1. Доведено необхідність передбачення у ст. 150 КК України відповідальності не за експлуатацію дітей, а за економічну експлуатацію дітей, що узгоджується з положеннями Конвенції ООН про права дитини. Під економічною експлуатацією дітей слід розуміти залучення однієї або кількох дітей до праці з порушенням норм трудового законодавства у будь-якій сфері виробництва, послуг, іншої діяльності на будь-яких засадах, в тому числі і добровільних, з присвоєнням певного прибутку від її зусиль або результату її праці. 2. Ґрунтуючись на судово-слідчій практиці застосування ст. 150 КК України, положеннях нормативно-правових актів про права дитини, дисертант доходить висновку щодо недоцільності криміналізації діянь, передбачених у ч. 1 ст. 150 КК України. Аргументується потреба виключення з чинної редакції ст. 150 КК України її першої частини. 3. Родовим об’єктом економічної експлуатації дітей автор визнає сукупність конституційних прав і свобод дитини на вільний розвиток особистості. Основним безпосереднім об’єктом, передбаченого ст. 150 КК України злочину, є суспільні відносини, які забезпечують трудові права дитини на виконання праці, дозволеної законодавством України відповідно до віку дитини та категорії роботи, яка нею виконується. Додатковими безпосередніми об’єктами даного злочину слід вважати суспільні відносини, які забезпечують життя, здоров’я, фізичний розвиток та освітній рівень дітей, а також честь і гідність. З урахуванням вищевикладеного, автор пропонує ст. 150 КК України виключити із розділу ІІІ Особливої частини «Злочини проти волі, честі та гідності особи» і включити до розділу V Особливої частини «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина». Даний злочин слід відносити до злочинів проти трудових прав громадян. 4. Проведено розмежування економічної експлуатації дітей від сексуальної експлуатації дітей, інших суміжних злочинів. Таке відмежування має відбуватися за кожним із елементів складу злочину. 5. Розкриті чинники соціальної зумовленості кримінальної відповідальності за економічну експлуатацію дітей. Такими є: 1) економічні перетворення на ринку праці; 2) бідність; 3) поблажливе суспільне ставлення до дитячої праці; 4) віктимність дитини та її психологічні особливості; 5) дитяча бездоглядність та безпритульність. Під економічними перетвореннями на ринку праці слід розуміти зростання приватного сектора економіки, що супроводжується одночасним поширенням безробіття та попиту на дитячу працю; під бідністю – перевагу мотивації у працюючих дітей щодо набуття матеріальних цінностей для родини або себе особисто над отриманням освіти; під поблажливим суспільним ставленням до дитячої праці – загальноприйняту усталену думку про працю як способу існування або здобуття професійної підготовки, а не явище, що спричиняє негативні наслідки для дитини; під віктимністю дитини та її психологічними особливостями – вікові та особистісні якості, що сприяють залученню дитини до експлуатації; під дитячою бездоглядністю та безпритульністю – мотивацію перебування дитини на вулиці внаслідок втрати родинних зв’язків, що призводить до небезпеки її залучення до експлуатації. 6. Обґрунтовується, що: 1) під «заподіянням істотної шкоди для здоров’я дитини» слід розуміти не лише заподіяння їй фізичної шкоди, (тілесних ушкоджень, побоїв, захворювання на тяжку хворобу, втрату імунітету), а й шкоди моральної, яка полягає у втраті соціальних зв’язків дитини та, відповідно, деформації моральних норм; 2) поняття «заподіяння істотної шкоди для освітнього рівня дитини» – рівень, при якому спостерігається неотримання мінімально необхідного об’єму змісту шкільної освіти дитиною, засвоєння якого приймається як норма освіченості його особистості, а також забезпечує йому рівність прав і можливостей при подальшому навчанні у вищому навчальному закладі, виборі професії і майбутньому працевлаштуванні. 7. Доведено, що кримінальна відповідальність за сексуальну експлуатацію дітей має передбачатись у ст. 149 КК. В цьому контексті розроблено поняття «сексуальна експлуатація», яким запропоновано доповнити п. 1 Примітки до ст. 149 КК України: використання діяльності дітей щодо задоволення сексуальних потреб третіх осіб з метою отримання прибутку винними особами. Формами сексуальної експлуатації вважати всі випадки задоволення сексуальних потреб третіх осіб, при яких прибуток від такої діяльності потерпілої особи отримують винні особи. |