Дисертацію присвячено вирішенню проблеми впливу креативного мислення на соціалізацію дітей молодшого шкільного віку. Узагальнення результатів теоретичної та експериментальної частин дисертаційного дослідження дали змогу зробити такі висновки: 1. Трактування соціалізації науковцями різних психологічних напрямів є суперечливими. Не збігаються точки зору щодо її основних засобів, інституцій, механізмів і критеріїв успішності, неоднозначно оцінюється співвідношення впливу стихійної та соціально-контрольованої соціалізації людини, її свідомої самозміни та дії неусвідомлюваних механізмів цього процесу. Істотними складовими соціалізації дитини є гомінізація, соціальна адаптація, індивідуалізація, енкультурація та інтеграція особистості. До основних чинників, які впливають на соціалізацію дітей молодшого шкільного віку, належать: а) суб’єктивні – психологічні особливості підростаючої особистості, що виражаються під час її соціальної діяльності (праці, спілкування, пізнання, гри та навчання) у відповідних інституціях соціалізації (в сім’ї, школі, групі однолітків); б) об’єктивні – умови соціалізації в масштабах людства – мегачинники, держави – макрочинники, великих груп, до яких безпосередньо чи опосередковано належить дитина, – мезочинники та сім’ї і близького оточення – мікрочинники. Показниками успішності соціалізації є: відповідність цінностей, світоглядних установок дитини соціально прийнятним соціуму – соціальний параметр; тональність вияву внутрішнього стану емоційної сфери як оцінка власного самопочування під час цього процесу – психологічний параметр. За умови оптимальної реалізації соціального параметру знижується небезпека формування неконструктивної девіантної поведінки підростаючої особистості як антагоністичного протиставлення себе середовищу, що є типовим наслідком неуспішної соціалізації. Змістові особливості психологічного параметру відображають конструктивне (із критичною оцінкою та творчою інтерпретацією ідей, що нав’язуються, збереженням гнучкості сприйняття соціальних реалій, суб’єктності під час соціального дорослішання, переважання саморозвитку в цьому процесі) або негармонійне та неконструктивне (в основному пасивне, некритичне, спрямоване лише на адаптацію, що може призвести до такого варіанту неуспішної соціалізації, як набуття особистістю конформізму) соціальне дорослішання. 2. Виокремилася низка негативних аспектів соціалізації дітей в онтогенезі, що є актуальними в наш час. Ці несприятливі чинники різного масштабу зумовлюють необхідність пошуку шляхів гармонізації процесу соціалізації. Теоретичні положення про проблемність соціального дорослішання дітей на сучасному етапі підтвердились емпірично під час констатувального етапу експерименту. Негативні показники різних аспектів соціалізації дітей молодшого шкільного віку сягнули 45%. Тобто, кожна друга-третя дитина має певні труднощі під час цього процесу за обома визначеними параметрами – соціальним та психологічним. Зокрема, найбільше негативних показників отримано стосовно задоволення стосунками з батьками, однолітками, щодо наявності почуття соціальної захищеності та задоволення станом власного здоров’я. Результати констатувального тестування показали також низький рівень розвитку креативного мислення в усіх досліджуваних. 3. На основі системного та особистісно-діяльнісного принципів наукового дослідження розроблено та перевірено низку творчих завдань, спрямованих на пізнання, створення, перетворення та використання в новій якості для розвитку креативного мислення учнів молодших класів, а саме: розвитку в них уміння класифікувати об’єкти, ситуації та явища за різними критеріями, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, бачити взаємозв’язки та помічати нові зв’язки між системами, розглядати систему в розвитку, робити пропозиції прогнозуючого характеру, виділяти протилежні ознаки об’єкту, виявляти та формулювати суперечності, розділяти суперечливі якості об’єктів у просторі та часі, уявляти просторові об’єкти, використовувати різні системи орієнтації в уявному просторі та уявляти об’єкт на основі виділених ознак. Підібрані завдання формувального етапу експерименту базувалися на програмному матеріалі навчального предмету «Англійська мова» та мали ігровий характер. 4. Креативне мислення дитини є сприятливим інтегруючим чинником її соціалізації, оскільки соціальна діяльність дитини, яка є вирішально-визначальною під час її соціального дорослішання, в своїй основі має творчий характер. Під час засвоєння досвіду суспільного життя дитина переживає кожний етап цього процесу як суб’єктивне відкриття та створення власного соціального простору. Креативне мислення як когнітивний аспект творчої діяльності є постійним супутником та передумовою гармонійного розвитку людини впродовж усього її життя, забезпечуючи вміння особистості аналізувати проблеми, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити пропозиції прогнозуючого характеру, виявляти та формулювати суперечності, досягати результату з меншими енерговитратами та більшою радістю, розуміти «множинність» першопричин і наслідків ситуацій, вчинків, рішень тощо. Теоретичні положення про сприятливий вплив креативного мислення на соціалізацію дітей молодшого шкільного віку підтвердились емпірично під час контрольного етапу експерименту. Встановлено, що невисокий рівень розвитку креативного мислення дітей контрольної групи залишився без змін, як і високі негативні показники їх соціалізації. Водночас результати респондентів експериментальної групи зазнали статистично значущих змін: рівень розвитку креативного мислення зріс після проведення серії занять із іноземної мови з використанням творчих вправ під час формувального етапу експерименту, а рівень негативних відповідей щодо ускладненості соціалізації – зменшився. Доведено, що між актуалізованим креативним мисленням та проблемністю проходження процесу соціалізації дітей молодшого шкільного віку існує статистично достовірна обернена залежність – отриманий коефіцієнт Спірмена -0,6545. Таким чином, отримані результати дають можливість зробити висновок про те, що мета наукового дослідження – реалізована, висунута гіпотеза – доведена, завдання – вирішені. Подальшого вивчення чекають питання, що стосуються розвитку креативного мислення за допомогою системи творчих завдань на наступних освітніх рівнях, феномену ресоціалізації, сучасної тенденції маскулінної моделі соціалізації для дівчаток та фемінної – для хлопчиків, особливостей духовно-моральної, правової, політичної та економічної соціалізації дітей, недостатньо з’ясованим є взаємозв’язок процесів адаптації та індивідуалізації, співвіднесення впливів макро- та мікрорівнів соціального оточення на перебіг і характер процесу соціалізації. |
