Анотація до роботи:

Барилова Г. К. Кореляція вербальних і невербальних складників у традиційних народних іграх (на матеріалі українських східнослобожанських говірок). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 українська мова. Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. Луганськ, 2009.

У дисертації здійснено фіксацію номінативних одиниць тематичної групи лексики ігор у східнослобожанських говірках, досліджено їхню семантичну структуру, описано способи номінації назв ігор у східнослобожанських говірках у широкому контексті, що передбачає розгляд предметно-дійового складу ігор як невербальної частини тексту. Установлено відношення семантики й символіки та предметно-дійового складу ігор до типових слов’янських мовних семіотичних систем. З’ясовано ареалогію ігрової термінології та одиниць вербального компонента ігор. Установлено багатогранність феномену гри, виявлено її давні витоки; проаналізовано зв’язок традиційних народних ігор з низкою духовних уявлень, народних звичаїв, обрядів, що виявляється в спільності символіки предметів, явищ, найменувань тощо.

1. У трактуваннях гри як універсальної категорії людської діяльності, усталених у філософії, психології, культурології та інших науках антропоцентричного напрямку, підкреслюється її творчий характер, спрямований на відтворення й відображення дійсності, що тісно пов’язана з культурою народу. Головними ознаками гри є умовність, емоційність, розважальна, навчальна й соціологізуюча спрямованість, визначеність простору й часу, вироблення окремих правил.

2. Традиційна народна гра в українських східнослобожанських говірках та її опис це культурний текст, у якому вербальні, реалемні, акціональні, агентивні, темпоральні та інші складники перебувають у відношеннях кореляції, під якою розуміємо співвідносність, відповідність, взаємозв’язок цих елементів. Вербальний план народної гри доповнюють складники, пов’язані з діями учасників гри, денотатами, які використовують у грі, назвами учасників. Нерідко в основі номінації назв ігор лежать фольклорні, звичаєві та обрядові традиції символізації й міфологізації окремих лексем.

3. Залежність вербальних складників від невербальних виявлено в описі способів номінації забав. Усі зафіксовані в українських східнослобожанських говірках назви ігор поділяємо на такі групи:

найменування, мотивовані назвами атрибутів ігор: с^|винка, ^|кул’ка, йа^|рошка тощо (165 одиниць 16%);

номени, що виникли за назвами учасників гри: сви^е|нар, пасту^|шок, ^|пекар’ та ін. (123 одиниці 11,9%);

лексеми, які розширили своє значення внаслідок метафоричного перенесення одних найменувань на інші: ба^|ранчи^ек, корж, во^|ли тощо (339 одиниць 32,9%);

назви ігор, мотивовані просторовими особливостями проведення гри: горо^|док, квад^|рати, ^|коло тощо (30 одиниць 2,9%).

У досліджуваних говірках відомі факти, коли різні ігри мають спільну назву: ко^|мар па^|нас, горо^|док лап^|та, с^|лишки с^|винка та ін. (56 одиниць 5,4%).

Крім того, назви ігор могли утворюватися у зв’язку з виникненням раритетних назв з ускладненою опосередкованою семантикою від загальновживаних чи звуконаслідуваних слів різними способами словотворення: пога^|н’ало, жгуто^|ви, жу/жу тощо (183 одиниці 17,7%).

Номінація ігор нерідко реалізована також за допомогою словосполучення (наприклад, вок та ^|зайец’, ^|латка по дош^|ч’еч’кам, па^|нас у ^|син’іх шта^|нах тощо): 215 одиниць 20,9%. У цих назвах також відображено невербальні складники: тоді першим компонентом словосполучення є назва самої дії ‘грати’, другим стрижневий (маркований) іменник, він номінує характер цієї дії й формально виражений прийменниково-іменниковою сполукою; але в мовленні перший компонент може бути пропущено у кл’о^|ка, мйач’, у підки^ед^|ного, ко^|н’а, коз^|ла, ^|ножи^еч’ка, у к^|ремйахи.

Дискурсивний спосіб номінації використано зрідка (наприклад, па^|нас/і^|ди до нас, шел ко^|рол’ по ^|л’есу, а ми п^|росо ^|с’ійали): три одиниці 0,3%.

4. Найбільшу групу назв ігор складають найменування, що виникли внаслідок метафоричного перенесення одних назв на інші. Визначальна роль у номінації цих ігор належить:

лексемам, символічне значення яких актуалізовано завдяки символіці дій, що їх виконують учасники гри (руч’е^и|йок, з’^|міка, ^|дога ло^|за);

словам, що мають традиційну символіку в народних піснях, прислів’ях, приказках (го^|р’ілки, пал’а^|нич’ка, пе^ире^ипе^и|лич’ка); у побуті (н’іж, кри^е|ниц’і, ^|ложе^ич’ки);

назвам, у яких міфологічно зумовлена символіка доповнює невербальні складники гри (ад і ра, ^|рожа, з ^|райу ^|пекло, кра^|шанка).

