Анотація до роботи:

Когут В.В. Корекція гіпоцитратурії та гіперурикозурії в комплексній профілактиці повторного каменеутворення у хворих на щавлевокислий нефролітіаз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 – урологія. – Інститут Урології АМН України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена удосконаленню метафілактики щавлевокислого нефролітіазу, який є найбільш розповсюдженим видом СКХ. Характерна риса нефролітіазу будь якого виду – великий відсоток рецидивного каменеутворення, особливо у ранній період після звільнення ВСШ від каменів. В зв'язку з цим була поставлена мета підвищити ефективність метафілактичного лікування хворих на щавлевокислий нефролітіаз з використанням цитратних препаратів, урахуванням стану факторів ризику та методу звільнення сечових шляхів від каменя, що дозволило суттєво знизити відсоток рецидивів нефролітіазу.

Обстежено 206 хворих на різні види нефролітіазу. Метафілактичні заходи були застосовані в групі щавлевокислого нефролітіазу, яка склала 138 хворих, у 106 з них – з використанням цитратних препаратів. Досліджені фактори ризику нефролітіазу, серед яких основними є гіпоцитратурія, гіперурикозурія, гіпероксалурія, сталі показники рН сечі та низький показник добового діурезу. Встановлено, що екскреція цитрату сечі, незалежно від методу звільнення ВСШ від каменів, достовірно зростає під час отримання хворими цитратного препарату. При цьому, динаміка зниження екскреції цитрату сечі після відміни цитратного препарату не залежить від тривалості курсу цитратної терапії.

Встановлені мінімальні терміни застосування цитратних препаратів в схемі метафілактичного лікування щавлевокислого нефролітіазу в залежності від методу звільнення ВСШ від конкрементів. Так, при самостійному відходженні каменя цей термін складає не менш ніж 2 місяці, а при інших методах усунення обструкції каменем – не менш ніж 6 місяців. Враховуючи найбільший ризик рецидивів каменеутворення на першому році після звільнення ВСШ від каменів, цитратну терапію треба проводити до 12 місяців з моменту усунення обструкції. На основі результатів власних клінічних досліджень науково обґрунтовано схему метафілактики щавлевокислого нефролітіазу з призначенням цитратів не постійно, а десятиденними циклами з наступними десятиденними перервами, що гарантує усунення гіпоцитратурії та зменшення ризику рецидивного каменеутворення. Застосування цитратної терапії в комплексі метафілактичних заходів дозволило знизити частоту рецидивного каменеутворення до 1,9%, у порівнянні з 9,4% в контрольній групі, де застосовувалися традиційні методи метафілактики нефролітіазу.

В дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі - підвищення ефективності лікування хворих на щавлевокислий нефролітіаз шляхом розробки удосконаленої методики метафілактики на підставі визначення рН сечі, концентрації каменеутворюючих солей та інгібітору кристалоутворення – цитрату з урахуванням методу звільнення сечових шляхів від каменя, що дозволяє суттєво знизити відсоток ранніх рецидивів сечокам'яної хвороби.

1. Концентрація іонів водню сечі визначає мінеральний склад седименту за рахунок фізико-хімічних властивостей основних каменеутворюючих солей і при діапазоні рН < 5,8 формує сечокислий – уратний, рН 6,0 – 6,8 – щавлевокислий та рН > 7,0 – фосфорнокислий нефролітіаз. Методом визначення виду СКХ як при однобічному ураженні нирки нефролітіазом, так і при двобічному нефролітіазі з різним мінеральним складом каменів являється роздільна добова рН-метрія сечі.

2. Основними каменеутворюючими факторами при щавлевокислому нефролітіазі є гіперурикозурія (> 4,0 ммоль/л) та гіпероксалурія (> 40 мг/д) на тлі сталих показників рН сечі та низького показнику добового діурезу.

3. Цитрат є основним інгібітором каменеутворення, а гіпоцитратурія (< 2,4 ммоль/д) призводить до кристалізації солей сечової та щавлевої кислоти. Екскреція цитрату, незалежно від методу звільнення верхніх сечових шляхів від каменів, достовірно зростає під час отримання цитратної терапії та залишається високою в перші 10 діб після курсу лікування.

4. Під впливом метафілактичного лікування, підсиленого цитратною терапією у хворих з самостійним відходженням каменів екскреція цитрату сечі, сечової та щавлевої кислот корегується в бік фізіологічних показників через 2 місяці лікування, та становить відповідно - 2,41±0,11 ммоль/д, 3,89±0,25 ммоль/л та 42,34±5,32 мг/д. У хворих інших груп аналогічні зміни спостерігаються тільки через 6 місяців протирецидивного лікування. У всіх хворих основних груп, що отримують метафілактичний курс, достовірно зростає як рН сечі, знаходячись у діапазоні слабо кислих значень 6,2 – 6,8, так і показник добового діурезу.

5. Мінімальний термін проведення протирецидивного лікування, посиленого цитратною терапією з метою корекції гіпоцитратурії, гіперурикозурії та гіпероксалурії в групі хворих з самостійним відходженням каменя складає 2 місяці, при інших методах видалення каменя – 6 місяців. Встановлено, що є доцільним призначати цитратну терапію десятиденними циклами з наступними десятиденними перервами. Це гарантує усунення гіпоцитратурічного стану та зменшує вірогідність рецидивного каменеутворення.

6. В результаті застосування комплексної метафілактики щавлевокислого нефролітіазу, підсиленої цитратною терапією, частота рецидивного каменеутворення у хворих основних груп склала 1,9% порівняно з 9,4% в контрольній групі.

Публікації автора:

1. Дзюрак В.С., Когут В.В. Концентрація водневих іонів в сечі при однобічному ураженні нирки сечокам’яною хворобою // Здоровье мужчины. – 2005. - №3. – С. 144 – 147.

2. Дзюрак В.С., Крикун А.С., Когут В.В., Бойко А.І. Патофізіологія цитратів та їх роль у виникненні каменів у сечових шляхах // Здоровье мужчины. – 2006. - №3. – С. 98 – 102.

3. Когут В.В., Дзюрак В.С., Крикун А.С. Динаміка факторів ризику нефролітіазу під впливом метафілактичного лікування цитратним препаратом «Блемарен» // Зб. наук. пр. співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. – Київ, 2005. - випуск 14.- кн. 2.- С.438 – 446.

4. Дзюрак В.С., Когут В.В., Крикун А.С., Бойко А.І., Гайсенюк Ф.З. Концентрація цитрату в сечі при метафілактичному лікуванні щавлевокислого нефролітіазу // Зб. наук. пр. співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. – Київ, 2006. - випуск 15.- кн. 1.- С.24 - 33.

5. Бойко А.І., Когут В.В. Ниркова коліка: клініка, діагностика, тактика лікування // Мистецтво лікування. – 2005.-№8.- С. 56 – 58.