Результати проведеного дослідження проблеми виникнення схильності до дезадаптивної форми тривожних станів у молодших школярів, їх прояву та психокорекції дають підставу для таких загальних висновків: 1. З’ясовано, що тривожні стани мають такий спектр зовнішніх характеристик: тимчасовість та епізодичність прояву, нестійкість у структурі особистості, наявність адаптивної та дезадаптивної форм, різного ступеня інтенсивності тривожних переживань; комбінування різного ступеня інтенсивності тривожних переживань у одних і тих самих дітей у різних соціальних ситуаціях; наявність поведінкового, когнітивного та емоційного компонентів, що можуть проявлятися безпосередньо або опосередковано через образ, прямо або символічно. 2. Встановлено, що внутрішні характеристики тривожних станів проявляються через глибинний зміст тривожних переживань, який змінюється відповідно до актуальних прагнень дитини, пов’язаних з віковими завданнями її розвитку. Якщо тривожні переживання на попередніх етапах розвитку не забезпечили адекватного втілення основних прагнень дитини, то їх зміст не втрачає свого значення і на наступних етапах розвитку, актуалізуючи більш ранні прагнення дитини. Тривожні стани набувають адаптивного значення, якщо вони пов’язані з адекватними вікові тривожними переживаннями, і, відповідно, дезадаптивного значення, якщо вони пов’язані з більш ранніми переживаннями. 3. Встановлено, що для молодших школярів глибинний зміст тривожних переживань, пов'язаний зі збереженням високих статусних позицій та компетентності в умовах навчальної діяльності, є адекватним. За адекватного рівня інтенсивності тривожних станів глибинний зміст тривожних переживань забезпечує ефективне функціонування дітей в умовах навчальної діяльності; за середнього та високого рівнів інтенсивності тривожних станів адекватний зміст тривожних переживань зберігається, але він не є домінуючим, відповідно, у таких дітей можуть час від часу виникати складнощі у навчальної діяльності; при зниженому рівні інтенсивності тривожних станів глибинний зміст тривожних переживань, адекватний вікові, не фіксується, відповідно, у цих дітей можуть виникати значні ускладнення у навчальній діяльності. 4. Показано, що існує зв'язок між внутрішніми та зовнішніми характеристиками тривожних станів. Зокрема, глибинний зміст тривожних переживань впливає на форму тривожних станів, їх інтенсивність, окреслює ситуації, в яких проявляється дезадаптивна форма переживань, організовує специфічним чином емоційні, когнітивні та поведінкові прояви дітей. 5. Дослідження етіології схильності молодших школярів до дезадаптивної форми тривожних станів показало, що її глибинним джерелом є несприятливі фруструючі моменти, пов’язані зі взаємодією з первинними об’єктами на ранніх етапах їх розвитку. Нинішній стиль взаємодії з партнерами комунікації відіграє роль зовнішніх стимулів тих фіксованих переживань, які у минулому стосувались первинних об’єктів. Взаємодія з дитиною, при якій враховуються її неусвідомлені прагнення стосовно первинних об’єктів і яка спрямована на перспективу розвитку, сприяє успішній компенсації більш ранніх переживань дитини. 6. Визначено, що адекватним методом пропрацювання внутрішньої складової дезадаптивної форми тривожних станів молодших школярів є метод глибинно зорієнтованої кататимно-імагінативної психотерапії. Психокорекційна робота з молодшими школярами за цим методом здійснюється завдяки символічній функції психічної діяльності, яка відкриває можливість для психокорекції глибинних утворень, дозволяє впливати на внутрішні характеристики тривожних станів, не залучаючи дітей до інтелектуального аналізу психодинамічних процесів. 7. Встановлено, що корекційна робота з молодшими школярами у рамках глибинно зорієнтованої психотерапії має свої особливості та потребує дотримання певних умов, пов’язаних з організацією, перебігом психокорекційного процесу та його завершенням. Основними принципами, на яких базується процес психокорекції дітей, є: врахування та використання символічної функції психічної діяльності людини, забезпечення уявної взаємодії дитини з важливими для неї об’єктами на основі механізмів перенесення та контрперенесення. Основними прийомами, які забезпечують успішний розвиток процесу психокорекції дітей, є: тлумачення символу психологом без інтелектуального аналізу з боку дитини, взаємодія психолога з дитиною на символічному рівні, тематичне спрямовування процесу символізації, цілеспрямований пошук та символічне завершення ключових моментів, які є вирішальними в утворенні та функціонуванні симптоматичного комплексу, побудова адекватної взаємодії психолога і дитини на основі почуттів її перенесення та почуттів котрперенесення психолога; спеціальні прийоми кататимно-імагінативної психотерапії: символічне примирення, годування і задобрювання, конфронтація, використання провідника. 8. Дослідження показало, що дитина проходить певні етапи у ході психокорекційного процесу, які змінюються відповідно до ступеня пропрацювання глибинного змісту тривожних переживань, пов'язаного з більш ранніми прагненнями дитини стосовно партнера взаємодії. Пропрацювання змісту тривожних переживань, неадекватного вікові дитини, сприяє наближенню до адаптивного значення ступеня інтенсивності її тривожних станів. Відповідно, змінюються зовнішні характеристики тривожних станів дитини. Успішна апробація програми психокорекції підтверджує доцільність застосування комплексу засобів кататимно-імагінативної психотерапії у роботі з молодшими школярами, які схильні до дезадаптивної форми тривожних станів. Перспектива подальшого дослідження вбачається у розширенні уявлень про внутрішні характеристики тривожних станів та їх властивості, у детальному вивченні глибинного змісту тривожних переживань та його динаміки у дітей різного віку. |
