Анотація до роботи:

Гаскевич Д.Л. Крем’яний інвентар неолітичних культур України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 – археологія. Інститут археології НАН України, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено вивченню крем’яної індустрії неолітичних пам’яток території України. Крем’яний інвентар 8 неолітичних культур систематизовано та проаналізовано за єдиними методичними засадами. До наукового обігу введено типолого-статистичні характеристики крем’яних колекцій низки нових та давно відомих поселень. Поточнено культурну атрибуцію та хронологічну позицію ряду пам’яток. Підтверджено, що за винятком носіїв культури лінійно-стрічкової кераміки та пам’яток типу Есмані та Скуносово неоліту ямково-гребінцевої кераміки, неолітичне населення України мало місцеве походження. Розглянуто реакцію кременеобробки різних культур на етнокультурні контакти та поширення технологічних новацій. За аналізом крем’яного інвентаря зроблено висновок про переважання в неоліті на більшій частині території України привласнюючих галузей економіки та більшу ймовірність західного шляху неолітизації регіону.

Неолітичний крем’яний інвентар, дослідженню якого в Україні тривалий час приділялося недостатньо уваги, є важливим джерелом вивчення історико-культурних процесів. Опрацювання колекцій крем’яного інвентаря та вивчення даних про крем’яні набори восьми неолітичних культур та кількох типів пам’яток, проведені з використанням єдиних методичних принципів, дозволили з нових позицій підійти до вирішення питань генези неолітичних спільностей території України, визначення напрямків неолітизації регіону.

У роботі новими даними підтверджено різне походження населення двох локальних варіантів буго-дністровської культури та його подальшу консолідацію у самчинський та савранський час. Виявлено свідчення більшої ролі мисливства у господарстві периферійних областей культури лінійно-стрічкової кераміки порівняно з центральними. У неоліті басейну Сіверського Дінця виділено дві групи населення, що мали різну генезу. Визначено генезу носіїв дніпро-донецької культури на ґрунті населення кукрекських пам’яток Подніпров’я типу Кізлевого-3 за участі людності донецької культури, простежено поступове скорочення дніпро-донецького ареалу та сліди впливів на його населення носіїв буго-дністровської та азово-дніпровської культур. Підтверджено генезу носіїв німанської культури на яніславицькому ґрунті, в індустрії східних німанських пам’яток простежено дніпро-донецькі впливи, а західних – впливи племен культури лійчастого посуду. Формування населення пам’яток типу Вирчища неоліту ямково-гребінцевої кераміки України пов’язано з впливом носіїв північних неолітичних культур лісової зони на представників лисогубівської культури та раннього неоліту Десни з накольчастою керамікою. Встановлено молодщий вік есманських і скуносівських стоянок та північне походження їх населення.

За специфікою набору мікролітів неолітичні культури території України поділено на дві групи. Використання у ранньому неоліті майже виключно трапецій носіями культур першої групи свідчить про початок занепаду їх мисливського господарства, а вістряно-геометричний мікронабір культур другої групи – про високий рівень розвитку у їх населення мисливства. Починаючи з середини неоліту крем’яний інвентар більшості культур України має подібний характер, який визначає виробництво пізніх форм геометричних мікролітів, зокрема, трапецій зі струганою спинкою. Їх поширення пов’язано з пристосуванням прогресивної техніки посиленого відтиску платівок, що виникла в середовищі землеробських культур, до потреб мисливства.

Відтворюючий характер господарства відбився у крем’яному наборі лише культур лінійно-стрічкової кераміки та Кріш. Відсутність достовірних знахідок землеробських знарядь та тривале збереження геометричного мікронабору в інвентарі решти неолітичних культур України свідчить про переважання впродовж всього неоліту привласнюючих галузей їх економіки. Переважно західний напрям контактів місцевого неолітичного населення, наслідком яких стали спочатку протонеолітизація його кременеобробки, а згодом – поширення в його середовищі техніки посиленого відтиску платівок, свідчать про більшу ймовірність західного напрямку неолітизації території України.

Публікації автора:

Статті, опубліковані в наукових фахових виданнях:

1. До питання про рівень етновизначальної інформативності археологічного інвентаря пам’яток кам’яного віку // Етнічна історія народів Європи: Національні меншини. Етноархеологія. – К.: Стилос, 1999. – С. 97–101.

2. До походження дніпро-донецького неоліту Лісостепового Подніпров’я // Археологія. – 2000. – № 1. – С. 81–93 (у співавторстві з І.М.Гавриленком).

3. Дослідження крем’яного інвентаря неолітичних культур України // Археологічні відкриття в Україні 2000–2001 рр. – К.: ІА НАНУ, 2002. – C. 98–105.

Статі у збірниках наукових праць:

4. Неолітизація Південного Полісся: характер та напрямки міжкультурних контактів // Od neolityzacji do pocztkw epoki brzu. Przemiany kulturowe w midzyrzeczu Odry i Dniepru midzy VI i II tys. przed Chr. – Pozna: Wydawnictwo Poznaskie, 2001. – S. 61–72.

5. Трапеції зі струганою спинкою: деякі закономірності виникнення та поширення // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали і дослідження. – Т. 3. – Одеса: Друк, 2002. – С. 73–74.

Тези доповідей та матеріали конференцій:

6. Етнічні процеси у неоліті Правобережної України та формування традицій буго-дністровської культури // Матеріали міжнар. археол. конф. «Етнічна історія та культура населення степу та лісотепу Євразії (від кам’яного віку по раннє середньовіччя)». – Дніпропетровськ: Нова ідеологія, 1999. – С. 25–27.

7. Про поширення у Поліссі неолітичних пам’яток дніпро-донецької культури (за даними крем’яного інвентаря) // Проблемы истории и археологии Украины. Материалы международной научной конференции, посвященной 10-летию независимости Украины – Харьков, 2001. – С.16–17.