У дисертації представлене нове розв’язання наукового завдання, що полягає у комплексному аналізі складових процесу міжнародної регіональної інтеграції держав Центральної Європи та України в контексті європейської інтеграції. Узагальнення теоретичного надбання, а також практики реалізації європейського інтеграційного процесу на міжнародному та міжрегіональному рівнях сприяло окресленню складових зовнішньої політики України у центральноєвропейському регіоні та формулюванню концептуальних узагальнень сучасного ефективного євро-регіонального співробітництва України. Теоретико-методологічні та концептуальні узагальнення автора дисертації (викладені у монографіях, наукових вітчизняних та зарубіжних фахових виданнях, у вже діючих міжнародних регіональних програмах) є швидше підходом до висвітлення складних питань сутнісних змін в центральноєвропейському регіоні, ніж абсолютно повною і вичерпною відповіддю на всі сьогоднішні і майбутні проблеми розвитку країн Центральної Європи вже в складі Євросоюзу, що було б претензійним і некоректним з наукового погляду. Глибоке переосмислення ролі і значення цього невеликого, але вкрай важливого регіону в центрі Європи, в контексті максимального врахування всієї сукупності факторів, більше того за умов виокремлення альтернатив історичного суперечливого за характером розвитку держав Центральної Європи, дає можливість формулювати нові підходи до вивчення Центральної Європи за умов поглиблення та розширення євроінтеграційного процесу. У висновках дисертації викладено найбільш важливі результати та положення дисертаційного дослідження. 1. Науковому осмисленню проблем сучасного євроінтеграційного розвитку країн центральноєвропейського регіону протягом 1991-2007 років слугувало використання різноманітних за своїм походженням, інформаційною насиченістю та загальною спрямованістю архівних документів та документальних матеріалів. Порівнюючи історіографію дослідження науковців країн Вишеградського об’єднання, можна зробити наступні узагальнення. Переважна більшість наукових розвідок вчених Польщі по тематиці Вишеградського об’єднання має так званий східний вимір. Наявним є потужний масив історичної, політологічної та економічної літератури з питань історичних, торгово-економічних зв’язків Польщі та України, сучасних проблем нового кордону Європейського Союзу. Виключно історико-філософську, історико-культурну та економічну спрямованість наукових досліджень по темі Вишеградської співпраці, розвитку ідеї Центральної Європи презентують угорські дослідники. Чеські наукові студії з центральноєвропейської тематики за кількістю з-поміж цих країн регіону - найменші, втім, наявними є монографічні видання суто політологічного характеру. Словацька історіографія проблемних питань співпраці Вишеградської групи країн має свої особливості. Зокрема, тут присутній і східний вимір – великий за обсягом масив сучасних узагальнень і розробка рекомендацій щодо розвитку двосторонніх відносин з Україною, а також і розвитку нового східного кордону ЄС. Історіографія зарубіжних, включно і російських дослідників презентована великим масивом історичних та економічних праць по окремим країнам центральноєвропейського регіону, наявними є також і монографічні видання щодо аналізу системи двостороннього міждержавного співробітництва країн регіону. Вивчення істориками питання діяльності Вишеградської четвірки як регіонального міжнародного об’єднання країн Центральної Європи – в Україні здійснюється епізодично в форматі публікацій, які здебільше мають інформаційний характер. Наявними є політологічні та краєзнавчі видання з окремих проблемних питань країн регіону. Відсутні серйозні порівняльні монографічні дослідження, монографії з проблемних питань міжнародного співробітництва країн Центральної Європи. Отже, аналіз вітчизняних та зарубіжних історіографічних джерел засвідчує потребу в подальшому вивченні історії країн Центральної Європи в контексті євроінтеграційного та єврорегіонального розвитку, а також і впливу процесу розширення ЄС на взаємовідносини країн Центральної Європи з Україною. 