У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному розв’язанні питань впливу кредитного механізму на інвестиційні процеси в Україні в умовах ринкової трансформації економіки, що дало змогу сформулювати висновки та пропозиції, які відображають вирішення основних завдань роботи відповідно до поставленої мети дисертації: 1. Вивчення основних етапів розвитку кредитних відносин свідчить, що входження господарства України в ринкові умови й удосконалення товарно-грошових відносин сприяло переосмисленню ролі й суті економічної категорії “кредит” як самостійної економічної категорії та базової категорії кредитного механізму; відновленню справжньої суті кредиту, для якого характерна платність, поворотність і еквівалентна основа; розширенню та вдосконаленню кредитних відносин, а отже, і трансформації поглядів на кредитний механізм, який відповідав би ринковим умовам; зумовило необхідність поглиблення пізнання сутності його окремих ланок як системи, особливостей їх функціонування в практичній діяльності як банків, так і суб’єктів господарювання. 2. Реалізуючи перерозподільчу та антиципаційну функції кредиту, кредитний механізм функціонує на основі двох методів: грошово-кредитного забезпечення потреб суб’єктів економічних відносин та грошово-кредитного регулювання (грошової маси в обігу). За умов ринкової трансформації перший метод полягає в грошово-кредитному забезпеченні шляхом перерозподілу кредитних ресурсів через кредитний ринок на платній, поворотній та еквівалентній основі. На зміну адміністративним методам управління грошово-кредитним оборотом приходять економічні, ринкові методи регулювання, які характеризуються процесами управління на мікрорівні, а регулююча функція центрального банку спрямована на підтримку стабільності грошово-кредитної системи, захист інтересів суб’єктів кредитних відносин. 3. Розмежування кредитного механізму від фінансового дозволить повніше реалізувати специфічні можливості кожного з них, впливаючи на підвищення ефективності процесів відтворення. Тому в роботі зроблено висновок, що кредитний механізм є сукупністю організаційно-економічних методів, форм, прийомів управління наявними ресурсами, за допомогою яких реалізуються функції та роль кредиту, напрями кредитної політики, яка виходить із загальнодержавних інтересів та інтересів окремих кредитних установ. Кредитний механізм як окреме категоріальне поняття є певним прошарком організаційно-економічних відносин, у якому відбувається взаємодія об’єктивного характеру кредиту з діяльністю суб’єктів кредитних відносин по організації цих відносин. 4. Ланками кредитного механізму є: 1) організаційна структура кредитної системи; 2) тип взаємовідносин кредитних установ із клієнтами, формування кредитних ресурсів та кредитного портфеля; 3) безпосередньо процес кредитування як практична реалізація кредитних відносин; 4) регулювання кредитних відносин та контроль за ними. В умовах входження в ринкові структури зміст усіх ланок кредитного механізму істотно трансформувався й набув рис, які відповідають реаліям розвитку кредитних відносин у даних умовах, призначення кожної з них більш повно реалізує потреби ринкового господарства. Усі ланки кредитного механізму взаємозв’язані, від їх взаємодії та виконання спільної мети залежить його дієвість, тобто ефективність функціонування, яка полягає в забезпеченні інтересів суб’єктів кредитних відносин (як кредиторів, так і позичаль-ників) та економіки в цілому, основними індикаторами стану якої є структура та обсяг інвестицій. 5. Досліджуючи ресурсне забезпечення інвестиційних процесів в Україні, автор прийшов до висновку, що головною причиною, яка стримує економічне зростання, є низька інвестиційна активність у нашій державі. Тому першочерговим завданням, що стоїть перед економікою України перехідного періоду, є формування сприятливого інвестиційного клімату, залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансових ресурсів для інвестування реальної економіки. Значним потенційним внутрішнім джерелом інвестиційних ресурсів є заощадження населення. Вони є частиною доходу, яка не була використана на поточне споживання товарів і послуг, виплату податків і зборів, і можуть здійснюватись у вигляді накопичень готівки чи у формі вкладень у різноманітні фінансові активи (банківські вклади, цінні папери, страхові поліси, пенсійні фонди тощо). 6. Серед інших джерел інвестиційної діяльності, як показали дослідження, може стати інвестиційний податковий кредит - відстрочка плати податку на прибуток, що надається суб’єкту підприємницької діяльності на визначений строк із метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, одержаного внаслідок реалізації цих програм. 7. Важливим джерелом для здійснення інвестиційної діяльності є банківський кредит. Основні причини, що зумовлюють низький рівень дієвості кредитного механізму в інвестиційних процесах, а отже, недостатнє забезпечення потреб реального сектора економіки довгостроковими кредитами, такі. По-перше, недостатній для інвестиційного забезпечення великих проектів і програм ресурсний потенціал більшості комерційних банків України. Їх власні кошти порівняно невеликі, а залучені мають переважно короткостроковий характер. Як показав аналіз формування капіталу вітчизняними банками, в умовах, що склались до цього часу в Україні, комерційним банкам дуже важко поповнювати власну капітальну базу. Це пов’язано зі загальноекономічним станом країни, з низькими доходами широких верств населення, з недостатньою довірою до комерційних банків, із недостатньою кількістю