У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в дослідженні діяльності всіх учасників процесу міжнародного кредитування в Україні, а також надані рекомендації щодо удосконалення цього процесу. Проведення дисертаційного дослідження дозволило автору зробити ряд послідовних висновків теоретико-методологічного та науково- практичного характеру, що відображає вирішення основних завдань відповідно до поставленої мети дисертації: 1. Діяльність міжнародних фінансових інституцій в Україні в основному представлена Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та Європейським банком реконструкції та розвитку. У процесі дослідження основ діяльності цих організацій конкретизовано їх економічну сутність і запропоновано більш досконале визначення таких установ як політико-економічних організацій. 2. Співпраця з міжнародними фінансово-кредитними установами дала змогу Україні вийти з глибокої економічної кризи і досягти певного економічного зростання починаючи з 2000 року. За рахунок іноземних кредитів з’явилася можливість безперебійно працювати багатьом галузям економіки країни: енергетиці, промисловості, сільському господарству та ін. На нашу думку, відмова від кредитування МФКО призведе до ситуації, коли зменшаться субсидії держави в сільському господарстві, промисловому виробництві, соціальній сфері і це неминуче призведе до падіння рівня життя в Україні. Крім того, на наш погляд, ще й досі має місце неспроможність кредитування великих інвестиційних проектів українськими комерційними банками. 3. Позитивні результати від діяльності МФКО в Україні можна вважати суттєвими тільки за умови розгляду макроекономічної стабілізації на тривалий період, а не в моменти отримання кредитних коштів, тобто результати повинні бути сталими і підтримуватися під впливом ринкових регуляторів. На сьогоднішній день політика України спрямована на підтримку кредитних відносин з МВФ, оскільки надання позик іншими світовими кредиторами та обсяг іноземних інвестицій залежать в першу чергу від стану відносин уряду України з Міжнародним валютним фондом. 4. Найвагомішу фінансову підтримку українських підприємств здійснюють Світовий банк та ЄБРР. У практиці кредитування цими міжнародними установами українських підприємств можна відзначити галузеву спрямованість позик. В кредитному портфелі Світового банку основні акценти зроблено на розвиток ринку електроенергії, реабілітацію гідроелектростанцій, розвиток насінництва, реабілітацію та розширення теплопостачання в Києві, розвиток вугільної промисловості тощо. Частка приватних проектів в кредитному портфелі Євробанку становить 63 %, при цьому основними галузями кредитування є фінансово-банківський сектор, сільське господарство, нафтові та газові підприємства, транспорт, деякі галузі промисловості. Державний сектор в кредитному портфелі ЄБРР відповідно займає 37%, а фінансова підтримка здебільшого надається підприємствам енергетики, зв’язку, транспорту, тощо. 5. Однією з центральних проблем подальшого розвитку міжнародного кредитування є недосконалість фінансування проектів МФКО з використанням державних гарантій. Шляхами вирішення проблем навколо кредитування під гарантії КМУ, на нашу думку, є спрощення механізму отримання позик, збільшення повноважень Міністерства фінансів України як єдиного регулюючого органу, лімітування суми під гарантії уряду в державному бюджеті, залучення відомих вітчизняних та іноземних аудиторських і консалтингових компаній для аналізу фінансового стану потенційних позичальників, впровадження уніфікованих стандартів методики оцінення кредитоспроможності клієнтів. 6. З метою розвитку та покращання результатів діяльності МФКО в Україні запропоновані рекомендації для вдосконалення державної політики в сфері міжнародного кредитування, розроблено пропозиції покращання роботи міжнародних банків та банків-агентів, надано конкретні рекомендації українським позичальникам щодо успішного впровадження проектів та зменшення можливих витрат при отриманні іноземних позик. 7. Повна відмова від іноземних позик неможлива, оскільки призведе до кризової ситуації в країні, проте подальше кредитування МФКО необхідно поступово скорочувати. Можливим вирішенням цієї проблеми може стати новий системний підхід для погашення боргів українськими підприємствами, які отримали позики під гарантії КМУ і скорочення державного боргу, а в майбутньому – поступова відмова від іноземних кредитів з одночасним розвитком внутрішнього кредитування. |
