1. Кредит нерозривно пов‘язаний з кругообігом капіталу, а принципи: цілеспрямованість, поверненість, терміновість, платність і забезпеченість кредиту —роблять його дійовим способом раціонального господарювання, повного використання виробничих ресурсів, позичкового і всього суспільного капіталу, підвищення ефективності економіки. 2. Кредитне господарство порівняно з стихійним товарно-грошовим господарством тісно пов‘язане з підвищенням свідомості людини, наданню кредиту передує розробка бізнес-плану, який визначає умови виробництва й реалізації продукції, її ціну й прибуток підприємця, а значить, термін повернення кредиту з відсотковою оплатою. Отже, кредитне господарство забезпечує регульований, узгоджений розвиток економіки. 3. Загальносвітовою тенденцію розвитку інституційного забезпечення кредитної системи є формування універсальних фінансово-кредитних інститутів, які здійснюють увесь комплекс фінансово-кредитних операцій шляхом використання сучасних засобів обробки та передавання інформації. Крім комерційних, в розвинутих країнах існують державні кредитні установи, які орієнтуються на ті напрями діяльності, якими не вигідно займатися підприємницьким структурам: кредитування студентів, суб’єктів малого підприємництва та ін. 4. Розвиток економічних систем, ускладнення кредитних відносин, становлення державного регулювання приводило до створення інших, небанківських фінансово-кредитних установ, які спеціалізувалися в тих сферах, де був незадоволений банками попит на кредитні продукти, або де діяльність банків була законодавчо заборонена. У цілому це привело до становлення інституційних структур кредитних систем різних країн, які відзначалися різноманітністю видів кредитних інститутів: банків, кредитних спілок, інститутів спільного інвестування, страхових компаній, пенсійних фондів та ін.. 5. Подальший розвиток інституційного забезпечення кредитної системи повинен здійснюватися в наступному напрямі: а) підвищення довіри населення до фінансових посередників, яка підірвана існуванням “трастів”. Це може бути здійснено шляхом формування фондів страхування внесків у кредитні інститути (по прикладу створеного в банківській системі Фонду страхування депозитів) та забезпеченням відповідної системи державного нагляду за їх діяльністю; б) розвиток системи фондового ринку, сприяння емісії боргових цінних паперів, зокрема шляхом сек’юритизації банківських активів. Актуальним, з огляду на зростання банківського кредитування придбання житла, може стати розвиток ринку іпотечних облігацій; в) формування законодавчого поля для недержавного пенсійного забезпечення, що може стати вагомим фактором розвитку системи довгострокового кредитування. 6. Аналіз методів ціноутворення, властивих українській економіці, дозволяє зробити висновок про домінування в Україні двох методів: «витрати + прибуток» і «встановлення ціни на рівні поточних цін конкурентів». Конкуренція на ринку кредитних ресурсів і банківських послуг дає підстави стверджувати, що цей сектор економіки України має характерні властивості ринку вільної конкуренції у поєднанні з окремими елементами олігополії. 7. Ціна кредитних ресурсів є одним із визначальних чинників інвестиційного процесу і, опосередковано, фактором зростання чи падіння обсягів виробництва в країні. Державне регулювання ринку кредитних ресурсів, спрямоване на обмеження темпів зростання грошової маси, уповільнення процесу інфляції та подолання інфляційних очікувань економічних суб’єктів, підтримку валютного курсу національної грошової одиниці, захист від негативного впливу зовнішньоекономічних факторів, виконання державного бюджету й мінімізацію його дефіциту має створити передумови для довгострокового зниження ціни кредитних ресурсів і пожвавлення процесу кредитування реального сектору економіки. 8. В останні роки державою в особі НБУ сформовано досить ефективний механізм регулювання кредитних установ. Основними регулюючими інструментами цього механізму є норма обов’язкового резервування залучених коштів, облікова ставка (ставка рефінансування), грошова маса, валютний курс гривні, розмір плати по залишках бюджетних коштів у системоутворюючих банках, методика формування страхових резервів по активних операціях, стандарти бухгалтерського обліку та звітності, економічні нормативи, ліцензування окремих банківських операцій, заходи контролю і впливу. Аналіз дії цього механізму в останні роки застерігає від необачних радикальних змін у функціонуванні його окремих складових в найближчий час. 9. Основна причина популярності валютного кредитування в Україні полягає у відсутності законодавчих перешкод на шляху конвертації валютних кредитів у гривню на фоні приблизно дворазової різниці у розмірі відсоткових ставок по гривневих і валютних кредитах. Можливість конвертації валютних кредитів є надзвичайно позитивним макроекономічним чинником, що працює на здешевлення кредитних ресурсів для позичальників. 10. Наявність у структурі кредитного портфеля вітчизняних комерційних банків незначної питомої ваги вексельних кредитів (3-4%) є непрямим свідченням приховування комерційними банками "поганих" кредитів шляхом переведення їх у вексельні з метою мінімізації витрат на формування страхових резервів. В умовах традиційної відсутності й у позичальників, й у їх дебіторів ліквідної застави "схеми", що використовують вітчизняні банки для повернення "поганих" кредитів (переоформлення кредитів у векселі, кредитування дебіторів тощо) не вирішують проблему неповернення кредиту по суті, а лише приховують погіршення якості кредитних портфелів. 11. Перспективи суттєвого розширення ринку банківських гарантій і порук (поручительств) у найближчі роки практично відсутні, оскільки надійні вітчизняні банки мають необхідний обсяг вільних ресурсів для самостійного кредитування позичальників (принаймні, мають можливість легкого отримання для цієї потреби міжбанківського кредиту), натомість гарантія ненадійного банку, якому інші банки відмовляються надати міжбанківський кредит, не є запорукою своєчасного повернення наданого кредиту. |