5. При описі ігор з імітацією рухів тварин і птахів традиційну символіку назв тварин нерідко поєднано з магічними рухами учасників гри, незвичайними якостями, яких набувають числа 1, 2, 3, 4, магічними діями, у яких виявлено виваженість і розсудливість людини, прагненням ужити всіх заходів, щоб захистити себе (наприклад, поклонитися на всі чотири сторони). Нерідко етапи гри символізують стадії людського життя. Так, у грі „Ворон” дівка спочатку красна, потім моторна, далі горбата, а на останок „бий дівку навздогін”.

6. Друге місце за кількістю найменувань посідають назви ігор, утворені від загальновживаних слів української мови, переважна більшість яких позначає дії, виконувані гравцями. Найпоширенішими є такі способи словотворення:

суфіксальний зага^|н’алка, зага^|н’алоч’ка, ко^у|т’уч’ка, соло^у|д’уч’ка, кід^|ки; жму^|рок; пе^ире^ибі^|гало;

безсуфіксний плаз, шко^|пирт’, блуд;

складання основ із суфіксацією чи нульовою суфіксацією: мухо^|лока; сви^ено^|пас;

шляхом субстантивації наби^е|ни, би^етко^|ви, пи^елко^|ви, ги^елко^|ве, поши^е|ва.

7. Третє місце за кількістю одиниць складають назви, утворені від найменувань атрибутів (к^|ремахи, с^|винка, ^|кул’ка, йа^|рошка та ін.). Це нерідко раритетні назви, серед яких велику групу складають похідні від загальновживаних слів: ^|бита, ^|гила, ^|жожка, ^|цурки; переосмислені загальновживані слова: ч^.иж, кул’, ч’оп та ін.

8. Вербальні й невербальні складники тексту гри можуть перебувати у відношеннях мотивованості (назва дії, яку виконують учасники гри, мотивує назву гри зага^|н’ати с^|винку заго^у|н’уч’ка; назва денотата, використаного в грі, мотивує найменування гри с^|винка ‘атрибут гри’ с^|винка ‘назва гри’; усі назви пов’язані бити ‘назва дії’ ^|битка ‘назва атрибута гри’ ^|битка, у ^|битки ‘назва гри’). Отже, акціональний план культурного тексту наповнює його новими свідченнями, і вони стають основою для найменування гри.

9. Символіка акціональних складників тексту гри вступає в синонімічні відношення із символікою денотативного плану гри агентивного, темпорального, просторового. Тому визначальна роль у найменуванні цих ігор належить лексемам, символічне значення яких актуалізовано завдяки символіці дій, які виконують учасники гри, символіці денотатів: наприклад, мак ‘назва гри’: у грі учасники сіють мак, у середині кола стоїть дівчина ^|макіка. Отже, актуалізовано такі значення: мак символ безмежності зоряного світу (тому хоровод належить до веснянок); мак символ красивої дівчини, плодючості, заспокоєння, швидкоплинного життя; коло (дівчата стають у коло) символ гармонії світобудови; весна (гра належить до веснянок) символ радості, здійснення бажань.

10. Вербальні та невербальні складники нерідко вступають в антонімічні відношення, наприклад, у грі „Краски” протиставлено учасників гри ангел : чорт; у грі „Божок” бог : чорт; у грі „Сміх” рай : пекло, захід : схід, небо: хлівець; у грі „Рожа” рожина дочка : хрома, рожа : хрома, рай : пекло.

11. Ареальна репрезентація матеріалу, виявленого на двох хронологічних зрізах (у кінці XIX ст. та на початку XXI ст.), дає можливість установити, що всі назви ігор, які функціонували наприкінці XIX ст., засвідчено в типових говірках Східної Слобожанщини й на початку XXI ст. Більша вербальна та функціональна розмаїтість найменувань, зафіксованих у XIX ст., характерна для західного й центрального ареалу східнослобожанських говірок, що обіймає населені пункти, розташовані в басейні річок Жеребець, Красна, Борова та Айдар. Менше вербальне наповнення в кінці XIX ст. характерне для говірок, розміщених у басейнах рік Деркул і Комишна. Із 38 ігор, назви яких закартографовано, сім засвідчено лише в одному н. п., одну у двох. У зв’язку з архаїзацією багатьох найменувань просторова поведінка картографованих явищ розмита, ареально не виразна, що унеможливлює виділення мікроареалів.

