулі й сучасні екологічні проблеми транскордонних річок //Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. – Київ-Луцьк: РВВ Луцького ДТУ, 2002. – Т. 4. – С. 133-134.

7. Вальчук О.М. Структурна організація й рівні пізнання дорожніх ландшафтів //Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця, 2003. – Вип. 5. – С. 65-69.

8. Вальчук О.М. Принципи і методи дослідження дорожніх ландшафтів //Антропогенні географія й ландшафтознавство в ХХ і ХХІ століттях. – Вінниця – Воронеж: Гіпаніс, 2003. – С. 133-136.

9. Вальчук О.М. Дорожні екозони Східного Поділля //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. – Тернопіль, 2004 р. – Вип. 2. - Ч. 1. – С. 232-237.

10. Вальчук О.М. Дорожні ландшафти як заповідні об’єкти //Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця, 2004. – Вип. 7. – С. 71-78.

Тези:

1. Вальчук О.М. Транспорт і довкілля //Наука і молодь. Матеріали Міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених, присвяченої 10-річчю незалежності України. – Київ: НАУ, 2001. – С. 111.

2. Вальчук О.М. Придорожні зони екологічного лиха //Регіональні екологічні проблеми. – Київ: ВГЛ „Обрії”, 2002. – С. 110-112.