Анотація до роботи:

Шульга А.М. Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2004.

У дисертації досліджується обумовленість кримінально-правової заборони завдання шкоди якісному стану земель та аналізується склад злочину, передбаченого статтею 239 КК України. Дисертант пропонує вважати родовим об’єктом забруднення або псування земель екологічну безпеку; основним безпосереднім об’єктом – нормальний якісний стан ґрунтового покриву земель, як необхідну умову екологічної безпеки; додатковим безпосереднім – безпеку життя, здоров‘я людей чи довкілля, а предметом цього злочину – грунтовий покрив земель. Аргументовано доцільність виокремлення забруднення та іншого псування земель у самостійні форми злочинного впливу на землю. Наведено аргументи щодо визнання забруднення або псування земель злочином з похідними наслідками. Автором встановлено, що обов‘язковою ознакою об‘єктивної сторони злочинного забруднення або псування земель являються засоби вчинення цього злочину –шкідливі для життя, здоров‘я людей або довкілля речовини, відходи чи інші матеріали. Обґрунтовується точка зору про те, що суб’єктом першої форми злочину є особа, яка зобов’язана дотримуватися спеціальних правил поводження із шкідливими для життя, здоров‘я людей або довкілля речовинами, відходами та іншими матеріалами, тобто спеціальний суб’єкт злочину. Суб’єктом іншого псування земель є загальний суб’єкт злочину. У роботі наголошено, що злочин, передбачений статтею 239 КК України, зазвичай має складну форму вини. Необережне забруднення та псування землі пропонується не вважати злочинним. Автором внесені пропозиції щодо вдосконалення диспозиції та санкції статті 239 КК України.

Публікації автора:

1. Некоторые аспекты уголовной ответственности за самовольный захват земли // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – Луганськ. – 1999. – Спецвипуск. – Ч. 3. – С. 70 – 74.

2. Проблеми кримінально-правової охорони земель // Четверта міжрегіональна науково-практична конференція “Концепція формування законодавства України”. – Запоріжжя. – 2000. – С. 23 – 28.

3. Кримінально-правова охорона власності на землю // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель”. – Київ. – 2000. – С. 38 – 40.

4. Деякі питання кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки // Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків. – 2000. – Спецвипуск. – С. 127 – 130.

5. Злочинність у сфері охорони та використання земельних ресурсів // Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків. – 2000. – Вип. 12. – Ч 1.– С. 3 – 7.

6. Проблеми кримінальної відповідальності за земельні правопорушення // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків. – 2001. – Спецвипуск. – С. 153 – 158.

7. Суспільно-правова обумовленість кримінально-правової охорони земель // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків. – 2002. – Випуск 18. – С. 217 – 220.

8. Сравнительный анализ земельных преступлений в уголовном законодательстве России, Беларуси и Украины // Проблемы борьбы с преступностью в центральном федеральном округе Российской Федерации. Ч. 1. – Брянск – Москва. – 2002. – С. 277 – 281.

9. Кримінально-правова охорона землі від забруднення або псування засобами, не пов’язаними із кримінальною відповідальністю // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса. – 2003. – № 4. – С. 115 – 119.