Анотація до роботи:

Мозгова Н.Г. „Київська духовно-академічна філософія: аналіз логіко-гносеологічних тенденцій”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.05 – історія філософії. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2006.

Дисертація репрезентує дослідження логіко-гносеологічних пошуків, здійснюваних філософами Київської духовної академії у часи післякантівських реформ традиційної логіки і теорії пізнання. До дослідження вперше залучено ряд їх манускриптів, які суттєво коригують уявлення дослідників про рівень логіко-гносеологічної культури філософів КДА, складені лише на основі опублікованого ними. Вперше у галузі історико-філософських досліджень здійснено теоретичну реконструкцію логіко-гносеологічних поглядів київських академістів. У дисертації суттєво уточнені особливості духовно-академічного ідеалізму, з’ясовані загальнофілософські засади академістів щодо співмірності предметів логіки і теорії пізнання, щодо пізнавальних можливостей традиційних законів мислення.

У Висновках дисертації підводяться підсумки дослідження, робляться теоретичні узагальнення, наводяться головні складові розв’язку поставленої наукової проблеми, найбільш значущими серед яких є наступні:

-Загальною підставою перманентної актуалізації логіко-гносеологічних проблем у філософії КДА є типова для європейської культури ХІХ ст. тенденція диференціації наукових галузей через розділення їх предметів, пізнавальних засобів (методів), законів. Безпосередньою ж підставою стала спроба І. Канта розмежувати формальну логіку і гносеологію.

- Тексти філософів КДА, проаналізовані у ході нашого дослідження, дали можливість вперше виділити і експлікувати три групи логіко-гносеологічних проблем, якими опікувалися академісти.

- Експлікація логіко-гносеологічних проблем, які представлені в текстах київських академістів у переважно завуальованій формі, дозволила на основі поглибленого вивчення їх творів зробити обґрунтований висновок про загальнофілософські засади їхніх підходів до вищеозначеної проблематики. У своїх загальнофілософських поглядах усі духовні академісти сповідують ідеалізм. Але останній має суттєві особливості. Ідеалізм київських академістів не був проявом якогось однобоко-класичного його різновиду. Вони, швидше, сповідували позицію синкретичного, що враховує онтологічну засадничість як ідеальних, так і реальних факторів.

- Така обставина надала можливість пояснити, чому з досить широкого спектру напрямів реформування логіки, представлених у європейській науці, київські академісти обирають „ідеально-реальний” або „формальний у широкому значенні” напрямок. Але вони не задовольняються копією останнього, а створюють свій власний оригінальний варіант. На відміну від крайньо-формалістичного тлумачення логіки Кантом, її онтологізації Гегелем, індуктивізації Міллем, математизації Гоббсом, київські духовно-академічні філософи вносять у ідеально-реальний напрямок діяльнісний підхід. З їх точки зору, логіка є ідеальним аналогом процесів людської діяльності з реальними предметами (матеріальними речами і розумовими конструктами).

- Діяльнісний підхід до реформування логіки у її ідеально-реальному варіанті справив значний вплив на гносеологічні пошуки філософів КДА. Прослідкована у ході нашого дослідження еволюція їх поглядів на предмет теорії пізнання – пізнавальне відношення суб’єкта і об’єкта – включає три етапи. Перший етап полягає у домінуванні парадигми причинної дії об’єкта на пізнаючий суб’єкт. Другий етап конституюється наслідками „коперніканського перевороту” І. Канта і пов’язується з новою парадигмою пізнавального відношення – з ідеєю активної апріорної дії суб’єкта на об’єкт.

- Третій етап виникає під впливом гегелівських ідей субстанції-суб’єкта, обернення свідомості, рефлексії в бутті і мисленні, тотожності мислення і буття, єдності логіки, гносеології і діалектичної методології. Завдяки ним у духовно-академічний обіг включається третя парадигма пізнавального відношення – модель взаємодії суб’єкта і об’єкта. На її основі в гносеологічних пошуках київських академістів синтетично об’єднуються ідеалізм і реалізм, взаєморефлексивні схеми ідеальної і матеріальної діяльності, раціоналізм та емпіризм. Така гносеологія за своїм предметом є цілком дотичною до предмета формальної логіки у її ідеально-реальному варіанті.

