Мірошниченко Віктор Анатолійович. Коригування бюджетно-податкової політики України в перехідний період: дисертація канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Українська Академія держ. управління при Президентові України. - К., 2003.
Анотація до роботи:
Мірошниченко В.А. Коригування бюджетно-податкової політики в перехідний період. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Українська Академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2003.
У дисертації висвітлені теоретико-методологічні та прикладні основи державного коригування бюджетно-податкової політики, що має важливе теоретичне і практичне значення для розвитку державного управління у фінансово-економічній сфері. Визначено цілі коригування бюджетно-податкової політики, проведено аналіз коригування бюджетного дефіциту та бюджетних видатків, розроблено загальну схему бюджетно-податкового коригування та коригування реального валютного курсу, заходи щодо розв’язання проблеми неплатежів державних підприємств, вдосконалення системи оподаткування і підвищення доходів.
Проведене в рамках дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу і засвідчило ось що.
Коригування бюджетно-податкової політики являє собою систему заходів щодо зміни фінансового програмування через методи, інструменти з використанням вже відомих факторів. Інакше кажучи, під коригуванням слід розуміти перегляд основних макроекономічних величин, наприклад різниці між сукупними надходженнями і сукупними видатками, основними компонентами платіжного балансу тощо.
Основною метою коригування бюджетно-податкової політики України має бути виправлення макроекономічного та структурного дисбалансу для досягнення стабілізації платіжного балансу і економічного зростання з дотриманням при цьому принципів економічної ефективності і соціальної справедливості.
До складу програми економічного коригування входить багато економічних заходів щодо здійснення широкомасштабних цілей (покращання платіжного балансу, ефективного використання виробничого потенціалу, прискорення темпів економічного зростання в довготривалій перспективі).
Узагальнюючи всі цілі коригування бюджетно-податкової політики, можна вважати, що досягнення зовнішньої і внутрішньої збалансованості і адекватного економічного зростання є пріоритетними напрямами державного управління в галузі економіки.
В умовах перехідної економіки, коли переглядається роль держави і відчувається потреби в перекладенні на бюджет більшості з тих видатків на соціальні потреби, які до останнього часу продукували державні підприємства, дефіцит бюджету має значно меншу інформативну цінність, ніж це, як правило, вважається. У такій ситуації для проведення макроекономічної політики більш важливим орієнтиром слугуватиме не дефіцит, а загальна сума наданих кредитів.
При розробці державної політики, спрямованої на підвищення темпів реального економічного зростання або на розв’язання проблеми високого рівня безробіття, основним завданням є визначення заходів зі структурної перебудови. Ці заходи будуть успішними при досягненні макроекономічної стабільності. В цьому разі бюджетна стабілізація є необхідною умовою структурних реформ.
Дефіцит бюджету є економічним барометром, за показниками якого ведеться постійний нагляд. Зростання дефіциту завжди сприймається в межах країни та за кордоном як сигнал тривоги. Тому уряд зацікавлений обмежити дефіцит бюджету шляхом або вжиття належних заходів фіскальної стабілізації, або проведення такої політики, яка призведе до більшого погіршення становища країни, ніж у разі допущення зростання дефіциту. Інакше кажучи, майже завжди уряд намагається показувати меншу величину дефіциту бюджету, ніж та, яка б існувала за правильної оцінки фактичного фіскального дефіциту.
Під час переходу до ринкової економіки надзвичайно важливо стримувати зростання інфляції, не вдаючись до безпосереднього контролю над цінами. Однак через зміни відносних цін у перехідний період недоцільно прагнути до дуже низьких темпів інфляції, оскільки це передбачало б зниження цін у якомусь із секторів економіки. Для зниження темпів інфляції найважливішим макроекономічним інструментом є збільшення кредитів, а не дефіцит бюджету.
Значна частина кредитів надається державним підприємствам і уряду, і лише невелика частина - приватному сектору, що розвивається. Великомасштабний перерозподіл кредитів між бюджетом і державними підприємствами може існувати, не впливаючи на стан приватного сектора. Однак у результаті надання більших кредитів бюджету з відповідних галузей можуть витіснятися такі державні підприємства, які діють як приватні. Тому однією з фундаментальних цілей все ще залишається вдосконалення системи управління державними фінансами. Але там, де кредити занадто субсидійовані і продовжують надаватися збитковим підприємствам без урахування їх перспектив стати конкурентоспроможними, цей фактор може бути не дуже важливим. Такий перерозподіл повністю відповідатиме цілям переходу до ринкової економіки.
Бюджет має стимулювати пожвавлення економічної діяльності, зокрема розвиток приватного сектора, і сприяти вдосконаленню економічної і соціальної інфраструктури.
У сфері стабілізації найважливішим із завдань, які стоять перед перехідною економікою, є необхідність поглинання надлишку грошової маси. Це завдання вирішується під час одного або кількох раундів коригування цін.
