У дисертації здійснено цілісний науковий аналіз процесу становлення Київського Фребелівського педагогічного інституту в системі вищої освіти України (1907-1920 рр.), обґрунтовано основні тенденції його розвитку, актуалізовано досвід діяльності. 1. До організаційно-педагогічних передумов становлення Фребелівського педагогічного інституту в системі вищої освіти України початку ХХ ст. відносимо: 1) урядові розпорядження („Тимчасові правила” (1901 та 1902 рр.), Маніфест 17 жовтня 1905 р.; урядові й відомчі постанови щодо організації вищої жіночої освіти („Правила про випробовування осіб жіночої статті” від 19 грудня 1911 р., Циркуляр 20 травня 1912 р. про порядок застосування закону 19 грудня 1911 р., Циркуляр Міністерства народної освіти від 21 березня 1913 р. (про дозвіл слухачкам вищих жіночих курсів м. Києва складати іспити в державних комісіях без спеціального дозволу Міністерства); законопроекти та циркулярні розпорядження з питань підготовки педагогічних кадрів 1917-1920 рр.); 2) проекти організації вищого педагогічного навчального закладу (педагогічний факультет, педагогічний інститут на базі університету (післяуніверситетська педагогічна освіта), модель „Головного училища наставників”); 3) розширення мережі вищих жіночих педагогічних навчальних закладів (за рахунок громадсько-приватного сектору (вищі жіночі курси в Києві (1878), Одесі (1906), Харкові (1907), Фребелівський педагогічний інститут (1907) та відкриття державних вищих педагогічних навчальних закладів (педагогічні і вчительські курси). Виокремлено основні тенденції розвитку системи вищої освіти України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. та становлення Фребелівського педагогічного інституту (1907-1920): університезація вищої освіти (1860–1875; 1917–1920); фемінізація педагогічної освіти (1861–1920); професіоналізація освіти (1867–1921), автономізація профільних навчальних закладів (1875–1920). 2. Визначено місце і роль Фребелівського педінституту в системі вищої освіти України початку ХХ ст. як приватного жіночого вищого педагогічного навчального закладу-комплексу, що здійснював підготовку вихователів і вчителів (для дошкільних і позашкільних установ, початкових шкіл, гімназій), забезпечував широку культурно-просвітницьку, організаційно-педагогічну, консультативну (медико-психологічну) роботу. За період свого функціонування (1907-1920 рр.) інститут став осередком науково-педагогічних розробок з педагогічної практики, експериментальним майданчиком для впровадження нових освітніх технологій (як вітчизняних, так і зарубіжних), центром реалізації методики „вільного виховання”. З 1917 року стає провідною установою у розробці концепції розвитку вищої педагогічної освіти. В 1920 р. увійшов до складу Київського ІНО. 3. Розроблено періодизацію діяльності Фребелівського педагогічного інституту (1907-1920 рр.) в єдності чотирьох етапів: 1) 1907-1908 рр. – функціонування педагогічного інституту під патронатом товариства Трудової допомоги інтелігентним жінкам у м. Києві. Навчально-виховний процес вищого закладу освіти регламентовано „Положенням про Фребелівський педагогічний інститут” (1907 р.), згідно з яким основними характеристиками змісту навчання визначаються: орієнтація навчально-виховного процесу на поглиблення професійно-педагогічної підготовки педагога (особлива увага приділяється дисциплінам психолого-педагогічного циклу), практична спрямованість змісту навчання, низький відсоток методичних курсів, певна неузгодженість змісту теоретичної та практичної підготовки, різнорівневість професійно-педагогічної підготовки вчителя-вихователя (педагогічний інститут (2 роки навчання), „Школа нянь” (1 рік навчання); 2) 1908-1910 рр. – діяльність Київського Фребелівського педінституту під егідою Фребелівського товариства сприяння справі виховання (з 1908 р.). Реконструкція навчального плану вузу (за Статутом 1908 р.) з переходом на трирічний термін навчання, розширення змісту теоретичної професійно-педагогічної підготовки студентів за рахунок збільшення кількості дисциплін методичного циклу. Впровадження авторських навчальних курсів. Структуризація педагогічної практики, узгодження її змісту з теоретичними навчальними курсами та зосередження в навчально-виховних допоміжних закладах (дитячих садках, початкових школах, педагогічній амбулаторії, лабораторії експериментальної психології); 3) 1910-1916 рр. – регламентація навчально-виховного процесу педагогічного інституту Статутами 1910 та 1915 рр., відповідно до яких навчальний план поєднував загальнокультурні та педагогічні предмети. Домінування теоретичних дисциплін людинознавчого циклу, розширення загальнокультурного та методичного циклів, узгодження змісту теоретичних та методичних дисциплін. Поглиблення професійно-педагогічної підготовки слухачок (головним чином практичної складової) за рахунок її зосередження на літніх ігрових майданчиках і осередку для дітей військових, організації самостійної роботи в бібліотеці та педагогічному музеї при інституті. Оформлення педагогічної практики в систему (зосередження у навчально-виховних допоміжних закладах, науково-дослідних установах, на літніх майданчиках для дитячих ігор і в дитячому осередку), дотримання принципу