1. Гіпоталамічний синдром пубертатного періоду частіше розвивається у дівчаток 13-15 років (60,0%) порівняно з іншими віковими групами (11-12 і 16-17 років). Основними причинами розвитку даної патології є різні інфекційні захворювання (50,0%); травми головного мозку (30,0%) і обтяжена спадковість (20,0%). 2. Серед основних акушерських ускладнень у матерів пацієнток з гіпоталамічним синдромом пубертатного періоду частіше від інших мають місце фетоплацентарна недостатність (36,7%) і прееклампсія різного ступеня тяжкості (16,7%), а в пологах – передчасний розрив плодових оболонок (33,3%) та аномалії пологової діяльності (23,3%), що спричиняє високий рівень кесаревих розтинів (23,3%). 3. Частота порушень менструального циклу у пацієнток з гіпоталамічним синдромом пубертатного періоду складає 96,7%, а в їхній структурі явно переважає гіпоменструальний синдром (70,0%) порівняно з ювенільними матковими кровотечами (13,3%) і аменореєю (13,3%); частота альгоменореї складає 33,3%. 4. У пацієнток з гіпоталамічним синдромом пубертатного періоду ехографічно всі розміри матки зменшені, що відповідає наявності основного варіанту порушень менструального циклу – гіпоменструального синдрому. Ехографічні зміни розмірів яєчників мають виражену вікову залежність: у 11-16 років переважають збільшені розміри яєчників (60,0–70,0%), а в 17 років частота збільшених розмірів яєчників складає 50,0%; нормальних розмірів – 26,7% і зменшених – 23,3%. 5. Ендокринологічний статус пацієнток з гіпоталамічним синдромом пубертатного періоду характеризується збільшенням концентрації лютеїнізуючого, фолікулостимулюючого гормонів і пролактину на тлі одночасного зниження рівня естрадіолу і прогестерону. 6. Дослідження за допомогою електроенцефалографії дозволяє виявити у пацієнток з гіпоталамічним синдромом пубертатного періоду здебльшого (63,3%) загальномозкові зміни біоелектричної активності іритативного характеру з ознаками подразнення діенцефальних відділів мозку (1 тип змін), а загальномозкові зміни біоелектричної активності, виражені за органічним типом з ознаками дисфункції діенцефальних відділів мозку (2 тип змін), виявляються, відповідно, у 26,7% обстежених. За даними реоенцефалографії задовільне пульсове кровонаповнення в зоні васкуляризації arteria carotis interna має місце у 46,7% пацієнток, а в зоні васкуляризації arteria vertebralis – у 60,0% дівчат. Крім того, ознаки ангіодистонії відмічаються у більшості (93,3%) пацієнток, а утруднення венозного відтікання – у 53,3% обстежених. 7. Використання пропонованої нами лікувально-профілактичної методики дозволило знизити частоту порушень менструального циклу на 30,0% за рахунок ювенільних маткових кровотеч і аменореї; супутнього ожиріння – на 26,7%; головного болю – на 20,0%; стрий на шкірі – на 10,0% і acne vulgaris – відповідно, на 10,0% при одночасній нормалізації розмірів матки і яєчників, ендокринологічного статусу і функціональних показників мозкового кровообігу. |