Анотація до роботи:
РоманенкоО.В. Концепція людини в українській літературі 20-хрр. ХХ ст. (на матеріалі прози Г.Михайличенка, М.Хвильового, М.Івченка, В. Підмогильного).— Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. — українська література— Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, Київ, 2002. Розвідка присвячена дослідженню художньої спадщини Г.Михайличенка, М.Хвильового, М.Івченка, В.Підмогильного, визначенню проблемно-стильових домінант української прози, які зумовлюють особливості концепції людини доби Розстріляного Відродження. У роботі запропоновано новий підхід до епосу 20-х років, який трактується й аналізується як цілісний художній світ. Проаналізовано важливі складові поетики прози доби Розстріляного Відродження: асоціативні образи, психологізм як невіддільна складова мінливої психіки героя, особливості художнього часу і простору новел, повістей, романів. Епос 20-х років як неповторна та цілісна система визначає стрімку еволюцію художньої концепції людини в творчості українських прозаїків: від змалювання символічно-умовного характеру до роздвоєного, а згодом — інтелектуального. Основні результати дослідження апробовані в публікаціях і можуть використовуватись в освітній практиці, наукових дослідженнях української літератури 20-хрр. ХХ століття. |