- Гносеологічна парадигма суб’єкт-об’єктної взаємодії дозволила київським академістам з належною повнотою врахувати структуру пізнавальної діяльності у єдності її головних елементів. Об’єкт, суб’єкт, засоби (методи), мета і результат стали категоріальним масштабом співмірності предметів формальної логіки і гносеології, які були розведені І. Кантом. Виявлена суттєва асиметричність їх предметів. По відношенню до логіки гносеологія пояснює, яким чином з’являється об’єкт (предмет) логічної діяльності, тобто знання про реальну необхідність (закон), з якого логіка виводить можливі висновки, впорядковує і систематизує їх, формуючи теорію. По відношенню до гносеології логіка виступає засобом (методом) теоретичного пізнання.

- Ідеально-реальна і діяльнісна співмірність предметів формальної логіки і теорії пізнання, з якої виходили філософи КДА, наклала свій відбиток на розуміння ними пізнавальної природи законів мислення. Розглядувана ідеально-реальною гносеологією структура пізнавальної взаємодії суб’єкта і об’єкта містить закон об’єктної реальності у якості, по-перше, ідеалу, ціннісного орієнтиру, мети пізнання, по-друге, – найвагомішого пізнавального результату. Доведено, що цій гносеологічній двоїстості відповідає розроблювана київськими академістами концепція двох функцій законів формальної логіки як засобів пізнання – регулятивної і нормативної.

- При врахуванні особливостей духовно-академічного ідеалізму стає зрозумілим, чому логіка, гносеологія і методологія, розроблювані академістами, орієнтувались переважно на пізнання умоглядне, теоретичне, а не на емпіричне. Цьому сприяли і їх антипозитивістські спрямування. Тому розпорошені у текстах філософів КДА методологічні ідеї не є дотичними до методологічних побудов, пов’язаних з канонами природознавства. Швидше вони тяжіють до феноменології, герменевтики, структуралізму, до методу діалектичної рефлексії. Але повною мірою ці ідеї не були розвиненими через буремні події початку ХХ століття.

Публікації автора:

І. Монографії

1. Мозгова Н.Г. Київська духовна академія 1819 – 1920: філософський спадок. – К.: Книга, 2004. – 320 с. (20 др. а.)

2. Мозгова Н.Г. Логіко-гносеологічна проблематика в київській духовно-академічній філософії ХІХ – початку ХХ ст. – К.: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – 170 с. (13,8 др. а.)

ІІ. Навчальні посібники і підручники

3. Мозгова Н.Г. Професійна філософія в Україні ХІХ – початку ХХ ст. // Федів Ю.О., Мозгова Н.Г. Історія української філософії: Навчальний посібник. – К.: Україна, 2000. – С. 253 – 388 ( 6 др. а.); (друге видання – 2001 р.)

4. Мозгова Н.Г. Професійна філософія в Україні ХІХ – початку ХХ ст. // Волинка Г.І., Гусєв В.І., Мозгова Н.Г., Огородник І.В., Федів Ю.О. Історія філософії в її зв’язку з освітою: Підручник. – К.: Каравела, 2006. – С. 367 – 390 (1,5 др. а.)

ІІІ. Статті у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України

5. Мозгова Н.Г. Критика кантіанства в рамках київської релігійно-філософської школи ХІХ ст. // Культура народов Причерноморья. – Сімферополь: Кримський науковий центр НАН України, 1998. – № 5. – С. 492 – 496. (0,5 др. а.)

6. Мозгова Н.Г. Духовно-академічна філософія: традиція та новації // Культура народов Причерноморья. – Сімферополь: Кримський науковий центр НАН України, 1999. – № 6. – С. 390– 394. (0,5 др. а.)

7. Мозгова Н.Г. Про деякі аспекти впливу німецької класичної філософії на патрологічну думку в Україні ХІХ ст. // Philosophia Prima: Щорічник. – Вип.2. – Київ: Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, 1999. – С.100 – 106. (0,5 др. а.)

