У проведеному дослідженні автором сформульовано та узагальнено такі пропозиції і рекомендації щодо удосконалення кримінологічних засад протидії наркоманії в Україні: 1. Щоб захистити суспільство та його інтереси від шкідливого впливу немедичного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, дисертантом запропоновано здійснити комплекс заходів правового характеру, а саме: удосконалити національне антинаркотичне законодавство, привести його норми у відповідність з міжнародними стандартами, з урахуванням вітчизняної та зарубіжної практики боротьби з незаконним обігом наркотиків; здійснити пошук та реалізацію економічних важелів для боротьби з наркоманією шляхом її ранньої профілактики на загальнодержавному рівні; сформувати у суспільстві, насамперед у молоді, негативне ставлення до вживання наркотиків; провести спеціальну підготовку фахівців для правоохоронних органів та інших організацій з метою протидії наркотизму; здійснити цілеспрямовані заходи щодо послідовного скорочення попиту на наркотики та обсягів їх незаконного обігу; сформувати ефективну модель державного управління в цій галузі; узгодити діяльність органів державної виконавчої влади та галузевих підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів; розвивати співпрацю з міжнародним співтовариством щодо обміну досвідом у сфері протидії наркоманії. 2. Наявність науково обґрунтованої програми профілактики наркоманії з урахуванням стану наркотизації у кожному регіоні України буде більш ефективною за умови комплексного застосування напрацьованих заходів з обов’язковим використанням зарубіжного досвіду, беручи до уваги власні національні потреби і менталітет. Позитивний зарубіжний досвід спонукає до міжнародного співробітництва з питань координації заходів протидії наркоманії та підвищує її ефективність і це є неодмінним чинником успіху в боротьбі з незаконним обігом наркотиків та наркоманією в нашій державі. 3. Основний акцент у профілактиці наркоманії має бути спрямований, передусім, на молодь. Для ефективного досягнення позитивних результатів загальної, спеціально-кримінологічної та індивідуальної профілактики й напрацювання ефективних заходів протидії наркоманії необхідно системно здійснювати вивчення реального стану кількісних і якісних показників незаконного обігу наркотиків та поширення наркоманії. Суб’єктам профілактики пропонується використовувати, разом із заходами правового впливу, глибокі знання з педагогіки та ювенальної психології, які допоможуть визначити більш доцільні заходи впливу. 4. З метою вирішення проблеми поширення наркозалежності в молодіжному середовищі, Уряду й українському суспільству необхідно вжити заходів щодо удосконалення політики й механізмів протидії зазначеному явищу, запропонувати відновлення та активне використання системи закладів культури та фізичного виховання для молоді й підлітків, які б фінансувалися з державного та місцевого бюджетів. Розробити всеохоплюючі підходи вирішення наркотичних проблем, які були б придатні за будь-яких умов, неможливо. Для кожної країни і кожної культури характерні свої культурні особливості, які повинні враховуватися при розробці програм профілактики зловживання наркотиками. Тому слід об’єднати всі знання у сфері протидії наркоманії для пошуку вірних рішень регіонального характеру, які повинні будуватися на компромісі між потребами найкращої практики та істотними вимогами суспільства. 5. Наркоситуація, що склалася в Україні, та її несприятливий прогноз зобов’язують суспільство постійно здійснювати пошук нових шляхів протидії наркоманії, визначати найбільш ефективні заходи щодо скорочення попиту та пропозиції на наркозасоби, а також виробляти стратегічні напрями цієї діяльності. Керівні принципи й основні напрями діяльності щодо скорочення попиту на наркотики та протидії їх незаконному обігу в Україні на період до 2008 року визначають завдання, що полягають в якісній зміні на державному рівні самого сприйняття та усвідомлення загроз від стрімкої наркотизації українського суспільства, в організації дійсно ефективної протидії наркоманії в Україні та більш чіткому окресленні стратегії спільних дій суб’єктів профілактики у сфері протидії наркозлочинності, реалізація яких наблизить до здійснення всесвітньої мети – скорочення попиту на наркотики у глобальному масштабі. 