Контрастивні тропи й фігури є проявами парадоксального поетичного мислення в словесній тканині поетичного тексту. Контрастивні образні засоби тлумачаться як текстові конструкти, що інтегрують у собі концептуальну та вербальну іпостасі. Різноманітність семантичної та синтаксичної структур контрастивних стилістичних засобів зумовлюється взаємодією мовних і позамовних чинників. До мовних чинників відносяться іконічність і символьність як принципи мовного втілення парадоксального мислення в контрастивних стилістичних засобах. З’ясування цих принципів уможливило визначення семантико-синтаксичної структури контрастивних тропів і фігур в американській поезії модернізму, а також установлення обмежень на їх створення. Символьний принцип реалізується через зіткнення конототивних і денотативних значень складових контрастивних стилістичних прийомів і розширює поле їхньої інтерпретації. Порушення принципу відстані в актуалізації іконічності приводить до нівелювання протиріччя. Позамовними чинниками створення контрастивних тропів і фігур є типи художньої свідомості, види поетичного мислення, способи відображення художньої картини світу тощо. Простеження еволюції контрастивних образних засобів шляхом виявлення специфіки парадоксального поетичного мислення в різні культурно-історичні періоди сприяло окресленню концептуального поля парадоксальності модернізму. В поезії модернізму за семантичним критерієм контрастивні тропи й фігури поділяються на епіфоричні та діафоричні. В іронії розрізнюють явну і приховану. Семантична та синтаксична структури контрастивних образних засобів в американських віршованих творах модерну стали якісно новими. Так, семантична трансформація в епіфоричних тропах і фігурах відбувається від головного до залежного члена контрастивного стилістичного засобу. Крім того, виявлено тенденцію до зіткнення в межах контрастивного тропа чи фігури часток, прислівників і прийменників. Домінантним стає контрастивний образний засіб, ускладнення якого через введення в його синтаксичну структуру прийменників веде до пом’якшення протиріччя. Контрастивні тропи й фігури є результатом лінгвокогнітивної операції контрастивного мапування, різновидами якого є атрибутивне, ситуативне та наративне. Атрибутивне контрастивне мапування супроводжується лінгвокогнітивною процедурою зіткнення і веде до формування контрастивних тропів і фігур простого та складного структурних типів, виражених словосполученнями. Контрастивні тропи й фігури, які ґрунтуються на лінгвокогнітивній операції ситуативного контрастивного мапування та процедурі перехрещення, характеризуються більшим синтаксичним обсягом (від речення до поетичної строфи). Наративне контрастивне мапування знімає обмеження щодо обсягу синтаксичної структури контрастивного тропа або фігури і є підґрунтям створення іронії та гротеску. Технікою формування іронії є монтаж і накладання несумісних текстових концептів в межах одного поетичного тексту. Гротеск утворюється через техніку колажу, тобто зіткнення образів тварини, рослини і людини в одному віршованому творі. У подальшому доцільним вважаємо дослідження функціонування контрастивних тропів і фігур як у поезії, так і в прозі. Перспективним також видається аналіз уживання контрастивних тропів різними поетами з метою встановлення особливостей їхнього когнітивного стилю та зіставний аналіз концептуальних полів парадоксальності американської й української поезій, що висвітлює специфіку ментальності нації. | 