У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нормативний аналіз наукової проблеми кримінально-правового регулювання інституту діяння, пов’язаного з ризиком, у кримінальному законодавстві України, запропоновані заходи для її практичного вирішення. Стверджується, що діяння, пов’язане з ризиком, є самостійним видом обставин, які злочинність діяння, і наділене усіма ознаками, які притаманні даним обставинам, – за своїм соціальним змістом є суспільно корисним (застосовується для досягнення значної суспільно корисної мети або результату), а за юридичною природою – правомірним (хоча зовні і схоже зі злочином, але є суспільно корисним). На підставі виокремлення притаманних ризику якісних ознак невизначеності, альтернативності, ймовірності, протиріччя та небезпеки автором запропоновано визначення поняття діяння, пов’язаного з ризиком, у кримінальному праві. У процесі здійсненого аналізу встановлено, що діяння, пов’язане з ризиком, визнається виправданим, якщо мету, яка була поставлена, не можна було досягти у даних умовах дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що здійснені нею заходи достатні для відвернення нанесення шкоди інтересам, які охороняються кримінальним законом. Згідно з даним визначенням, усі умови правомірності діяння, пов’язаного з ризиком, можна поділити на дві групи: першу групу складають умови, які відносяться до підстав ризикованих діянь, а другу – умови, які характеризують саме діяння (дію або бездіяльність). Здійснене дисертаційне дослідження дало змогу сформулювати рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України. Зокрема запропонована така редакція ст. 42 КК України: “Діяння, пов’язане з ризиком 1. Діяння, пов’язане з ризиком, – це вид поведінки, який проявляється у вчиненні діяння в умовах невизначеності дії (бездіяльності) для відвернення небезпеки або досягнення суспільно корисної мети при усвідомленні суб’єктом можливості вибору варіанту поведінки з урахуванням ймовірності нанесення шкоди охоронюваним кримінальним законом інтересам. 2. Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке спричинило шкоду правоохоронюваним інтересам при виправданому ризику для досягнення суспільно корисної мети. 3. Ризик визнається виправданим, якщо вказана мета не могла бути досягнута не пов’язаними з ризиком діями (бездіяльністю) і особа, яка допустила ризик, вжила всіх можливих заходів для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам. 4. Перевищенням меж діяння, пов’язаного з ризиком, визнається необережне нанесення шкоди в умовах досягнення суспільно корисної мети, коли особою не були вжиті всі можливі заходи для відвернення шкоди, які об’єктивно були спроможні у даній конкретній ситуації запобігти настанню негативних наслідків. 5. Ризик не визнається виправданим, якщо в умовах допустимого ризику дія (бездіяльність) особи потягли настання екологічної катастрофи, надзвичайних подій або спричинили шкоду життю чи здоров’ю особи, яка не виявила на це згоду”. Враховуючи ознаки і умови правомірності діяння, пов’язаного з ризиком, доцільно було б передбачити в Розділі ІХ Особливої частини КК України самостійний склад злочину про нанесення шкоди при перевищенні меж діяння, пов’язаного з ризиком. Це обумовлюється необхідністю врегулювання законом про кримінальну відповідальність різних за своєю природою суспільних відносин, а також становлення правових умов для захисту життя, здоров’я, прав і свобод людини, майнових, господарських та інших охоронюваних кримінальним законом інтересів в умовах невизначеності дії осіб, які застосовують виправданий ризик у своїй творчій та практичній діяльності. Нами запропонована така редакція цієї статті: „Нанесення шкоди при перевищенні меж діяння, пов’язаного з ризиком Необережне спричинення тяжких наслідків при перевищенні меж правомірності діяння, пов’язаного з ризиком, - караються виправними роботами на строк до ... років або обмеженням волі до ... років, з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до ... років”. |