єдності теоретичної і практичної професійно-педагогічної підготовки; 4) 1916-1920 рр. – регулювання діяльності Фребелівського педагогічного інституту Статутом 1917 р. Удосконалення навчального плану (три відділи: пропедевтичний (предмети загальнокультурного циклу), основний (цикл педагогічних дисциплін) і спеціально-предметний (розмежування навчальних курсів у відповідності до специфіки дошкільного, шкільного і позашкільного відділень, де предмети дошкільного відділення визначались базовими для всіх спеціальностей). Модифікація системи педагогічної практики за рахунок відкриття нових відділень (шкільного, позашкільного), її розширення і зосередження в педологічній лабораторії та амбулаторії педагогічної патології, залі ручної праці, бібліотеках (педагогічній, загальній, дитячій), вечірній школі для дорослих, у клубі для підлітків. Домінування дисциплін загальнокультурного, педагогічного та людинознавчого циклів. Запровадження до навчального плану суспільствознавчих курсів: „Державний лад Росії і основи самоврядування”, „Статистика у зв’язку з політичною економікою”. 4. Обґрунтовано організаційну структуру Фребелівського педагогічного інституту. На 1920 р. включав три відділення (дошкільне, шкільне і позашкільне). Упродовж 1907–1920 рр. функціонував як центр навчально-виховного, науково-педагогічного комплексу, який у 1920 р. об’єднував дитячі садки, народні школи, вище початкове училище, педологічну лабораторію, амбулаторію педагогічної патології, вечірню школа для дорослих, клуб для підлітків, педагогічний музей, бібліотеки (педагогічну, дитячу, загальну). Визначено зміст навчально-виховного процесу Фребелівського педагогічного інституту в єдності теоретичного і практичного компонентів. Теоретичний – включав три цикли дисциплін (загальнокультурний, педагогічний, спеціально-предметний). Практична складова (педагогічна практика) охоплювала: 1) діяльність у навчально-виховних допоміжних закладах, 2) у науково-дослідних установах, 3) на літніх майданчиках для дитячих ігор і в дитячому осередку, 4) практичні заняття з окремих навчальних предметів: біології, зоології, мінералогії, фізики, хімії, малювання, ліплення, співів, ритміки та гімнастики, заняття за Фребелівською системою, з виразного читання, дикції та декламації, ручної праці. Виявлено провідні тенденції і особливості розвитку навчально-виховного процесу Фребелівського педагогічного інституту: педагогізація, медико-психологічна зорієнтованість, гуманізація, гуманітаризація, вузька спеціалізація, інтеграція знань у змісті навчальних дисциплін, застосування авторських (зарубіжних і вітчизняних) педагогічних технологій (Ф.Фребеля, М. Монтессорі, С.Русової, І.Сікорського) і системи „вільного виховання”. 5. Здійснено ретроспективний логіко-системний аналіз науково-педагогічної діяльності професорсько-викладацького складу Фребелівського педагогічного інституту. Виявлено і проаналізовано 10 авторських навчальних курсів: „Вступ до філософії” (П.П.Кудрявцев), „Методика арифметики” (М.Д.Мукалов), „Дитяча література” (В.П.Родніков), „Дошкільне виховання”, „Історія та сучасний стан позашкільної освіти в Росії та в інших країнах” (С.Ф.Русова), „Душа дитини”, „Діти, важкі у виховному відношенні”, „Міміка та фізіогноміка”, „Гігієна дитячого віку” (І.О.Сікорський), „Загальна психологія” (І.П.Четверіков). Провідними у розробці навчальних курсів виступали принципи науковості та фундаментальності, послідовності й доступності викладу навчального матеріалу. Визначено основні напрями наукової діяльності викладачів: В.В.Зеньківський (педагогічна психологія), П.П.Кудрявцев (релігійне виховання і освіта), Н.Д.Лубенець (дошкільне виховання), С.Ф.Русова (дошкільне виховання, позашкільна робота), І.О.Сікорський (дитяча психологія, експериментальна педагогіка). 6. Узагальнено й актуалізовано досвід та провідні напрями організації і функціонування Київського Фребелівського педагогічного інституту, що відобразилося: в єдності теоретичної і практичної професійно-педагогічної підготовки, фундаментальності освіти вчителя, інтеграції знань у змісті навчальних курсів, багатоукладності та поліваріативності практичної підготовки, психолого-медико-педагогічній спрямованості навчально-виховного процесу, високому рівні методичної підготовки вчителя, організації підготовки фахівців з позашкільної роботи, існуванні системи післядипломної педагогічної освіти в структурі інституту, організації вищого навчального закладу як центру навчально-виховного, науково-педагогічного комплексу (НВНПК). На основі проаналізованого досвіду розроблено авторську теоретичну модель НВНПК сучасного вищого навчального закладу: визначено його мету (всебічний розвиток особистості, її самореалізація та самоствердження в процесі професійного становлення), принципи побудови (науковості, інтеграції наукових знань, єдності педагогічної теорії та практики, інноваційності та варіативності підходів в оновленні навчально-виховного процесу, фундаментальності і ґрунтовності засвоюваних знань та науково-дослідних розробок), структуру і зміст діяльності (І рівень – педагогічний вуз (теоретична і практична підготовка), ІІ рівень – навчально-виховні заклади, ІІІ рівень – науково-дослідні установи) та ін. |
