У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці комплексу заходів запобігання контрабанді культурних цінностей на підставі аналізу стану й тенденцій злочинності у цій сфері. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити відповідні висновки і внести низку пропозицій щодо поліпшення діяльності державних органів стосовно боротьби з контрабандою культурних цінностей і вдосконалення чинного законодавства з цих питань: 1. Дослідження історичних передумов боротьби з контрабандою культурних цінностей дозволило встановити, що відповідальність за цей злочин установлюється досить пізно у зв'язку з поступовим розвитком громадської свідомості, підвищенням рівня загальної культури, усвідомленням значущості культурної спадщини. 2. Незаконне переміщення предметів культури й мистецтва через митний кордон України не завжди тягне кримінальну відповідальність. До цього виду відповідальності особа повинна притягатися лише у випадку, якщо переміщувані предмети справді становлять культурну цінність. Ось чому слід розробити й закріпити в законодавстві докладний перелік конкретних видів культурних цінностей з описанням їх ознак. Із диспозиції ст. 201 КК України треба виключити слова “історичних та”, оскільки відповідно до міжнародних угод і Закону України “Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей” історичні цінності є різновидом культурних цінностей. 3. Кількість порушених кримінальних справ стосовно контрабанди культурних цінностей невелика, але цей злочин має досить високий рівень латентності. Найпоширенішими предметами такої контрабанди є ікони, монети, ордени й медалі, картини. Більшість спроб незаконного їх переміщення через митний кордон відбувається в міжнародному аеропорту “Бориспіль” та в областях західного кордону України. 4. Найбільше серед злочинців-контрабандистів налічується громадян України, далі йдуть громадяни РФ, потім – громадяни країн ЄС. За статевою ознакою понад 80% злочинців – це чоловіки. Серед контрабандистів на момент учинення злочину понад 40% були безробітними. У 85,7% випадків особи, які вчинили незаконне переміщення культурних цінностей через митний кордон, мали утриманців. Зазначене свідчить про вагому роль економічних труднощів у мотиваційній сфері причинного комплексу контрабанди. Проводячи типологізацію, можна виділити серед злочинців-контрабандистів епізодичних і спеціалізованих; серед останніх виокремлюються злісні. 5. Контрабанду культурних цінностей детермінує значна кількість чинників: а) недостатнє фінансування охорони культурних цінностей, внаслідок чого полегшується розкрадання цих предметів, які потім надходять до потенційних контрабандистів; б) незаконні археологічні розкопки, що набули загрозливих масштабів; в) численні обставини, пов’язані з глобалізаційними процесами, розвитком систем міжнародного транспорту та зв’язку; г) недосконалість контролю за обігом культурних цінностей; д) велика вигода від їх контрабанди і наступної реалізації. Із плином часу вартість культурних цінностей зростає в десятки й сотні разів, що робить вкладення коштів у предмети антикваріату досить вигідним. Серед найвагоміших умов контрабанди культурних цінностей можна назвати корумпованість частини митників і правоохоронців, недостатню облаштованість державного кордону України, прогалини у професійній підготовці працівників митних і правоохоронних органах, недостатню взаємодію цих структур. 6. Серед заходів загально-соціального запобігання контрабанді культурних цінностей слід назвати: прищеплення громадянам України почуття патріотизму, відповідальності за майбутнє країни, дбайливого ставлення до культурного надбання, оздоровлення морального клімату в суспільстві, зменшення соціальних суперечностей і рівня безробіття, сприяння розвитку легального антикварного ринку, заохочення до законослухняної поведінки, створення сприятливих умов для вкладення підприємцями коштів у фінансування збереження культурних цінностей. 7. До основних заходів спеціально-кримінологічного запобігання контрабанді культурних цінностей належить виявлення й перекриття каналів постачання контрабандистам цих предметів, що має здійснюватися шляхом боротьби з розкраданнями антикваріату, посилення контролю за його обігом, запобігання незаконним пошуковим роботам на археологічних об’єктах, покращання охорони місць зберігання предметів антикваріату, створення спеціальних музеїв для зберігання приватних колекцій. Є сенс провести поетапне маркірування культурних цінностей, прискорити створення Державного реєстру національного культурного надбання. Необхідно ліквідувати прогалини та суперечності в законодавстві, завершити облаштування державного кордону України, поліпшити діяльність митних і правоохоронних органів, насамперед подолати корупцію в них. 8. У запобіганні контрабанді культурних цінностей на індивідуальному рівні найважливішими є заходи виховного й роз’яснювального характеру, а також оперативно-розшукові заходи, спрямовані на припинення розпочатої злочинної діяльності (оперативне впровадження, спостереження, контрольована поставка тощо). 9. Для запобігання злочинності в досліджуваній сфері треба домагатися посилення міжнародного співробітництва, виконання відповідних угод державами, до яких незаконно переміщуються культурні цінності з України. Із цими країнами потрібно укласти додаткові двосторонні угоди, які супроводжувалися б детальними коментарями до їх внутрішнього законодавства. Необхідно також постійно вдосконалювати інформаційну взаємодію із зарубіжними фахівцями, зокрема, використовувати можливості Інтерполу. |