2. Теоретико-методологічні засади дисертаційного дослідження базуються на міждисциплінарному підході, а також використання загальнонаукових принципів історизму, об’єктивності, порівняльно-історичних, проблемно-хронологічних методів аналізу і синтезу - дало можливість комплексно враховуючи дію чинників історичного, економічного, інституційного, політичного характеру, проаналізувати основні складові європейського інтеграційного процесу країн Центральної Європи. Використання системного підходу, який по суті і є основою методології дисертаційного дослідження, сприяло чіткій постановці наявних проблем і логічній характеристиці шляхів їх розв’язання. Якісний новий рівень євроінтеграційного процесу в контексті радикальних геополітичних змін на континенті, рельєфно окреслив тенденцію пошуків теоретичних моделей чи новітньої модифікації традиційних теорій інтеграції для пояснення сучасних інтеграційних процесів включно. Проблеми пов’язані з формуванням чи власне визначенням теоретичних підвалин сучасного комплексного євроінтеграційного процесу мають об’єктивний характер, що пов’язано як із поглибленням, так і з розширенням ЄС в контексті зміни теоретичних підходів політичного реалізму (неореалізму) та політичного ідеалізму. Формування нової Центральної Європи на зламі ХХ-ХХІ століть є багатовимірним процесом, функціонуючим за внутрішньою логікою розвитку - як розвиток цілісного організму, що знаходиться в постійній взаємодії з новим геополітичним та геоекономічним простором Європейського Союзу, який буде безперервно “звіряти” свої інтереси - “відповіді” із станом і реакцією своїх новітніх елементів – неофітів Центральної Європи. 3. Регіональна політика в структурі ЄС поступово виокремилася як один із важливих та пріоритетних напрямів політики Європейського Союзу. Концептуально, процес регіоналізації і відбувається здебільше на національному рівні і сприяє зміцненню субнаціональних зв’язків, а процес євроінтеграції відбувається на наднаціональному рівні, втім ці два процеси є взаємопов’язаними і в деякій мірі на сьогодні узгоджуються, наприклад, у досягненні консенсусу, що надає адекватну компенсацію інтересам окремих учасників, а також виявляється у конвергенції домовленостей в процесі формування єдиного економічного, монетарного союзу, оскільки потреби перерозподілу теж визначаються регіональною політикою. Проблема формування діючої та ефективної системи міжрегіонального співробітництва за європейськими стандартами в Україні є актуальним питанням теорії і практики європейської інтеграції України. Принципово важливим є по-перше, системний підхід щодо необхідності розбудови ефективної єврорегіональної співпраці України і відмова від декларацій та імітації єврорегіонального співробітництва. По-друге, на сьогодні за умов “пробуксовування” євроінтеграції України, саме розбудова європейського рівня міжрегіонального співробітництва України може стати конкретною презентацією європейських намірів України. 4. Вишеградське об’єднання є одним з рідкісних прикладів координації дій країн регіону, який слугує своєрідною моделлю європейської та євроатлантичної інтеграції чотирьох (зазначимо, кожний з своїми особливостями) для України і що особливо важливо - має безпосередній вплив на Україну у різних вимірах, найважливішим з-поміж яких у найближчій перспективі є участь країн Вишеграду у формуванні східної політики Європейського Союзу, отже і по відношенню до України. Здійснений аналіз історичного розвитку Вишеградського об’єднання засвідчує, що проблеми і конфлікти у Центральній Європі за характером і терміном мають широкий спектр – від актуалізації кривд минувшини (які певні партії в кожній з країн Вишеграду розігрують у сучасних міждержавних відносинах) до актуальних проблем сьогодення, які “піднімаються” на міждержавний рівень. Після вступу країн Вишеградської четвірки до ЄС, стійкі проблемні питання між ними мають ще один важливий аспект – до кого приєднатись всередині ЄС, щоб захистити чи реалізувати власні інтереси чи навпаки – в якій мірі підпорядковуватися ЄС в тих чи інших питаннях задля кращого позиціювання в регіоні. Країни Вишеградського об’єднання вже з початку його створення прихильно ставилися до України в цілому, як не раз про це заявляли прем’єр-міністри Угорщини та Польщі, підкреслюючи, що Вишеградське об’єднання не є ізольованою структурою і воно відкрите для співробітництва з іншими країнами, в тому числі і з Україною. 