Заходи щодо бюджетно-податкового коригування мають розроблятися в межах загальної методології, яка поєднує завдання щодо вжиття комплексу заходів і досягнення економічних цілей у сфері інфляції, зростання та платіжного балансу. Основним засобом, який дає змогу поєднати досягнення бажаного рівня дефіциту з макроекономічними завданнями, є фінансування.
Стратегія бюджетно-податкового коригування може вимагати або більшої орієнтації бюджетно-податкової політики на обмеження витрат, або її на їх збільшення. Досягнення бюджетної консолідації стає вирішальним через наявність великих структурних дефіцитів, зростання державного боргу та необхідність розв’язувати проблеми обмеженості внутрішніх і зовнішніх ресурсів.
Наявність зв’язку між бюджетно-податковим коригуванням і досягненням бажаного стану рахунку поточних операцій потребує аналізу наслідків бюджетно-податкової політики для здійснення заощаджень та інвестицій приватного сектора. Ці наслідки залежатимуть від вжитих бюджетно-податкових заходів і характеру супровідних заходів в інших сферах макроекономіки.
Масштаб коригування залежить від якості конкретних заходів, вибраних для його проведення. Оцінюючи якість, основну увагу слід приділяти стабільності та довготривалості заходів, які розглядаються, а також відносному впливу альтернативних варіантів політики на інвестиційні та виробничі стимули і стан платіжного балансу.
Важливим фактором коригування бюджетно-податкової політики є динаміка державного боргу та можливості його обслуговування.
Державні видатки, не профінансовані за рахунок податкових або неподаткових надходжень, призводять до підвищення сукупного попиту і, відповідно, до інфляції.
Можливості безінфляційного фінансування, як правило, обмежені. Як тільки приватний сектор задовольниться обсягом накопичених грошових авуарів, нарощування грошової маси в економіці стане підштовхувати його до збільшення видатків.
Стан державного боргу стає нестійким або у випадку, коли прогнозується необмежене зростання боргу щодо валового внутрішнього продукту, або коли вартість обслуговування боргу є високою. Оцінки стабільного стану державного боргу є неоднозначними, вони залежать від прогнозів відносно таких змінних, як процентні ставки, темпи економічного зростання та величини державних доходів і витрат.
Ключовим фактором, який визначає загальні темпи кредитно-грошової експансії, зазвичай є державні позики в банківській системі. З цього випливає, що фіскальне коригування часто є важливим елементом політики, яка спрямована на утримання грошово-кредитної емісії.
Для прискорення проведення грошових операцій необхідно оперативно перебудувати механізми платежів та розрахунків, особливо тих, що пов’язані з банківською системою. Особливу увагу при цьому слід приділити порядку оплати чеків та механізмам розрахунків.
Послаблення урядового контролю над частиною державного сектора створює протистояння і протидію в державному секторі між органами, які контролюють державний бюджет, і органами, які контролюють позабюджетні рахунки, місцевими органами влади та державними підприємствами. Доти, поки не будуть точно визначені функції законодавчої та виконавчої влади, між ними існуватимуть конфліктні відносини навіть у рамках державного бюджету.
Оскільки темпи загального економічного зростання залежать від розміщення ресурсів на мікроекономічному рівні під впливом податкової системи та розподілу доходу і національного багатства після виплати податків, надзвичайно значення мають і такі властивості системи, як, наприклад, податковоутворюючий потенціал, ефективність, справедливість, прийнятний ступінь податкового тягаря та транспарентність.
Визначаючи ступінь деталізації класифікації, слід враховувати статистичні вимоги ефективності оцінок.
Для прогнозування надходжень, пов’язаних з відповідною податковою структурою, необхідно розмежовувати зміни в сумі надходжень, що автоматично викликані зростанням ВВП, та зміни, що відбулись у результаті вжиття довільних заходів. З цією метою необхідно використовувати метод перетворення даних про фактичні надходження у динамічний ряд, який показує суму можливих надходжень за відсутності довільних змін податкової системи в довільно взятому році (зазвичай в останньому, що охоплює дані про надходження).
Необхідно зосередити увагу податкових органів на найважливіших джерелах податкових надходжень - акцизних зборах, податку на додану вартість, нарахуваннях із заробітної плати, на прибуток підприємств та податку на майно. Податкова реформа має спрямовуватись на створення податкової системи, що включатиме лише кілька основних податків з тим, щоб податковий механізм використовувався раціонально.
Публікації автора:
Мірошниченко В.А. Проблеми коригування бюджетно-податкової політики України у перехідний період. Зб. наук. пр. УАДУ. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - Вип. 2. - Ч. IV. - С. 146-150.
Мірошниченко В.А. Вплив коригуючих монетарних засобів на економічне зростання // Вісн. УАДУ. - 2000. - № 4. - С. 142-147.
Мірошниченко В.А. Розробка заходів щодо усунення неплатежів державних підприємств. Зб. наук. пр. - Д.: Дніпропетр. філ. УАДУ, 2001. - Вип. 2(5). - С. 183-189.
Мірошниченко В.А. Теоретичні підстави економічного коригування бюджетно-податкової політики // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (30 трав. 2001 р., Київ). - К., 2001. - С. 121-125.
