В дисертаційній роботі дано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у встановленні деяких механізмів розвитку реперфузійного пошкодження тканин та прогресування ішемії нижніх кінцівок після проведення реконструктивних втручань в залежності від ступеня хронічної ішемії нижніх кінцівок, поширення стенотично-оклюзійного процесу та об’єму реваскуляризації. Обґрунтовано шляхи профілактики реперфузійного синдрому, об’єм реконструктивного втручання при стенотично-оклюзійних ураженнях термінального відділу черевної аорти та магістральних артерій нижніх кінцівок, що має практичне значення для судинної хірургії. 1. Реперфузія тканин нижніх кінцівок спричиняє значне зростання споживання тканинами кисню, а також проявляється зниженням артеріовенозної різниці за киснем на 9,1 – 37,1 % (Р<0,001) та стимулює активацію перекисного окислення ліпідів на фоні виснаження антиоксидантної системи. Реперфузійне пошкодження тканин проявляється неспроможністю тканин споживати кисень. 2. Реоксигенація тканин нижніх кінцівок сприяє статистично достовірному (Р<0,001), в залежності від ступеню хронічної артеріальної ішемії, зростанню рівнів ендотеліну – 1 в межах 81,5 – 178,5 % ІЛ-1 – 26,6 – 40,1 %, ІЛ-4 – 18,7 – 34,3 %, ІЛ-6 – 40,0 – 49,3 %, ФНП- – 22,12 – 39,5 %, міоглобіну – 1,7 – 30,2 %, молекул середньої маси – 40,9 – 136,4 %, проникливості артеріальної стінки – 3,6 – 69,8 % і є найбільш вираженими на фоні зниженого рівня альбуміну. 3. Реперфузія нижніх кінцівок за умов реконструктивних операцій на аорто-стегновому сегменті при хронічній критичній ішемії нижніх кінцівок зумовлює статистично достовірне (Р<0,001) наростання гіперкоагулятивного синдрому (ФГ в межах 22,2 – 48,2 %, ФСФ – 16,5 – 42,7 %) з одночасним виснаженням фібринолітичної системи крові (СФА в межах 3,9 – 6,7 %, ЧХЗФ – 17,7 – 30,8 %). 4. Доопераціне введення 8 % озоново-кисневого фізіологічного розчину, препарату „Корвітин” за схемою, введення препарату „Тіатріазолін” на фоні пролонгованої епідуральної анестезії дозволяє зменшити клінічні прояви реперфузійного пошкодження тканин нижніх кінцівок у 1,91 разу. 5. При наявності у хворих різних рівнів атеросклеротичної оклюзії магістральних артерій обох нижніх кінцівок, після відновлення кровобігу по аорто-клубово-стегнових сегментах, з метою попередження розвитку синдрому обкрадання необхідно провести реконструкцію дистального артеріального русла нижньої кінцівки із вищим периферичним опором для створення оптимальних умов функціонування обох бранш алошунта. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО ТА ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ У пацієнтів із хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок у доопераційному періоді внутрішньовенне введення 8 % озоново-кисневого фізіологічного розчину (1 раз на добу на протязі 5 днів), що готувався за допомогою апарату «Medozon» (Росія, 2000 р.), препарату „Корвітин” ЗАТ “Борщагівський ХФЗ” (внутрішньовенне введення у передопераційному періоді в дозі 0,5 г (1 флакон) в 150 мл ізотонічного розчину 1 раз на добу за 5 днів до відновлення кровотоку. Інтраопераційно перед зняттям затискача з аорти вводиться внутрішньовенно 0,5 г препарату в 150 мл ізотонічного розчину натрію хлориду протягом 20-30 хв; наступне введення в аналогічній дозі повторюється через 12 годин; на 2-5-ту добу — у половинній дозі два рази на добу. Швидкість введення — 8-10 крапель за 1 хв), внутрішньом’язево введити препарат „Тіатріазолін” (1 % розчин, 2 мл 3 рази на добу) на фоні пролонгованої епідуральної анестезії, що дозволяє попередити клінічні прояви реперфузійного пошкодження тканин нижніх кінцівок. При виявленні різних рівнів атеросклеротичної оклюзії магістральних артерій обох нижніх кінцівок, після відновлення кровобігу необхідно провести реконструкцію дистального артеріального русла нижньої кінцівки із вищим периферичним опором для створення оптимальних умов функціонування обох бранш алошунта. Для створення оптимальних умов функціонування аорто-клубово-стегнового шунта проксимальний анастомоз між аортою та алопротезом необхідно формувати наступним чином: виконується аортотомія у вигляді поздовжнього овалу, в якому поперечний діаметр відноситься до діаметру аорти як 1:2,4 - 1:2, а поздовжній до поперечного – як 2:1, з наступним формуванням анастомозу із протезом. |
