Анотація до роботи:

Рехлецький Є.А. Кооперативний капітал в умовах переходу до ринку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. - Львівський національний університет ім. Івана Франка, Львів, 2002. - 184 с.

Досліджуються кооперативні системи з позицій особливості формування та розвитку кооперативного капіталу. Визначається соціально-економічна структура кооперативного капіталу і виявляється характер її трансформацій в умовах переходу до ринку. З позицій відповідної ринкової трансформації соціально–економічної структури кооперативного капіталу аналізуються зміни в структурі кооперативного бізнесу. Вивчається характер трансформації цінової системи на кооперативному ринку в умовах відповідної трансформації соціально–економічної структури кооперативного капіталу. Аналізується економічна ефективність приватизації, децентралізації і комерціалізації кооперативного капіталу в короткотривалому, довготривалому і гіпердовготривалому періодах.

Вивчається вплив декооператизації та інтеграції кооперативного капіталу в перехідних умовах на систему формування загальних грошових доходів від кооперативної діяльності. Вказується на те, що в ціновій системі саморегуляції кооперативного ринку формується так звана цінова непаритетність (негативний кооперативний податок) в умовах якої масштаби кооперативної діяльності відхиляються в сторону зменшення від їх оптимального (суспільно необхідного рівня) і виникає недостатній розподіл ресурсів у кооперативний сектор національної економіки. Пропонується ліквідовувати негативні наслідки формування негативної цінової не паритетності методом державної регуляції кооперативного сектору економіки.

1. Результати дисертаційного дослідження в сукупності вирішують наукову задачу теоретико-методологічного обґрунтування ролі, місця та значення кооперативного капіталу в економіці перехідного періоду та напрямів перспективних змін соціально-економічної структури кооперативного капіталу з метою підвищення економічної ефективності функціонування кооперативних систем.

2. Матеріальною основою розвитку кооперативних систем будь-якого їх функціонально-історичного типу виступає кооперативний капітал, соціально-економічна структура якого відповідним чином трансформується в умовах переходу до ринку

3. Зміна соціально-економічної структури кооперативного капіталу безпосередньо позначається на функціонуванні кооперативного бізнесу. Кооперативний капітал і кооперативний бізнес в перехідних умовах декооператизуються й інтегруються з іншими некооперативними формами капіталу і бізнесу.

4. Декооператизація й інтеграція кооперативного капіталу в перехідних умовах модифікує систему формування загальних грошових доходів від кооперативної діяльності, в їх структурі посилюється процес віддиференціації різних форм чи складових цього доходу (заробітної плати, прибутку, процента і ренти).

5. Зміни в соціально-економічній структурі кооперативного капіталу породжують відповідні зміни в ціновій системі їх регуляції (саморегуляція). В сучасному перехідному кооперативному ринку формується так звана негативна цінова непаритетність (чи негативний кооперативний податок), в умовах якої масштаби кооперативної діяльності відхиляються в менший бік від їх оптимального (суспільно необхідного) рівня і виникає недостатній розподіл ресурсів у кооперативний сектор вітчизняної економіки.

6. Недостатній розподіл ресурсів і недостатні масштаби кооперативної діяльності в системі перехідного кооперативного ринку вимагають державного втручання і державної регуляції цього ринку. В умовах оптимального державного регулювання кооперативного сектора економіки негативні економічні ефекти негативної цінової непаритетності в повному обсязі ліквідовуються.

7. У сучасній перехідній економіці України вплив держави на кооперативну діяльність є не тільки недостатнім, але й негативним, а тому в сучасних умовах необхідно переорієнтувати державну кооперативну політику з обмеження на стимулювання кооперативної діяльності. Державну регуляцію кооперативного ринку в перехідній економіці доцільно здійснювати шляхом стимулювання, по-перше, попиту, по-друге, пропозиції кооперативної продукції і послуг. У короткотривалому ринковому періоді ефективнішою є політика стимулювання кооперативного попиту, а в довготривалому і, особливо, гіпердовготривалому ринковому періоді – політика стимулювання кооперативної пропозиції.