Назви народних ігор належать до архаїчного шару лексики. Тому частину найменувань сучасні носії говірки втратили, наприклад, крам, к^|рамар (зафіксовано в 6 н. пп. з 92 обстежених); ^|рожа, пі^|вон’ійа (у 5 н. пп.); ду^|дар, танц’у^|рист, ду^|дари^ек (у 12 н. пп.); ^|лека, ле^и|ко (у 5 н. пп.). Серед проаналізованих 95 ігор не збереглося жодної, яка була б зафіксована в усіх 92 обстежених н. пп., 41% ігор засвідчено у 26 93% обстежених н. пп., що зумовило представлення цього лексичного матеріалу на картах атласу.

12. Багатогранність феномену гри полягає в тому, що витоки її дуже давні, у деяких випадках сягають доісторичних часів. Зв’язок традиційних народних ігор з низкою духовних уявлень, народних звичаїв, обрядів незаперечний, він виявлений передусім у спільності символіки предметів, явищ, найменувань тощо.

Публікації автора:

1. Назви українських народних ігор в східнослобожанських говірках // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. 2001. № 3. С. 72 77.

2. Вербальний компонент гри у фарби в українських східнослобожанських говірках // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. 2001. № 12. С. 134 138.

3. До питання про символіку гри „Рожа” (на матеріалі записів зі Слобожанщини) // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. 2002. № 4. С. 142 146.

4. Народні ігри в аспекті дискурсу // Образне слово Луганщини : тези
І регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови. Луганськ, 2002. С. 28 34.

5. Назви народних спортивних ігор в українських східнослобожанських говірках // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. 2002. № 10. С. 130 136.

6. Вербальний компонент гри „Гуси” в українських східнослобожанських говірках // Образне слово Луганщини : тези ІІ регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови. Луганськ, 2003. С. 29 33.

7. Великодні ігри та їх номінація в українських східнослобожанських говірках // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. 2003. № 3. С. 257 263.

8. Вербальний компонент народних ігор „в ад і рай” у східнослобожанських говірках // Діалектологічні студії. 2 : Мова і культура. Л., 2003. С. 139 144.

9. Символіка гри „Ворон” (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) // Образне слово Луганщини : тези ІІІ регіон. наук. конф. з укр. мови. Луганськ, 2004. С. 22 24.

10. Лексикографічна обробка назв ігор та їх атрибутів у „Словарі” за редакцією Б. Грінченка // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. 2004. № 5. С. 41 49.

11. Примовки в дитячих народних традиційних іграх Східної Слобожанщини : ритміка, значення, структура // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. 2004. № 11. С. 264 272.

12. Символічні значення назв тварин та птахів в українських східнослобожанських говірках (на матеріалі традиційних ігор) // Материалы по русско-славянскому языкознанию : междунар. сб. науч. тр. Вып. 27. Воронеж, 2004. С. 98 103.

13. Вербальний компонент гри „В крем’яхи” (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) // Філологічні науки : зб. наук. пр. Сумс. держ. пед. ун-ту ім. А. С. Макаренка, 2004. С. 3 9.

14. Номінація гри „Кавуни” в етнолінгвістичному аспекті (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) // Лінгвістика : зб. наук. пр. Луганськ : Альма-матер, 2005. № 1. С. 80 86.

15. Символіка гри „Кішка (кіт) і мишка” (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) // Образне слово Луганщини : тези ІV регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови. Луганськ : Альма-матер, 2005. С. 18 21.

16. Етнолінгвістична оцінка гри „Перепілочка” (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. 2005. № 9. С. 120 125.

17. Номінація традиційних дитячих ігор у лемківських говірках // Східнослобожанські українські говірки. Нотатки до мовного портрета переселенців з Лемківщини : наук.-навч. посіб. / за заг. ред. К. Д. Глуховцевої. Луганськ, 2006. С. 35 38.

18. Українська народна гра „Віл” // Лінгвістика : зб. наук. пр. Луганськ : Альма-матер, 2006. № 4. С. 142 146.

19. Символіка дитячої гри „Сваха” у східнослобожанському ареалі // Етнолінгвістичні студії 1 : зб. наук. пр. Житомир : Полісся, 2007. С. 126 132.

20. Українська народна гра „М’яч простий” // Образне слово Луганщини : тези VI регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови. – Луганськ : Альма-матер, 2007. С. 33 34.

21. Назви ігор з використанням палиці (палички), дощечки (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. 2007. № 15. С. 192 199.

22. Українська народна гра „Горелки” („Хрещик”) // Слобожанська беседа : матеріали I регіон. наук.-практ. конф. / за ред. проф. К. Д. Глуховцевої. – Вип. 1. Луганськ : Альма-матер, 2007. С. 77 79.

23. Українська народна гра „Комар” // Слобожанська беседа : матеріали II регіон. наук.-практ. конф. / за ред проф. К. Д. Глуховцевої. – Вип. 2. Луганськ : Альма-матер, 2008. С. 63 64.