8. Мозгова Н.Г. Гегельянські мотиви в київській релігійно-філософській школі ХІХ століття // Філософські обрії. – Вип. 4. – Київ; Полтава, 2000.– С. 127 – 138. (0,5 др. а.)

9. Мозгова Н.Г. Рішельєвський ліцей та українська духовно-академічна філософська традиція ХІХ ст. // Нова парадигма. Альманах наукових праць. – Вип. 15. – Запоріжжя, 2000. –– С. 72 – 79. (0,5 др. а.)

10. Мозгова Н.Г. Шеллінгіанські мотиви в київській релігійно-філософській школі ХІХ століття // Мультіверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. – Вип. 10. – Київ: Український центр духовної культури. – 2000 – С.153 – 161. (0,5 др. а.).

11. Мозгова Н.Г. Становлення духовно-академічної філософської традиції в Україні (початок ХІХ ст.) // Схід. – Донецьк, 2000. – №1 (32). – С. 31 – 35. (0,5 др. а.)

12. Мозгова Н.Г. Йосип Міхневич як філософ і освітянин: невідомі сторінки біографії // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Збірник наукових праць. – Вип. 5. – Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. – С. 91 – 99. ( 0,5 др. а.)

13. Мозгова Н.Г. З історії професійної філософії в Україні ХІХ ст.: Київська духовна академія // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – Тернопіль, 2000. – № 5. – С. 9 – 14. (0,5 др. а.)

14. Мозгова Н.Г. Гносеологічний підтекст однієї дискусії про місце філософії в системі освіти // Практична філософія. – Київ, 2001. – № 1 (2). – С. 219 – 226. (0,5 др. а.)

15. Мозгова Н.Г. Дещо про соціокультурний контекст становлення духовно-академічної філософії ХІХ століття // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Збірник наукових праць. – Вип. 7. – Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001. – С. 27 – 42. ( 1 др. а.)

16. Мозгова Н.Г. Невідомий рукопис П. Кудрявцева про П. Авсенєва (з історії київської релігійно-філософської школи ХІХ – поч. ХХ ст.) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – Тернопіль, 2001. – № 7. – С. 38 – 43. (0,5 др. а.)

17. Мозгова Н.Г. В.М. Карпов: логіко-гносеологічні пошуки ХІХ століття // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – № 561’2002. Серія філософія. – Харків, 2002. – С. 171 – 173. (0,4 др. а.)

18. Мозгова Н.Г. М. Троїцький і П. Ліницький: до питання про гносеологічні засади формальної логіки // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – Тернопіль, 2002. – № 8. – С. 83 – 87. (0,5 др. а.)

19. Мозгова Н.Г. В. Карпов і психологізація логіки в середині ХІХ століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – Тернопіль, 2002. – № 9. – С. 72 – 76. (0,5 др. а.)

20. Мозгова Н.Г. В. Карпов про гносеологічні засади логіки // Філософські обрії. – Вип. 9. – Київ; Полтава, 2003. – С. 238 – 250. (0,5 др. а.)

21. Мозгова Н.Г. Гносеологічний підтекст логічних пошуків С.С. Гогоцького // Людина і політика. – № 6 (30)’2003. – Київ, 2003. – С. 123 – 127. (0,4 др. а.)

22. Мозгова Н.Г. Закони логіки як предмет дослідження у спадщині професорів філософії Київської духовної академії // Філософські обрії. – Вип. 12. – Київ; Полтава, 2004. – С. 15 – 26. (0,5 др. а.)

23. Мозгова Н.Г. Гносеологічне підґрунтя законів логіки як предмет дослідження філософів КДА // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – Тернопіль, 2005. – № 13. – С. 47 – 51. (0,5 др. а.)

24. Мозгова Н.Г. Перший професор філософії Київської духовної академії // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. – Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – № 4 (17). – С. 127 – 136. (0,5 др. а.)

25. Мозгова Н.Г. Критика емпіріокритицизму з позицій духовно-академічної філософії кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Філософські обрії. – Вип. 13. – Київ; Полтава, 2005. – С. 16 – 28. (0,5 др. а.)

