У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави, що виявляється у багатовимірному дослідженні основних детермінантів політичної системи в добу трансформації політичних інститутів та світового порядку. Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: розглянути концептуальні та структурно-політичні виміри віртуальної дипломатії як складової політичної культури та ідеології держав у динаміці її розвитку. Методологія аналізу дала можливість з’ясувати провідні тенденції політичних систем, що досліджувались, визначити структурно-функціональні характеристики новітніх інструментів політичної культури влади і суспільства. Основні наукові й практичні результати дисертації полягають у наступному: 1. Сучасний розвиток політичних систем зумовлює трансформаційні процеси культурно-політичного та ідеологічного розвитку на міжнародному та внутрішньополітичному рівнях існування держави, а також в умовах державотворчих зрушень, що виявляється у визнанні віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави, яка розглядається у двох системних вимірах – як ідеологія впровадження сучасної політичної культури з метою забезпечення національних інтересів та як інструментарій для здійснення безпосередньої дипломатичної діяльності. Процеси трансформації політичних систем мають неоднозначні наслідки для політичної діяльності держав: з одного боку, вони забезпечують політичні взаємозв’язки та взаємовпливи, сприяють демократизації політичного управління, відкривають нові можливості для досягнення політичної толерантності, а з іншого – формують нові типи асиметрії політичних систем у сучасному світі, сприяють використанню «м’якого» ідеологічного впливу на політичне, економічне, соціальне і культурне середовище існування як однієї країни, так і їхньої сукупності. Політична діяльність країн у глобальній інформаційній мережі призвела до зміни ролі держави у сучасному інформаційному середовищі, перерозподілу її політичного впливу, а також перегляду ефективності традиційної дипломатії, що зумовило появу політичних комунікативних технологій, зокрема, віртуальної дипломатії як складової політичної культури та інструменту поширення геополітичних, геоекономічних та геокультурних інтересів держави. 2. Теорії віртуальної дипломатії як складової та інструменту політичної культури стали результатом взаємодії численних політичних, соціологічних та футурологічних концепцій другої половини ХХ – початку ХХІ століття, істотно вплинули на формування позицій національних політичних інститутів щодо впровадження віртуальної дипломатії у державну політику більшості країн світу. Про це свідчить динаміка політичних відносин, вдосконалення методів і засобів політичної культури та їх визначальних комунікативних стратегій, які об’єктивно зумовили трансформацію політичних систем у сучасному світі. Віртуальна дипломатія розглядається як система теоретичних знань та практики їх застосування, що відображає комунікаційні процеси політичної форми життєдіяльності суспільства, які спрямовані на встановлення взаєморозуміння між різними політичними інститутами та спільнотами. Віртуальна дипломатія як складова політичної культури держави виходить за рамки внутрішньополітичної та суспільної взаємодії; вона пов’язана із діяльністю національних держав, їх коаліцій, міжнародних урядових та неурядових організацій як опосередкованих акторів політичної взаємодії. Загальна мета віртуальної дипломатії – формування позитивного іміджу акторів політичної взаємодії, довіри до політичних інституцій національних держав та підтримки на всіх рівнях міждержавного співробітництва. 3. Основні пріоритети віртуальної дипломатії як складової політичної культури та ідеології США, Канади та Великої Британії на національному та міжнародному рівнях функціонування держав зумовлені потребою державотворення та забезпечення національних інтересів у сучасному інформаційному середовищі, формування громадської думки щодо власної держави, її політичної репутації, культурної самобутності та ідентичності. Порівняльний аналіз стратегій віртуальної дипломатії США, Канади та Великої Британії засвідчив, що диференціація політичного розвитку країн зумовлена особливостями національних політичних стратегій, законодавчої бази, історико-культурними традиціями і різними підходами до розв’язання політичних проблем сучасності. Національні пріоритети підкреслюють необхідність впровадження віртуальної дипломатії як ефективного чинника політичної діяльності в умовах державотворчих зрушень: кожна з держав поширює універсальні ідеї та цінності політичної культури, які мають національне культурно-політичне забарвлення. При цьому, відносно помірне інвестування у розвиток віртуальної дипломатії розглядається урядами країн як засіб, що може не лише зменшити витрати на врегулювання кризових ситуацій, але й сприяти отриманню майбутніх економічних дивідендів. Державні програми віртуальної дипломатії, які розроблені у зазначених країнах, сприяють інтеграції інших націй до демократичної мережі, яка складається із американських та європейських цінностей і стандартів, що сприяє просуванню національних інтересів та формуванню національних геополітичних стратегій провідних політичних акторів світу. 