5. Масштабне східне розширення Європейського Союзу протягом 2004-2007 років сприяло трансформації нового східного кордону ЄС, кордонів країн Центральної Європи та кордонів України. Одним з останніх найважливіших етапів еволюційних змін сутності так званого українсько-єесівського кордону стало приєднання 21 грудня 2007 року країн Центральної Європи – сусідів першого порядку України до Шенгенської зони і виконання ними Шенгенських acguis. По суті, це означає завершальний етап скасування внутрішніх кордонів між країнами Центральної Європи та іншими країнами-членами Євросоюзу, а також і посилення охорони та підвищення безпеки на новому східному зовнішньому кордоні ЄС, що створює проблеми для України. Формування нового східного кордону ЄС – у площині взаємовідносин: держави Центральної Європи та Україна, визначає низку принципово важливих наслідків для України. Перший і головний наслідок для України – це закінчення більш ніж десятирічного періоду ліберального режиму перетину кордонів між Україною та країнами Центральної Європи та формування зони територіальної стабільності вздовж західних кордонів України. Другий важливий наслідок для України - система перетину на новому міжнародному кордоні радикально змінилася внаслідок введення візового режиму. Прийняття Шенгенських acquis у 2007 році новими державами-членами Європейського Союзу є свідченням здатності прийняти зобов’язання членства, введення Шенгенськиї acquis має на меті захист своїх, насамперед, економічних інтересів, посилення саме економічної безпеки держав-членів Євросоюзу. Третім, важливим наслідком формування нового східного кордону ЄС для України, є питання керування ситуацією з питань безпеки. Позаяк Україна вже давно перетворилася не тільки в транзитну державу, але і в накопичувач для нелегальних мігрантів. За умов, коли жодна з країн Центральної Європи не має територіальних претензій одна до одної та до України включно, питання безпеки зосереджується не на питаннях перегляду наявних кордонів, а на проблемі захисту нового східного кордону ЄС. 6. В контексті європейського вибору України, власне пошуків загальноцивілізаційного вибору, окреслились і досить сумні факти непорозуміння ключової ролі єврорегіональної співпраці в контексті просування України в руслі процесу європейської інтеграції. Маємо на увазі, по-перше, відсутність в України ефективної системи транскордонного/міжрегіонального співробітництва. По-друге, причини такого становища, на нашу думку, “криються” у хибних уявленнях представників влади стосовно меншовартості регіонального, міжрегіонального чинника в загальній системі міжнародних відносин. Принципи субсидіарності і децентралізації, відповідальності і дієздатності регіонів України не набули тої ваги, яку демонструють хоча би наші сусіди “першого порядку” – Польща, Угорщина, Словаччина. Ключову роль у розбудові системи міжрегіонального співробітництва України мають відіграти органи місцевого самоврядування. 7. Теоретичні розробки і концептуальні положення автора дисертаційної роботи (викладені також у міжнародних програмах: Програма розвитку транскордонного співробітництва Закарпатської області на 2003 рік, Концепція спільного розвитку прикордонних територій України та Угорщини; Стратегія розвитку транскордонного співробітництва у Карпатському регіоні “Карпати 2004-2011 рр.”; Концепція створення логістичного кластеру на Закарпатті) підтверджують необхідність розбудови якісно нової, європейського рівня системи міжрегіонального, транскордонного співробітництва України. Обґрунтовано, що важливою складовою зовнішньої політики України має стати активізація розвитку якісно нових взаємовідносин у площині Україна – країни Вишеградського об’єднання, динамічна розбудова ефективної регіональної системи міжнародного співробітництва – з країнами Центральної Європи (членами Євросоюзу) за якісно нових умов на європейському континенті. | 