Анотація до роботи:

Лісова Н.В. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2007.

У дисертації досліджується історичний розвиток регулювання кримінальної відповідальності за шкоду, заподіяну в стані крайньої необхідності. Визначено основні кримінально-правові аспекти поняття крайньої необхідності. Проаналізовано юридичну природу крайньої необхідності як обставини, що виключає злочинність діяння. Особливу увагу приділено критеріям співвідношення та відмежування крайньої необхідності з такими обставинами, що виключають злочинність діяння, як фізичний або психічний примус; виконання наказу або розпорядження; діянню пов’язаному з ризиком; виконанню спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Підтверджено, що крайня необхідність є обставиною, яка займає в системі обставин, що виключають злочинність діяння, центральне (особливе) місце серед тих, в основу яких покладено як здійснення суб’єктивного права, так і виконання юридичного обов’язку.

Конкретизовано наукове визначення крайньої необхідності, яке враховує наступні аспекти: семантичне тлумачення термінів, що утворюють словосполучення «крайня необхідність»; родові ознаки, що притаманні всім обставинам, які входять до інституту обставин, що виключають злочинність діяння; максимально повне відображення всіх конститутивних, специфічних ознак крайньої необхідності. Запропоновано внести зміни у законодавче визначення крайньої необхідності, передбачене ч.1 ст.39 КК України.

Особливу увагу приділено проблемі визначення меж крайньої необхідності. Досліджено питання допустимості заподіяння рівнозначної шкоди у випадках, коли об’єктом заподіяння шкоди виступає життя або здоров’я людини. На основі аналізу поняття крайньої необхідності як обставини, що виключає злочинність діяння, яке притаманне державам як з континентальною, так і загальною системою права, розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинної кримінально-правової норми.

Публікації автора:

1. Лісова Н.В. Крайня необхідність: особливості визначення поняття // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 1. – С.43–48.

2. Лісова Н.В. Місце крайньої необхідності в системі обставин, що виключають злочинність діяння // Вісник прокуратури. – 2006. – № 5. – С.56–65.

3. Лісова Н.В. Деякі аспекти кримінальної відповідальності при перевищенні меж крайньої необхідності // Вісник прокуратури. – 2006. – № 9. – С. 83–89.

4. Лісова Н.В. Крайня необхідність у кримінальному праві зарубіжних країн // Вісник прокуратури. – 2006. – № 11. – С. 104–113.

5. Лісова Н.В. Умови правомірності крайньої необхідності // Молодь у юридичній науці. Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених «Треті осінні юридичні читання» (5–6 листопада 2004р.)– Хмельницький: Хмельницький університет управління та права, 2004. – С.411–412.

6. Лісова Н.В. Деякі аспекти кримінальної відповідальності при перевищенні меж крайньої необхідності // Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції до Дня науки (19 травня 2005р.) – Чернігів: КП Видавництво «Чернігівські обереги», 2005. – С.46–48.

7. Лісова Н.В. Крайня необхідність чи зловживання службовим становищем? (Проблема кваліфікації) // Актуальні проблеми правознавства: Тези доповідей і наукових повідомлень учасників наукової конференції молодих учених та здобувачів. Х.: Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, 2006. – С. 211–213.