4. Впливовість віртуальної дипломатії ФРН як складової політичної культури держави зумовлюється офіційним визнанням комунікативних технологій як універсального інструменту просування національних інтересів для безпосереднього виконання дипломатичних завдань і впровадження державної політичної доктрини. Сутність культурно-політичного виміру віртуальної дипломатії ФРН полягає в тому, що використання такого інструментарію сучасної політичної діяльності сприяє формуванню нового образу політичної культури держави, забезпеченню головних цілей німецької економіки у світовому економічному просторі, а також популяризації німецької ідентичності за кордоном. Політична доктрина ФРН, що ґрунтується на поєднанні культури і політики для здійснення активної політичної діяльності, сприяє внутрішньополітичній консолідації країни в умовах сучасної політичної інтеграції. Віртуальна дипломатія виступає інструментом поширення національних політичних цінностей ФРН у міждержавних відносинах та створює основу для суспільної єдності. 5. Використання інструментів віртуальної дипломатії у політичній діяльності держав дозволяє створити переваги для країни на міжнародному рівні за допомогою розробки стратегій політичної культури щодо подолання ідеологічних, культурних та етнічних розбіжностей між країнами та поширення ідей національної політичної культури; забезпечити роботу з цільовими групами для створення сприятливого політичного середовища з метою просування національних інтересів; ефективно попереджати кризові ситуації, вирішувати суспільні проблеми; використовувати для створення сприятливої макроекономічної інфраструктури. Компаративний аналіз досягнень віртуальної дипломатії Франції, Фінляндії і Держави Ізраїль свідчить, що для ефективного функціонування мережевих дипломатичних представництв з метою забезпечення просування цінностей національної політичної культури держави потрібно встановити цільові групи веб-сайтів зовнішньополітичних відомств. Саме це дозволяє визначити їх змістовне наповнення та забезпечити цільове розміщення інформації, за допомогою якої держави поширюють свої національні культурно-політичні цінності на внутрішньополітичному, регіональному та міжнародному рівнях. 6. Виклики для розвитку міждержавного співробітництва України в умовах державотворчих зрушень змушують урядові структури держави враховувати національні пріоритети для побудови збалансованої політичної системи, взаємодії влади і суспільства. Для політичної діяльності України на міжнародному та внутрішньополітичному рівнях існування держави важливого значення набуває проблема ефективного використання сучасного інструментарію політичної культури – віртуальної дипломатії у сфері просування і підтримки національних інтересів. Серед заходів, що сприятимуть реалізації віртуальної дипломатії України – розвиток наукових досліджень у сфері комунікативних технологій за допомогою сучасних методів політичного аналізу, які дозволяють з’ясувати сутність та політичний зміст віртуальної дипломатії провідних країн світу, визначити тактику і стратегію ідеології віртуальної дипломатії України як одного з дієвих інструментів політичного впливу у сучасному інформаційному середовищі. Міністерство закордонних справ України разом з іншими органами державної влади розробляє інформаційно-просвітницькі проекти, реалізація яких засобами віртуальної дипломатії дозволить збільшити їхню ефективність, задовольнити зростаючий інтерес у суспільстві до політичної діяльності України, інформувати внутрішню та світову громадськість з питань національних інтересів держави, а також забезпечити поширення у світі цінностей національної політичної культури. 7. Проведення дослідження інструментарію віртуальної дипломатії України дало змогу визначити основні напрямки її реалізації в мережі Інтернет: оцінювання веб-сайтів посольств України за кордоном, яке проводилось за ста тридцятьма двома параметрами і дозволило побудувати їхній рейтинг та встановити змістовне наповнення, вказує на низький рівень функціонування української віртуальної дипломатії як складової політичної культури і потребує вдосконалення та ефективної підтримки з боку держави, оскільки сучасна парадигма політичної культури зумовлює якісно нові підходи до глибинного осмислення новацій віртуальної дипломатії у сфері реалізації національних інтересів. Теоретичні розробки і практика функціонування віртуальної дипломатії дозволили сформувати рекомендації для забезпечення геостратегічної самоідентифікації України як актора комунікативного виміру міждержавних відносин та вдосконалення інструментів політичної культури держави, а саме: а) необхідно використовувати інструментарій віртуальної дипломатії для поширення національних ідейно-політичних цінностей, знань, політичної інформації як на внутрішньому, так і міжнародному рівнях, що дозволяє впливати на формування політичної свідомості внутрішньої і світової громадськості; б) створити і впровадити віртуальні посольства та консульства, віртуальні економічні представництва для поглиблення міждержавної взаємодії України та розвитку двостороннього співробітництва у політичній, економічній та культурній сферах; в) забезпечити участь громадськості у політичній діяльності держави за допомогою використання інтерактивних засобів спілкування (електронного листування, форумів з різноманітних політичних питань, які підтримуються органами державної влади, проведення «онлайн зустрічей» із співробітниками зовнішньополітичних відомств та національних політичних інститутів); г) засобами віртуальної дипломатії створити інформаційний та культурний простір, повноправним учасником якого є Україна з метою формування культури сучасної української політичної нації на основі синтезу української культурної традиції, традицій інших етнічних спільнот та досягнень європейської цивілізації; д) за допомогою офіційних веб-сайтів органів державної влади, політичних інституцій та зовнішньополітичних відомств сприяти поширенню державної символіки, пропаганди історії та культури України, української мови, виховуючи національний патріотизм українців, які проживають в Україні або за її межами та інформувати світову громадськість про позитивні політичні досягнення української влади. |
