Проведене дослідження зумовило ряд висновків теоретико-методологічного, методичного та практичного плану. Основні з них полягають у наступному: 1. Обґрунтовано суть концесії як економічної категорії. Це економічні відносини, що складаються між концесієдавцем і концесіонером з приводу передачі у довгострокове користування недержавним суб’єктам державного (комунального) майна без втрати права власності на нього, що створює умови для узгодження суспільних та приватних інтересів. Суб’єктами концесії є держава або (органи місцевого самоврядування) на недержавні суб’єкти, що здійснюють господарську діяльність на основі одержаного у користування майна. Об’єктом концесії є державне та комунальне майно, що передається у довгострокове користування. Функціями концесії є поєднання публічних інтересів власників майна з інтересами господарюючих на його основі суб’єктів. Концесія є не лише формою економічних відносин, але і способом здійснення підприємницької діяльності. Особливістю концесії в трансформаційній економіці є те, що вона, з одного боку, є формою роздержавлення власності, а з іншого – способом залучення вітчизняного та іноземного приватного капіталу з метою підвищення ефективності виробництва. 2. У роботі визначено переваги концесій порівняно з іншими формами господарювання. По-перше, концесії сприяють залученню довгострокових інвестицій до фінансування об’єктів громадської інфраструктури. По-друге, залучення приватних капіталів до експлуатації об’єктів громадської інфраструктури забезпечує відповідний рівень прибутковості цих об’єктів. По-третє, концесії забезпечують комплексний підхід до процесів проектування, будівництва, експлуатації та обслуговування об’єктів громадської інфраструктури. Оскільки досконалість проекту та його переваги виявляються у процесі реалізації та в подальшій експлуатації об’єктів, концесіонери більше зацікавлені в тому, щоб взяти на себе відповідальність за весь проект в цілому, включаючи всі його етапи. Таким чином, концесіонери разом з власниками проекту (органами державної або місцевої влади) беруть на себе певну частину технічного та комерційного ризику, пов’язаного з проектом; концесії дають змогу відійти від командно-адміністративного підходу до управління підприємствами й пристосуватися до ринкових відносин. 3. У роботі визначено недоліки концесії, які полягають у наступному: ціна за послуги залежить від рівня конкуренції під час конкурсу; слабкий контроль може позначитись на якості послуг; концесія створює можливості для корупції, оскільки довгострокові угоди не містять чітких регулятивних положень; непривабливий інвестиційний імідж України негативно позначається на кількості потенційних претендентів на участь у концесійному конкурсі. Але незважаючи на вказані недоліки концесійного механізму, він є одним з ефективних інструментів управління державним і комунальним майном. 4. Досліджено та виявлено основні методи формування інвестиційної привабливості концесійних відносин. З економічної точки зору, в Україні з’являються нові потужні джерела інвестиційних ресурсів до державного сектора економіки, що сприятливо позначається як на макро-, так і на мікрорівнях. У науково-технічній сфері з’являється доступ до новітніх технологій, які можуть бути використані вітчизняними підприємствами. У соціальному плані розширюється ринок праці і підвищуються суспільні гарантії громадян. З розвитком концесійних відносин посилюються інтеграційно-економічні зв’язки з міжнародними партнерами стосовно руху капіталів. 5. Для практичної реалізації концесійних відносин в Україні проведено розрахунок ефективності концесійного проекту автошляху Львів–Краковець. Зокрема, здійснено фінансово-економічне обґрунтування даного проекту та визначено основні параметри діяльності об’єкта під час функціонування договору концесії. 6. Запропоновано заходи реструктуризації житлово-комунального господарства України з подальшою передачею комунальних об’єктів у концесію. Така позиція пояснюється неефективністю управління житлово-комунальним господарством, відсутністю належного менеджменту і маркетингу в даній галузі. Економічні переваги передачі об’єктів житлово-комунального господарства в концесію полягають: у залученні приватних фінансових ресурсів до даної галузі; узгодженості тарифів на послуги житлово-комунальних господарств; зміцненні зв’язку між проектними роботами та обслуговуванням об’єкта; підвищенні якості та асортименту даних послуг; скасуванні монопольного права держави та створенні конкурентного середовища на ринку ЖКГ; встановленні оптимального співвідношення між формами господарювання в житлово-комунальному господарстві (державна, акціонерна, передача об’єктів ЖКГ в концесію). 7. Важливою умовою ефективності концесійної діяльності в країнах з перехідною економікою є її державне регулювання, що полягає в створенні сприятливих інвестиційних умов як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. Специфікою державного регулювання концесійної діяльності є забезпечення чіткої взаємодії суб’єктів та об’єктів концесійних відносин. За рахунок цільового державного фінансування може покриватися як частина капітальних витрат проектної компанії, так і витрати на експлуатацію об’єкта. Державне цільове фінансування може спрямовуватися на частку статутного фонду проектної компанії. За таких умов держава отримує право на оперативний контроль за ходом реалізації проекту і право на одержання частки прибутку від проекту. У процесі створення і функціонування концесійних підприємств є можливою участь держави у інвестиційних проектах. Така форма співпраці особливо прийнятна для об’єктів транспортного і комунального господарства. | 