Анотація до роботи:

Швець А.І. Кримінальний сюжет і проблеми художнього психологізму та характеротворення у прозі Івана Франка. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. – українська література. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню функціонування кримінального сюжету в прозі І.Франка. На основі коплексного аналізу творів письменника простежено основні художньо-композиційні модифікації кримінального сюжету, способи його розбудови й особливості художніх конфліктів. З’ясовано еволюцію Франкових поглядів на психологію злочинця, різнобічну (фізіологічну, соціальну, психологічну) детермінацію злочину. Здійснено типологію персонажів-злочинців, в основу якої покладено риси психічної організації, людського характеру та мотиваційної сфери поведінки.

Особливу увагу в роботі звернено на поетику характеротворення персонажів-злочинців, визначено й досліджено основні художні засоби, які використовував Франко у творенні характеру, зокрема портрет і його психологічні деталі, художні антропоніми, хронотоп, інтер’єр, внутрішнє мовлення та зображення станів підсвідомості (сновидіння й марення).

У висновках наведено основні результати дослідження розбудови кримінального сюжету у Франковій прозі та пов’язаних з ним проблем, які стосуються еволюції письменникових поглядів на психологію злочинця, типології персонажів, характерокреаційної поетики.

Визначальною особливістю Франкових кримінальних сюжетів є зменшення ролі фабульної подієвості й функціонування внутрішньо-психологічного сюжету, в якому епіцентром зображення стає особистість злочинця, його психічне буття, внутрішні боріння, ситуація катарсису. Франко майже не продукує творів з “чистими” (самостійними) кримінальними сюжетами. Останні здебільшого є елементами цілісного скомплікованого сюжету твору, майстерно вплетеними в композицію психологічних, соціально-психологічних повістей та романів. Це сприяло посиленню психологізму, морально-етичної та соціальної проблематики.

Художня система характеротворення персонажів-злочинців у Франковій прозі заснована на детальному відтворенні внутрішнього світу особистості, авторському вмінні виразити за допомогою багатозначних ресурсів образного слова найтонші моменти психологічної природи, емоційної, мисленнєвої сфери людини. Прикметно, що характерокреаційна поетика Франка кореспондує з його антропологічною концепцією, згідно з якою письменник розглядає переступника як особистість, що в її характері сублімуються біопсихічні, соціальні, морально-етичні вияви, спричиняючи комплекс внутрішніх суперечностей, амбівалентних психологічних переживань, ситуацію каяття й морального відродження людини. Таким чином, у Франковому розумінні психології злочинця домінує гуманітаристичний підхід, віра в іманентну добру сутність індивіда.

Публікації автора:

1. Злочин та очищення (Проблема катарсису в психології Франкових персонажів) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2000. – № 6(9). – С. 45–51.

2. “На дні” душі переступника (Франкова поетика психологічного аналізу) // Мандрівець. – 2000. – № 3/4. – С. 69–74.

3. Художній простір як засіб психологізму (на матеріалі “кримінальної прози” І. Франка) // Слово і час. – 2001. – № 7. – С. 73–77.

4. Поетика характеротворення жінки-злочинниці (Олімпія Торська та Анеля Ангарович) // Укр. літературознавство. – Вип. 64. – Львів, 2001. – С. 89–102.

5. Еволюція поглядів І. Франка на психологію переступника // Київська старовина. – 2001. – № 4. – С. 163 – 175.