стратегічних інвесторів, із нерозвиненістю й непрозорістю вітчизняного фондового ринку, що зумовлено недосконалою інфраструктурою його функціонування й законодавчою базою. По-друге, переважно короткострокова структура депозитів, яка диктує банкам необхідність і самим орієнтуватися на короткотермінові кредити. Це зумовлено значною мірою тим, що велику частку зобов’язань банку (33,8%) складають кошти юридичних осіб, що є негативним, оскільки кошти на рахунках підприємств формуються, в основному, із коштів до запитання (68%), а частка довгострокових ресурсів юридичних осіб, що можуть спрямовуватися на інвестиції, досить незначна (16,2%). Основну частину кредитних ресурсів комерційних банків мають складати вклади населення, які є одними з найдешевших залучених ресурсів та відносно стабільними. Близько 40% населення одержує офіційно не зареєстровані доходи. Залучити ці кошти, принаймні частково, надзвичайно важливо, бо, за різними розрахунками, вони становлять 10-15 млрд. дол. США, оскільки перехід хоч би частини цих коштів на рахунки спроможний різко розширити ресурсну базу комерційних банків. По-третє, часова невідповідність активів і пасивів, тобто проблема розривів у грошових потоках. Це пов’язано з тим, що в структурі зобов’язань комерційних банків переважають кошти до запитання (45%) та короткострокові зобов’язання (25,7%). Якщо за рахунок короткострокових внесків банк прийме рішення провести довгострокове кредитування, то фактично він підвищує кредитний ризик, а також у будь-який час може опинитися в ситуації нестачі коштів для виконання своїх короткотермінових зобов’язань. По-четверте, значні норми обов’язкового резервування по залучених депозитах. У наш час резервні вимоги встановлюються з метою грошово-кредитного регулювання довгострокових проблем стабілізації грошового обігу та недопущення відновлення інфляційних процесів. По-п’яте, великі процентні ставки, оскільки рівень ціни кредиту перевищує його фінансову віддачу в будь-якому виробництві. Важливими причинами збереження високих процентних ставок є велика ймовірність неповернення позик серед позичальників (низька кредитоспроможність виробничих підприємств, висока ймовірність нереальності здійснення інвестиційних проектів через певний період часу, непрозорість інформації про позичальників тощо зумовлюють для банків високу ризикованість проведення кредитних операцій із такими клієнтами), нестача високо-ліквідної застави в позичальників, нерозвиненість механізму страхування кредитних ризиків тощо. По-шосте, існують проблеми на шляху реалізації банком заставного права при неповерненні позик, відсутні гарантії уряду під інвестиційні проекти тощо. 8. Аналіз залучення коштів фізичних та юридичних осіб в інвестиційну діяльність шляхом випуску корпоративних облігацій показав, що основними чинниками, які негативно впливають на прийняття емітентом рішення щодо випуску цих цінних паперів, є: низька обізнаність менеджменту з даним фінансовим інструментом і процедурою його випуску; довготривалість строку реєстрації випуску та інформації про нього; наявність значних витрат на підготовку, випуск і розміщення облігаційних позик. Основними перепонами в підвищенні інтересу інвесторів до корпоративних облігацій є: ризик невиконання емітентом своїх зобов’язань через недостатність публічної інформації про реальний стан справ емітентів, відсутність їх кредитних історій, відсутність в Україні законодавчої вимоги до забезпечення облігацій; низька ліквідність вторинного ринку облігацій; низький рівень корпоративної культури на більшості підприємств-емітентів облігацій тощо. 9. Досліджуючи використання лізингу в інвестиційній діяльності, автор виділив основні причини, які стримують розвиток лізингових операцій на українському ринку: недосконалість амортизаційної політики; довготривалий характер вкладень; обмеженість надійних, стабільно працюючих підприємств-лізингоодержувачів, здатних ефективно використовувати техніку та стабільно виплачувати лізингові платежі; відсутність механізмів надання державних гарантій під великомасштабні лізингові проекти, які відповідають першочерговим національним пріоритетам; нестача кваліфікованих кадрів, що володіють питаннями організації лізингової діяльності. 10. Розгляд потенційних джерел інвестування в Україні свідчить, що основною проблемою є створення умов для їх трансформації в реальні джерела інвестиційних ресурсів. Для вирішення цього завдання необхідна, насамперед, реалізація на державному рівні таких заходів: запровадження стимулюючої системи оподаткування для суб’єктів господарювання й податкових пільг інвесторам; удосконалення амортизаційної політики; реструктуризація підприємств; державна підтримка виробництв пріоритетного значення; надання державних гарантій при здійсненні лізингових проектів; забезпечення розвитку фондового ринку (удосконалення законодавчої та нормативної бази, створення інфраструктури); створення сприятливих умов для іноземного інвестора; розвиток системи захисту та механізмів повернення інвестованих коштів; забезпечення економічної та політичної стабільності в державі тощо. 11. Дослідження реалізації кредитного механізму в інвестиційній діяльності показали, що для забезпечення сталого економічного розвитку України, підвищення конкурентоспроможності національної економіки важливого значення набуває оптимізація його функціонування. Оскільки правове забезпечення банківських інвестицій не відповідає на сучасному етапі вимогам банку щодо своєчасного й повного повернення кредитів і відсотків, реалізації повною мірою