У висновках викладено основні результати дослідження, сформульовано пропозиції щодо подальшої розробки на теоретичному та практичному рівні кримінологічної проблеми шахрайства з нерухомістю та вдосконалення практики боротьби з цими видами злочинних проявів. Узагальнення результатів дослідження дало можливість зробити, крім зазначених вище, такі висновки: – шахрайство з нерухомістю посідає специфічне місце серед інших видів злочинів, оскільки має свої особливості, закономірності розвитку та становлення, а саме: характеристика стану та тенденцій шахрайства з нерухомістю, свідчать про збільшення кількості вчинення таких злочинів в період 2003–2007 рр., майже в два рази, що обумовлюється, як об’єктивними так і суб’єктивними факторами; – складові елементи змісту поняття „ринок нерухомості”: стійка тенденція до розширення, що пов’язано зі збільшенням числа цивільно-правових операцій з нерухомістю; сукупність взаємовідносин, які пов’язані з розвитком (створенням) нових та управлінням (експлуатацією) вже існуючих об’єктів; випадки виникнення і переходу права власності на нерухоме майно підлягають обов’язковій державній реєстрації; діють спеціальні правила здійснення правочинів з нерухомістю, що передбачають залежність прав на земельну ділянку від прав на інші нерухомі об’єкти, що розташовані на ній; – способи шахрайства з нерухомістю можуть бути зведені до наступних: розрахунок при укладенні договорів з нерухомістю підробленими грошима; повідомленням неправдивих відомостей про об’єкт договору чи необхідних дій, які тягнуть за собою правові наслідки (активний обман), чи навмисне замовчування про існування суттєвих обставин, наприклад про певні юридичні обмеження чи заборони (пасивний обман);укладення договору за підробленими документами, але в той же час договір може укладатися і за дублікатами справжніх документів; отримання псевдо продавцем авансу (завдатку) одразу від кількох потенційних покупців без належного оформлення договору; отримання різниці між ринковою вартістю об’єкта нерухомості та яка зазначена в договорі; одночасний продаж об’єкта нерухомості кільком покупцям за дублікатами правовстановлюючих документів; невиконання договору оренди; невиконання взятих на себе зобов’язань будівельними організаціями. – специфічною ознакою кримінологічної характеристики осіб, що вчиняють шахрайство з нерухомістю є те, що: в переважній більшості чоловіки (68,0%) віком до 45 років (75,5%), які мають середню спеціальну чи вищу освіту (95,0%), раніше не притягались до кримінальної відповідальності (87,0%), ведуть зовні законослухняний спосіб життя, позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи (91,0%), не зловживають спритними напоями та наркотичними засобами (85,0%) мають спеціальний досвід та знають особливості укладення операцій з нерухомістю (73,0%); – серед жертв шахрайства з нерухомістю найбільша частка потерпілих осіб віком понад 45 років (57,0%), підвищена віктимність властива жінкам (59,0%), зловживають спритними напоями та наркотичними засобами (69,0%), за освітнім рівнем мають загальну середню освіту (63,5 %), вищу (36,5%); – найхарактернішими детермінантами шахрайства з нерухомістю є: висока ринкова вартість об’єктів нерухомості;. юридична необізнаність учасників ринку нерухомості; недосконалість законодавчого регулювання захисту права приватної власності на нерухомість; відсутність державних програм моніторингу інформаційних баз даних про способи вчинення, про осіб шахраїв та об’єкти посягання та захисту інтересів жертв; відсутність дієвих заходів щодо його запобігання; З метою поліпшення ефективності системи запобігання шахрайству з нерухомістю вносяться конкретні пропозиції щодо змін і доповнень окремих нормативно-правових актів, зокрема: – ч.4 ст.190 КК України доповнити кваліфікуючою ознакою, яка б передбачала кримінальну відповідальність за шахрайство пов’язане із „набуттям права на чуже нерухоме майно”, що відповідає ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину та основним положенням ст. 328 ЦК України, щодо „ набуття права власності на майно”; – ч.1 ст. 31 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, доповнити положеннями які б закріплювали, що „Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно несуть відповідальність за проведення правової експертизи документів і перевірку законності угоди, своєчасність і достовірність даних у Державному реєстрі прав про речові права на нерухоме майно та встановлені щодо них обмеження, а також за повноту та достовірність даних у витягах із Державного реєстру прав, які надаються заявникам”. Наголошено, що закріплення цього положення в Законі передбачає і створення системи державного страхування – гарантійного фонду, який складався б з відрахувань від суми угоди(наприклад, подібний внесок складав би лише 0,1% ). Вносяться пропозиції щодо уточнення окремих положень проекту Закону України „Про рієлторську діяльність” від 14 листопада 2007р., зокрема метою розробки такого нормативного документу є: створення правових основ захисту інтересів споживачів ріелторських послуг; правового забезпечення діяльності і розвитку конкурентноздатного ринку ріелторських послуг в Україні; запровадження інституту сертифікації та реєстрації спеціалістів на ринку нерухомості (ріелторів та суб’єктів ріелторської діяльності); правового забезпечення єдиної державної політики у сфері ринку нерухомості України; запровадження відповідальності ріелторів та суб’єктів ріелторської діяльності за порушення, допущені при здійсненні ріелторської діяльності та наданні ріелторських послуг. Розроблені конкретні пропозиції щодо запобігання шахрайству з нерухомістю органами внутрішніх справ, які стосуються зокрема: виявлення осіб схильних до таких дій, та жертв, їх вивчення; прогнозування можливої поведінки та планування запобіжних заходів і безпосередньої їх реалізації. Зазначається, що найважливішим напрямом віктимологічної профілактики, шахрайства з нерухомістю є підвищення правової культури громадян – учасників ринку нерухомості. При цьому особливу увагу слід приділяти створенню такого інформаційного поля, яке забезпечить всіх потенційних покупців і продавців нерухомості чіткими і обґрунтованими рекомендаціями при укладенні угод купівлі продажу, про можливості запобігання шахрайським посяганням на нерухомість, порядок звернення до правоохоронних органів. |
