Анотація до роботи:

Баран Т.М. Концертні цимбали: історико-теоретичний та методологічно-виконавський підходи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03. – музичне мистецтво. – Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського НАН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню концертних цимбалів системи “Шунда”, вивченню історії, теорії, побутуванню, будуванню та виконавству на них. Історична та географічна розлогість тематики, пов’язаної з цимбалоподібними інструментами, зумовила зосередженість уваги на актуальних проблемах цимбального мистецтва в сучасній Україні. У результаті дослідження запропоновано для широкого наукового та практичного вжитку авторську систему мнемотехніки, цимбальної графіки. Поєднання суміжних наук прикладного музикознавства, наукового мовознавства та лексикографії було необхідним для створеня базової моделі наукової цимбальної терміносистеми. Відображення знайшли також основні принципи сучасного цимбалобудування. Застосовано прогресивні методи класифікації та систематики у сучасній органології. Порівняльний аналіз ономастики складових частин концертних цимбалів експлуатується не лише в українській, але й у трьох основних європейських мовах (нім., англ., фр.). Подана характеристика ергономічним явищам звукотворення та задекларовано ряд фізіологічних засад, що пов’язані з основоположними для цимбалістів поняттями, зокрема – технікою удару. Проблеми редагування не лише спеціально написаних для цимбалів творів, а й перекладної літератури та транскрипцій, висвітлені під кутом зору адаптації музичних творів для цимбального виконавства.

Дослідження здійснено в порівняльно-історичному аспекті із залученням найновіших світових наукових методів аналізу цимбального виконавства та композиторської творчості.

Дисертаційна робота “Концертні цимбали: історико-теоретичний та методологічно-виконавський підходи” присвячена виявленню та формуванню актуальних для сучасного музикознавства та виконавської практики стилезнавчих проблем, що притаманні побутуванню і використанню цимбалів в Україні та світі. Це водночас перша спроба усталення української терміносистеми у цимбалознавстві і – ширше – в органології як частині і основі такої ж інтернаціональної системи. Опрацьовані нові підходи та методи досягнення цієї мети, а також формування окремих науково-практичних аспектів окресленої проблематики. У зв’язку з цим у роботі здійснено історично-порівняльний огляд еволюції та побутування цимбалів в Україні, зібрано та узагальнено музичний цимбальний матеріал українських та зарубіжних композиторів. Також проаналізовано сучасні тенденції у стилістиці та техніці цимбального виконавства, розроблено наукову базу для застосування ефективних прийомів цимбальної мнемотехніки та вказано найголовніші критерії їх застосування. Результатом проведеного дослідження став також відбір існуючих та творення на традиційній базі нових термінологем для укладення їх в єдину усталену українську терміносистему.

У ході виконання дослідження чітко виділені етапи та шляхи поширення та розвитку цимбального мистецтва у світі і передусім – в Україні, вперше запропоновано стосовно цимбального репертуару систему авторської нотної графіки. Розроблено комплекс позначень для полегшеної орієнтації у нотному тексті, що фігурує у роботі під назвою мнемотехніки. Здобувачем сформульовано цілий ряд науково-практичних порад для професійного цимбального навчання та виконавства, а також майстрів цимбалобудування. Укладені здобувачем у дисертації таблиці з будови інструмента, мнемотехніки та цимбальної графіки можуть стати корисним матеріалом унаочнення в різних етапах цимбального шкільництва, а також у курсах інструментознавства та оркестровки у вищих мистецьких навчальних закладах. Зібрана та подана в дисертації бібліографія, нотна література та дискографія допоможуть цимбалістам вільніше орієнтуватися у сучасному мистецькому інформативному просторі.

Застосована у дисертації методологія комплексного дослідження дала змогу всебічно охарактеризувати об’єкт та предмет роботи і створила реальну базу для ведення подальших досліджень у пропонованих напрямках. Результати аналітичних студій, проведені в історичному, теоретичному та практичному аспектах, покликані найбільш повно розкрити актуальні тенденції використання музичного інструментарію. Як видно із проробленого дослідження, сучасні культурологічні процеси свідчать, що концертні цимбали в останні десятиліття дійсно займають достойне місце в органології, професійній музичній творчості та виконавській практиці.

Публікації автора:

1. Баран Т. Світ цимбалів. – Львів: Світ, 1999. – 88 с.

2. Баран Т. До питання становлення української музичної терміносистеми. Особливості цимбальної термінології // Українські термінологічні словники з мистецтвознавства й етнології. – К.: Редакція вісника “АНТ”, 1999. – С. 8-9.

3. Баран Т. Українські концертні цимбали і споріднені з ними музичні інструменти народів світу // Народна творчість та етнографія.– 2000. – № 1 – С.25-32.

4. Баран Т. П’ятий Світовий конґрес цимбалістів // Народна творчість та етнографія. – 2000. – № 4 – С.141-143.

5. Баран Т. Цимбали на зламі тисячоліть // Етнос. Культура. Нація: Зб. наук. праць. – Дрогобич, 2000. – С.142-146.

6. Баран Т. Коментарі // Цимбалiст Тарас Баран. – Львів: Кобзар, 2001.– С.74-92.

7. Баран Т. Специфіка звукодобування на цимбалах та проблеми фіксації штрихів у цимбальній літературі // Наук. зб. – Львів: Кобзар, 2001. – С. 35-41.

8. Baran T. Fixбcia notovйho materiбlu ako nosn problem cimbalovej literatury // Zbornik materiбlov z konferencie o vyuovani hry na cimbale. – Banskб Bystrica, 2002. – S.

9. Баран Т. Методологія цимбального звукотворення та методичні засади раціоналізації виконавської техніки цимбаліста // Академічне народно-інструментальне мистецтво України XX-XXI століть: Міжнародна наук.-практ. конфенція. – К., 2003. – С.106-112.