Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.08 – трансплантація та штучні органи. - Запорізька медична академія післядипломної освіти, Запоріжжя, 2007.
Дисертація присвячена вивченню впливу АГ після трансплантації нирки на довгострокову виживаність трансплантата, оптимізації антигіпертензивної терапії
У роботі проаналізована поширеність АГ після трансплантації нирки. Виявлений зв'язок між ступенем АГ та прогресуванням порушень гемодинаміки, порушеннями функцій трансплантата і ендотеліальною дисфункцією. Встановлена залежність між ступенем АГ і довгостроковою виживаністю ниркового трансплантата.
Розроблений протокол ведення хворих з АГ після трансплантації нирки. Доведено, що адекватна антигіпертензивна терапія підвищує довгострокову виживаність ниркових трансплантатів на 42,9 %.
У дисертаційній роботі на підставі вивчення особливостей центральної і кардіогемодинаміки, функцій судинного ендотелію і ниркового трансплантата у хворих з трансплантованою ниркою розроблена комплексна програма антигіпертензивної терапії, що забезпечило уповільнення темпів прогресування ХТН і поліпшення віддалених результатів трансплантації нирки.
1. АГ різного ступеня вираженості реєструвалася у 63,4 % реципієнтів ниркового трансплантата. 5-річна виживаність ниркового трансплантата знаходиться в прямій залежності від рівня АТ.
2. При виникненні і прогресуванні АГ, розвитку ХНН трансплантата відбувається збільшення розмірів порожнини лівого шлуночка (КДР на 14,2 %, КСР на 17 %) і об'ємів (КДО на 36,9 %, КСО на 45,1 %), а також підвищення ІЗПСО на 15,6 %. В умовах дисфункції ниркового трансплантата вираженість ГЛШ достовірно зростає до 76,9 %.
3. У 71,6 % пацієнтів спостерігається порушення функціонального стану трансплантата, ранніми достовірними проявами чого є МАУ. Наростання АГ і розвиток ХНН трансплантата приводe до виражених порушень функції трансплантата, про що свідчить прогресивне зниження ШКФ, підвищення концентрації креатиніну плазми, збільшення ДПУ.
4. Ендотеліальна дисфункція відмічається у всіх реципієнтів ниркового трансплантата. Прогресування АГ супроводжується підвищенням активності фактора Віллебранда на 23,5 %. Розвиток ХНН трансплантата на фоні АГ асоціюється з максимальним збільшенням показника активності фактора Віллебранда на 34,9 %.
5. Використання БРА II при ХТН супроводжується значущим антигіпертензивним і ренопротективними ефектами, а також збільшило термін функціонування ниркового трансплантата на 15,6 %.
6. Застосування БРА II і/або іАПФ у вигляді монотерапії або у поєднанні з БКК, пресинаптичними активаторами імідазолінових рецепторів, -блокаторами, діуретиками дозволяє досягти цільового рівня АТ у 80,6 % пацієнтів, домогтися поліпшення структурно-функціонального стану лівого шлуночка, сприяє уповільненню швидкості прогресування дисфункції трансплантата, а також покращує функціональний стан судинного ендотелію. Впровадження розробленного протоколу лікування і профілактики АГ дозволило збільшити довгострокову виживаність ниркового трансплантата на 42,9 %.
Публікації автора:
Остапенко Т.И. Роль эндотелиальной дисфункции в развитии артериальной гипертензии у реципиентов почечных трансплантатов // Запорожский медицинский журнал. - 2004. - №5. - С. 54-57.
Остапенко Т.И. Лечение кандесартаном реципиентов почечных трансплантатов с артериальной гипертензией и микроальбуминурией // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. пр. - Запоріжжя: Дике Поле, 2005. – Вип. 68, кн. 1. - С. 326-329.
Остапенко Т.И., Гриценко С.Н. Эндотелиальная дисфункция у реципиентов почечных трансплантатов с артериальной гипертензией в позднем отдаленном послеоперационном периоде // Таврический медико-биологический вестник. – 2004. - Т. 7, №2. - С. 128-130. (Автором проведено клінічне обстеження, здійснені аналіз отриманих даних).
Никоненко А.С., Остапенко Т.И., Гриценко С.Н. Артериальная гипертензия и функция эндотелия у реципиентов почечных трансплантатов // Трансплантологія. - 2004. – Т. 7, №3. - С. 154-156. (Автором проведено клінічне обстеження хворих, здійснені аналіз отриманих даних, а також статистична обробка).
Никоненко Т.Н., Траилин А.В., Остапенко Т.И. Прогнозирование дисфункции почечного трансплантата на основании морфологического исследования донорской почки // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. пр. – Запоріжжя, 2006. – Вип. 69. - С. 284-287. (Здобувачем проведено аналіз отриманих результатів).
Остапенко Т.И. Артериальная гипертензия у реципиентов почечных трансплантатов // Мистецтво лікування. - 2005. - №8. - С. 50-51.
Остапенко Т.И., Гриценко С.Н. Антигипертензивная терапия у реципиентов почечного трансплантата // Клінічна хірургія. - 2005. - №4-5. - С. 111. (Участь в розробці концепції лікування, аналіз отриманих результатів).
Артериальная гипертензия как предиктор отдаленных результатов трансплантации почки / Т.И. Остапенко, С.Н. Гриценко, Т.Н. Никоненко, Н.Н. Поляков, И.В. Писаренко // Клінічна хірургія. - 2006. - №4-5. - С. 104-105. (Аналіз клінічного матеріалу, підготовка статті до публікації).
Профилактика хронической нефропатии аллотрансплантата / А.С. Никоненко, С.Н. Гриценко, Т.Н. Никоненко, Н.Н. Поляков, Т.И. Остапенко // Клінічна хірургія. - 2006. - №4-5. - С. 99. (Автором проведено клінічне обстеження хворих, здійснені аналіз отриманих даних).
Декл. пат. 16489 U, МПК А61Р 9/10. Спосіб профілактики прогресування хронічної трансплантаційної нефропатії / С.М. Гриценко, Т.І. Остапенко (Україна); Запорізька академія післядипломної освіти (Україна). - № u200601102; Заявл. 06.02.2006; Опубл. 15.08.2006, Бюл. №8. – 4.32 с. (Ідея, призначення лікарського засобу, аналіз отриманих результатів та оформлення патенту).