26. Мозгова Н.Г. Логічні розвідки С. Гогоцького // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. – Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – № 7 (20). – С. 135 – 142. (0,5 др. а.)

27. Мозгова Н.Г. Предмет логіки як метафізична проблема (з рукописних лекцій П. Юркевича в Київській духовній академії) // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – № 706’2005. Серія філософія. – Харків, 2005. – С. 232 – 238. (0,5 др. а.)

28. Мозгова Н.Г. Дещо про трактування законів логіки професорами філософії Київської духовної академії // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – Тернопіль, 2006. – № 14. – С. 34 – 39. (0,5 др. а.)

ІV. Статті в інших наукових збірниках та матеріалах конференцій

29. Мозгова Н.Г. Раціоналістичні мотиви у київській духовно-академічній філософії ХІХ ст. // Проблема раціональності наприкінці ХХ століття: Матеріали V Харківських міжнародних Сковородинівських читань. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – С. 57 – 59. (0,2 др. а.)

30. Мозгова Н.Г. Ідея справедливості в українській духовно-академічній філософії ХІХ ст. // Ідея справедливості на схилі ХХ століття. Матеріали VІ Харківських міжнародних Сковородинівських читань. – Харків: Екограф, 1999. – С. 42 – 43. ( 0,2 др. а.)

31. Мозгова Н.Г. Класична освіта як проблема педагогічної творчості в українській духовно-академічній традиції ХІХ століття // Творчість свободи як свобода творчості: Матеріали 6-ї Міжнародної науково-практичної конференції. – К.: НТУУ „КПІ”, 2001. – С. 183 – 184 (0,2 др. а.)

32. Мозгова Н.Г. „Серце” в традиції київської духовно-академічної філософії ХІХ століття // Філософська спадщина Г.С. Сковороди і сучасність. Матеріали ІХ Харківських міжнародних Сковородинівських читань (до 280-річчя Г. С. Сковороди). – Харків: Екограф, 2002. – 31 – 34. (0,2 др. а.)

33. Мозгова Н.Г. В. Карпов: самопізнання як шлях до творчості людини // Творчість врятує світ: Матеріали 7-ї Міжнародної науково-практичної конференції. – К.: ІВЦ „Видавництво «Політехніка»”, 2003. – С. 72 – 73. (0,2 др. а.)

34. Мозгова Н.Г. Проблема свободи в київській духовно-академічній філософії ХІХ століття // Проблема свободи у теоретичній та практичній філософії. Матеріали Х Харківських міжнародних Сковородинівських читань: У 2 ч. Ч.1. – Харків: Екограф, 2003. – С. 55 – 57. (0,2 др. а.)

35. Мозгова Н.Г. Проблема виявлення ментальності через літературу та філософію в київській духовно-академічній філософії ХІХ століття // Філософія і література. Матеріали ХІ Харківських міжнародних Сковородинівських читань. – Харків: Прометей-Прес, 2004. – С. 347 – 349. (0,2 др. а.)

36. Мозгова Н.Г. Співвідношення світської та духовної освіти: історико-філософський екскурс // Державно-церковні відносини в Україні у контексті сучасного європейського досвіду. Збірник наукових матеріалів. – К.: „VIP”, 2004. – С. 298 – 304. (0,5 др. а.)

37. Мозгова Н.Г. Типологічні особливості філософської спільноти Київської духовної філософії ХІХ століття // Університетська філософія в ретроспективі та перспективі (до 200-річчя Харківської університетської філософії): Матеріали ХІІ Харківських міжнародних Сковородинівських читань. – Харків: Екограф, 2005. – С. 70 – 76. (0,4 др. а.)

38. Мозгова Н.Г. П. Линицкий: размышления по поводу учения А. Хомякова о Церкви // Христианская мысль. Материалы международной научно-теоретической конференции “Православие и славянофильская традиция в русской религиозной философии (к 200-летию со дня рождения А.С. Хомякова)”. – Киев, 2005. – № 2. – С.52 – 55. (0,4 др. а.)