6. Неодмінною умовою загальнопрофілактичної діяльності органів внутрішніх справ є тісна взаємодія з іншими суб’єктами профілактики. З метою подальшого удосконалення профілактичної роботи органів внутрішніх справ, установ загальної і професійної освіти, соціальних служб, закладів охорони здоров’я та інших суб’єктів профілактики доречно було б розробити методичні рекомендації, що мають, на нашу думку, містити такі пункти: - характеристика різних вікових прошарків молоді, які належать до так званих “груп ризику” і допускають немедичне вживання наркотиків; - приблизний перелік об’єктів, місць концентрації і збору молоді, яка вживає наркотичні засоби і психотропні речовини; - визначення ознак сп’яніння після вживання різних наркотичних засобів, залежно від виду наркозасобу; - характеристика зовнішнього вигляду і відповідних змін у поведінці, способі життя молоді, яка неодноразово або систематично вживає різні види наркотиків; - перелік речовин і предметів, які можуть бути вилучені в молоді та дозволяють припускати їх причетність до вживання наркотиків; - перелік характерних ознак наркотичних засобів, які найбільш поширені серед молоді, а також можливих технологій їх виготовлення. 7. Протидія наркоманії на сучасному етапі є важливою складовою діяльності держави та потребує координації зусиль органів державної влади, підприємств, установ, організацій, правоохоронних органів, громадських об’єднань, налагодження тісного співробітництва з міжнародними організаціями, науково обґрунтованого підтвердження основних напрямів державної політики у цій сфері. Вбачається, що в Україні доцільно було б створити міжвідомчу комісію по боротьбі з наркобізнесом та наркоманією, яка б виконувала наступні функції: - розробляти, впроваджувати в життя і координувати політику уряду та відповідних органів по боротьбі з наркобізнесом та наркоманією; - стимулювати поширення інформації про заходи протидії наркоманії, прийняття відповідних профілактичних заходів, надання медико-соціальної допомоги наркозалежним особам, сприяти проведенню досліджень у цій сфері; - розподіляти бюджетні кошти на цілі боротьби з наркобізнесом та наркоманією між відповідними міністерствами, а також надавати пільги громадським організаціям, які здійснюють відповідну діяльність у цій галузі; - щорічно подавати уряду доповідь про наркоситуацію в Україні і тенденції поширення наркоманії та розробляти пропозиції щодо протидії наркоманії. До складу урядової комісії по координації діяльності в галузі контролю за наркотиками, очолюваної прем’єр-міністром, мають бути включені міністри юстиції, охорони здоров’я, економіки, фінансів, освіти, агропромислового комплексу, внутрішніх справ, закордонних справ, оборони, у справах сім’ї, молоді та спорту. Такий механізм забезпечить більш активну участь усіх відповідних відомств у розробці національної стратегії протидії наркоманії і надасть додатковий імпульс щодо діяльності у практичному здійсненні прийнятих рішень. Призначення прем’єр-міністра головою Ради міжвідомчої комісії забезпечить належну збалансованість у її складі міністрів, а також дозволить уникнути розбіжностей у напрямку протидії наркоманії. Отже, завдяки таким позитивним змінам може бути забезпечена довіра до діяльності уряду в галузі боротьби з наркобізнесом та наркоманією. Запропоновані в дисертації висновки, рекомендації та положення визначають сучасні пріоритетні напрями активної антинаркотичної профілактичної роботи, що мають проводити правоохоронні органи, органи охорони здоров’я та суспільні організації. Проведене дослідження дозволило виявити зазначені вище прогалини у сфері організації та функціонування системи протидії наркоманії та організованій наркозлочинності. На сучасному етапі розвитку суспільства виникла нагальна потреба в подальшому удосконаленні чинного антинаркотичного законодавства, системи та механізму протидії наркоманії в нашій державі. На думку автора, подальше дослідження кримінологічних засад протидії наркоманії належать до пріоритетних напрямів наукових розробок у галузі кримінології та профілактики злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. | 