У висновках узагальнено основні результати документознавчого аналізу груп документів як джерельної бази з історії КМА, запропоновано історичну класифікацію документів за класами, родами та видами, відзначено особливості розвитку системи документації. 1. Зміст документів відображає історичний шлях КМА від створення школи на початку ХVІІ ст. до реорганізації Академії в духовну установу на початку ХІХ ст. і нерозривно пов’язаний із класом та родовидовими ознаками документів. Періодизація історії створення та функціонування Академії пояснює родовидовий і тематичний склад документів стосовно діяльності КМА в різні періоди, і саме тому хронологічний розподіл документів досить нерівномірний: 85 з них датуються ХVII ст., документів першої половини ХVІІI ст. – 243 од., другої половини ХVІІІ ст. – 497 од. Початок ХІХ ст. представлений понад 2 тис. документів, організованих у більш ніж 500 справ. 2. Комплекс архівної спадщини КМА в ІР НБУВ складається з: документів, зібраних в бібліотеці КДА під час написання історії КМА та підготовки публікацій документів такими видатними діячами та істориками церкви як: митрополити Євгеній Болховітінов, Макарія Булгакова, – В. Аскоченський, С. Голубєв, М. Максимович, М. Сумцов, М. Мухін, В. Серебренніков, Д. Вишневський, М. Петров, М. Оглоблін, Ф. Титов та ін.; колекції документів ЦАМ і документів канцелярії КМА; документів з особових архівних фондів істориків та діячів церкви. 3. Класифікація документів базується на принципах ієрархічної побудови організації управління КМА як світської та релігійної інституції, що склалася у відповідності до соціальної структури суспільства. Основою класифікації є взаємовідносини між документоутворювачем та документоотримувачем (тобто суб’єктно-об’єктні взаємовідносини) з метою регулювання соціально-економічних та юридичних засад функціонування КМА, організації її внутрішньої діяльності. 4. Класифікація за родовидовими ознаками встановила групи родового рівня: 1 клас. Офіційні публічно-правові акти. 1 рід. Офіційні публічно-правові акти світської влади (польської та російської): грамоти, накази, привілеї, акти, а також інші документи, що регулюють стосунки КМА з органами державної влади. 2 рід. Офіційні публічно-правові акти світської влади (української гетьманської): універсали українських гетьманів, генеральної старшини і полковників ХVІІ ст., договірно-розпорядчі акти, зокрема, накази, військові листи, договори та інші акти гетьманської канцелярії. 3 рід. Офіційні публічно-правові акти духовної влади: грамоти благословенні, грамоти вищих ієрархів церкви, жалувані та підтверджувальні грамоти, що затверджують, закріплюють та підтверджують статус і майнові права КМА. 2 клас. Приватно-правові акти, що регулюють стосунки приватних осіб різного соціального статусу (за родовими ознаками світського і духовного походження – козацька старшина, дворянство, міщани, духовні особи тощо) з КМА: дарчі записи, духовні заповіти, купчі, закладні, контракти щодо рухомого та нерухомого майна, фінансування та матеріальну підтримку освіти, студентів та викладачів, окремих господарчих та інших питань тощо. 3 клас. Приватно-публічні акти, що мають характер прохання та розподілені на роди за об’єктами, до котрих звертаються – до світських і духовних інституцій (Сенату, колегії, Синоду, консисторії тощо): апеляції, чолобитні окремих осіб, студентів та духівництва до місцевої влади – світської та духовної. 4 клас. Діловодна документація в галузі організації діяльності КМА, у якій виділені роди: виконавчої документації; організаційно-розпорядчої документації; засвідчувальної документації; документів, що відображають внутрішню організацію навчального процесу; офіційне службове листування з юридичними та приватними особами. 5. Для ХVII ст. характерними є такі види документів, як привілеї та універсали, що пов’язано з історією України. У цей період значно поширені грамоти переважно духовної, а також світської влади. З урахуванням того, що в цей час існує лише школа при КБМ, тематична наповненість документів досить обмежена: превалюють документи майнового, а не освітнього характеру. 6. У ХVIII ст. публічно-правові акти розвиваються доволі активно. Перша половина ХVIII ст. ще представлена грамотами, чолобитними та указами, однак у середині ХVІІІ ст. вони зникають, трансформуючись у наступний вид – указ. У ХVІІІ ст. указ як вид документа виходить за межі верховної влади і поширюється на місцевий рівень, починаючи від середини ХVІІІ ст. він набуває розвитку і витісняє. грамоту. Крім того, передача Академії під патронат церкви спричинила до того, що значно зменшується кількість указів світської влади – Сенату, Державної колегії економії тощо, поступово вони витісняються указами духовних управлінських структур: Святішого Синоду, Київської консисторії тощо. 7. У ХVІІІ ст. значне місце посідає така група діловодної документації, як директивно-розпорядчі акти (укази, листи, ордери, інструкції, резолюції, накази тощо). Найактивніше розвиваються групи виконавчої, організаційно-розпорядчої, засвідчувальної та внутрішньої документації щодо організації навчального процесу. У другій половині ХVІІІ ст. діловодний жанр указів починає широко впроваджуватися в практику діяльності державних та церковних установ, створюються діловодні принципи формування справ, коли різновидові документи об’єднуються в справи за відповідною тематикою. Можна представити умовні схеми руху документів щодо конкретного питання: “донесення – указ – рапорт”, а також “указ – рапорт (донесення)”. 8. Комплекс документів з історії КМА, який зберігається в ІР НБУВ, є колекційним і більш репрезентативним, ніж документи, що знаходяться в ЦДІАК України, адже він не лише висвітлює усі аспекти діяльності Академії, але й представлений майже усіма видами документів. У ЦДІАК України зберігається набагато більше документів з історії України в цілому, однак документів з історії КМА значно менше, що пояснюється історією надходження документів до архівосховищ. 9. Архівна спадщина КМА всебічно репрезентує статус Академії у різні роки, визнання її з боку польського та російського урядів, української гетьманської влади та козацтва, фіксує розвиток навчальних предметів, фінансовий і матеріальний стан, висвітлює взаємовідносини з іншими установами; є комплексним культурно-історичним явищем, що має велике значення для історичного документознавства, джерелознавства, бібліотечного фондознавства, а також непересічним інформаційним джерелом з історії розвитку Академії від початку створення до поступової трансформації її в російський духовний заклад. |