заставного права, то з метою підвищення ролі банківського кредиту як головного важеля розширеного відтворення економіки необхідно прийняти законопроект “Про банківський кредит”, спрямований на заборону визнання кредитних угод недійсними, встановлення кримінальної відповідальності за неповернення кредиту. З метою зниження кредитних ризиків необхідне створення в Україні бюро кредитних історій. Для їх організації автор вважає за необхідне: внесення змін та поправок до Закону України “Про банки і банківську діяльність”, які б передбачали можливість надання бюро інформації стосовно позичальників; прийняття спеціального закону про кредитне бюро. Для забезпечення можливості ефективного функціонування кредитного механізму в інвестиційних процесах необхідно підняти рівень кредитоспроможності реального сектора економіки. Для цього вирішити на державному рівні проблеми недосконалості фіскальної політики, зменшити податкове навантаження на суб’єктів господарювання. Необхідно створити умови для збільшення інвестиційного потенціалу кредитних установ за рахунок заощаджень населення: підвищити рівень доходів населення, знизити податкове навантаження на громадян, забезпечити гарантії збереження вкладів, покращити якість обслуговування населення. З метою підвищення зацікавленості комерційних банків у реалізації інвестиційних проектів необхідно зменшити податки на доходи кредиторів від таких проектів, створити спеціальний режим оподаткування (оскільки банк повинен щомісячно сплачувати податки за нараховані, але фактично не сплачені проценти, які почнуть реально надходити від позичальника після реалізації проекту), запровадити механізм повної або часткової бюджетної компенсації відсотків, які сплачуються підприємствами за пільговими кредитами комерційних банків; надавати державні гарантії банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інвестиційних проектів. Необхідно розширити довгострокове рефінансування комерційних банків із боку НБУ за умови подальшого кредитування ними інвестиційних проектів, що можуть забезпечити приріст виробництва конкурентоспроможної продукції. Потребує вдосконалення резервна політика НБУ: створення стимулюючої системи обов’язкових резервів для банків, що активно займаються інвестиційним кредитуванням. Для активізації інвестиційної діяльності банків необхідно підвищити рівень їх капіталізації, створити умови для концентрації банківських ресурсів. Аналізуючи досвід закордонних банків та окремих вітчизняних, автор вважає, що в сучасних умовах України саме реорганізація шляхом злиття чи приєднання банків є найефективнішим методом підвищення обсягів капіталу. В умовах переходу до ринкових відносин існує потреба створення іпотечних та інвестиційних банків, орієнтованих на довгострокове кредитування підприємств, основними перевагами яких повинно стати використання пільг (при оподаткуванні доходів, компенсація частини процентної ставки) і державних гарантій під час кредитування пріоритетних галузей. Необхідно сприяти розвитку фінансового лізингу, оскільки банкам та іншим кредитним організаціям він дає можливість: 1) надійно на довгостроковій основі використовувати кредитні ресурси; 2) зменшувати ризики неповернення кредитів і проблеми з реалізацією застави; 3) збільшувати можливості управління своїми кредитними портфелями; 4) розширювати спектр послуг, які пропонуються клієнтам банку; 5) купувати банківське обладнання по лізинговій схемі. Публікації по темі дисертації 1.Криховецька З.М. Суть кредитного механізму та його елементи в період ринкової трансформації економіки // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Економіка. - 2002. - №10. –С.118-122. 2. Криховецька З.М. Ресурсне забезпечення інвестиційних процесів в умовах ринкових трансформацій в Україні // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2003.- №2. - С.148-156. 3. Криховецька З.М. Стан та проблеми розвитку банківського кредитування інвестиційної діяльності в Україні // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Економіка. - 2003.- №15.- С.134-140. 4. Криховецька З.М. Шляхи вдосконалення впливу кредитного механізму на інвестиційні процеси в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 183: В 3т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - Т.2. – C.516-527. 5. Криховецька З. Управління кредитними ризиками // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2000. - №9. – С.222-227. 6. Криховецька З.М. Основні напрями державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні // Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми. Тези доповідей і виступів V міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених. – Донецьк: Юго-Восток, 2003. - С. 219-221. 7. Криховецька З.М. Проблема низької капіталізації вітчизняної банківської системи // Збірник тез доповідей науково-практичної конференції ”Соціально-економічні проблеми сучасного суспільства та шляхи їх подолання”. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2003.- Т.2, ч.5. - С.52-53. 8. Криховецька З.М. Кредитний механізм в економіці України // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова, 2003”.– Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - Т.19: Економіка. – С.29-31. 9. Криховецька З.М. Удосконалення функціонування кредитних відносин у інвестиційній сфері // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - Т.1. – С.98-100. 10. Криховецька З. Управління кредитними ризиками комерційних банків // Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Вид. центр “Академія”, 2002. - Т.3. - С.750-752. | 